Ось кого в цій історії хочеться подумки подати обіймати. Впродовж книги я думала про те, скільки ще випробувань може вигадати авторка, щоб добити чи то її чи то мене.
Булінг, домашнє насильство, сексуальне насильство та інші травматичні обставини накопичуються навколо героїні з такою інтенсивністю, просто морок.

На Джун навалено забагато болю, та треба віддати належне авторці за те, що вона не обходить складні теми поверхово.

І тут я бачу простір для дискусії. Важкі теми можуть бути важливими й доречними, хоча сама їхня кількість ще не гарантує більшої глибини.

Водночас у Джун є внутрішня стійкість, яка не зводиться до безкінечного терпіння. Вона не приймає правила які їй нав’язують, і не збирається беззаперечно мовчати заради чужого комфорту. Саме її історія, її спроби втриматися і зберегти власну гідність становлять один із найсильніших елементів книжки.

Щодо стилю Лори Сван, то історія має ту саму емоційну затягувальність, які властиві дарк романсам. Напруга, повільне розгортання стосунків, конфлікти, секрети й персонажі, які раз у раз роблять усе можливе, щоб ускладнити власне життя. Сподобалась мені плавність оповіді, емоційність котра викликає бажання читати продовження.

Ця книжка мене захоплює й одночасно викликає роздратування. Я хочу дізнатися, чим усе закінчиться, і при цьому, хоч ти трісни, не хочу і не можу ніяк виправдовувати головного чоловічого персонажа. Тут дуже доречним є моє вміння читати дарк заради емоційної інтенсивності, не сприймаючи токсичну поведінку як романтичний ідеал, на щастя.

У підсумку — це гарний приклад історії, у якій типовий червоний прапорець щиро вважає, що його складний характер дає йому право ускладнювати життя всім довкола. І це цікавий персонаж для обговорення саме тому, що він провокує роздуми.
Я не проти темних персонажів. Не проти морально сумнівних рішень, небезпечного потягу й романів, від яких хочеться закочувати очі. Зрештою, література різна. І кайфова в своїй різноманітності.
Та дуже хочу закликати, щоб люди залишати собі критичне мислення навіть тоді, коли персонаж красивий, загадковий і має трагічне минуле. Бо травмований чоловік — це не автоматично хороший чоловік. А кохання, навіть вигадане, не повинно працювати як ганчірка що витирає всі попередні образи та приниження

Однозначно чекатиму продовження. Однозначно вболіватиму за Джун. І однозначно сподіватимусь, що фінал буде справедливим