Біла Варта

Принади вільного ринку™ у всій своїй красі, де коливання віртуальних цифр, інформаційні вкиди, спекуляції та картельні змови впливають на ціни скоріше, аніж реальна вартість продукту. В масштабах малого та середнього бізнесу повністю вільний ринок допустимий – навряд окрема автозаправка виграє від того, що поставить ціни вище за конкурентів. Так само, сотням чи тисячам окремих автозаправок буде вкрай важко змовитися про одночасне підвищення цін. Однак, якщо бізнес планує працювати на вищому рівні, такому, що суттєво впливає на життя та добробут громадян, має бути розуміння, що співставний з державним вплив йде у комплекті зі співставними зобов'язаннями перед суспільством.Тому, у всьому що стосується великого бізнесу та критично важливих сфер певний рівень державного контролю, накшталт стелі прибутковості та націнки, є необхідним. Інакше, ціна формуватиметься не реальною вартістю продукту, а тим, скільки готовий за нього заплатити переляканий покупець в умовах штучного дефіциту. 👉🏻Долучитися👉🏻Підтримати рух

Тепер остаточно зрозуміло, що мирний процес з літа гальмувало лише питання Донбасу. Великий патріот Зеленський твердо відмовляється здати Путіну 15% залишків Донецької і 3 зруйнованих села Луганської області. Разом з найвеличнішим проти здачі Донбасу об'єдналася багатотисячна патріотична громадськість і купа військових діячів. Окупаційна система обожнює ототожнювати захист себе рідної із захистом України і Батьківщини, пропихуючи людям тезу, що державна влада = Україна. Однак ці потужні противники здачі Донбасу видимо й не проти, аби їм її пропихували. Хоча нині очевидно для останнього п'яного зесича у Краматорську, що повна втрата Донбасу це лише питання часу, а штаби масово переїжджають на захід. А коли це станеться, позиції України будуть іще гіршими, аніж нині. Тож який план дій у Зеленського й рішучих противників здачі Донбасу, коли Донбас все таки впаде? Питання без відповідей. Діячі такого рівня, як Зеленський і його воруваті поплічники зазвичай не будують планів з перспективою довше кількох місяців.Тут необхідно нагадати, що саме Зеленський відповідальний за втрату Донбасу. Весь свій президентський термін до 22 р. він займався розведенням військ, спокійно здав Золоте й Петрівське, розбирав оборонні позиції у Луганській області та відновлював комунікації через Сіверський Донець. Це стало однією із причин швидкої окупації більшої частини Луганської області. Через опір тих, хто тоді участував у "Ні капітуляції", а нині патріотично підтримує президента, повністю відвести війська у центральному і південному Донбасі той не наважився. Через президента війну Україна зустріла не готовою до оборони і противник зміг легко прорватися через Крим і вдарити у тил Маріуполя, у результаті чого було втрачено Південний Донбас. Тут навіть не потрібно заглиблюватися у загалом провальну стратегію, обрану вищим державним керівництвом, що зумовила подальше просування ЗСРФ у 24-25 рр.. Що, хлопці, єднаймося разом з Президентом проти здачі нашого українського Донбасу?Звісно, альтернатива здачі Донбасу є, але вона підпадає під Статтю 109 ККУ України "Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади". А ті, хто цю альтернативу міг би втілити у життя, надають перевагу не порятунку України, а отриманню гарненьких генеральських погонів.

Українка влучно підмітила саму сутність однієї великої проблеми нашого народу, про яку ми писали раніше. Сприйняття земляка як конкурента. Це травма, котру дійсно можна назвати "спадок совку" – епохи 4х мільйонів доносів, коли нікому не можна довіряти, "людина людині вовк", а є лише всемогутній начальник – партія, якій необхідно сподобатися, вислужитися, догодити за будь-яку ціну, йдучи по головах і закопуючи ближніх. Цей період не пройшов для нашого народу безслідно й викарбувався в ментальності багатьох українців огидними шрамами, які ще передстоїть загоїти. Й саме загоїти власноруч, це не та проблема, яка вирішується "сама собою". Тут для "зцілення" необхідно прикласти свідоме зусилля.Перепрошити власну свідомість й свідомість оточуючих сприймати співвітчизників не як конкурентів, а як союзників. Чим більше українців на вашій роботі, в вашому колективі, на вашій вулиці – тим сильніше ваше спільне представництво і, навіть, якщо новачок обжене вас та отримає підвищення – маєте бути певні, що новий начальник буде більш прихильним до земляків. Хочете зменшити конкуренцію – доносьте на поляків чи інших мігрантів. Звісно, це не моментальний процес. Будуть моменти, коли добро не вертатиметься взаємністю, а готовність допомогти сприйматиметься як слабкість. Багатьох зусиль вимагає зміна у сприйнятті, що той, хто йде по головах співвітчизників – не розумний й успішний предмет для заздрощів, а жалюгідний зрадник, заслуговуючий лиш презирства та осуду. Але хтось має зробити перший крок, показати приклад. Об'єднуючись з однодумцями, демонструючи переваги правильного шляху – єдності й взаємопомочі, ми зможемо зцілити наш народ від травм минулого поневолення, та зробити українців найвеличнішою нацією у світі! Достатньо лише почати. 👉🏻Долучитися👉🏻Підтримати рух

В новинах повідомляють, що після українських атак вже рік як простоює єдиний у Росії завод з виробництва оптоволокна. Беззаперечно, це помітне досягнення, однак багато хто поспішає подати його ледве не як знищення усієї програми РФ по дронах на оптоволокні, прогнозуючи їх скорий дефіцит. Якщо ж подивитися на цифри, цей єдиний в РФ завод виробляв 4 млн км оптоволокна на рік. Що, здається, багато, однак, за 2025й рік РФ закупила в Китаю 60 млн км оптоволокна. І, не дивлячись на те, що китайці підняли ціни, продовжують лише нарощувати імпорт. Виходить, що удар знизив (якщо знизив) забезпеченість РФ оптоволокном на ~7%, що, безумовно, болісно, однак звучить і близько не настільки трагічно як "знищено єдиний завод...". На вже 5й рік війни час навчитися не займатись "шапкозакидательством", а тверезо оцінювати сили і свої і противника. Який, попри дійсно героїчні зусилля наших військових, не показує тенденції до розвалу ні за 2-3 тижні, ні за 2-3 місяці. Можливо, за 2-3 роки, але де тоді вже будемо ми?👉🏻Долучитися👉🏻Підтримати рух

Черговий висєр власника російського паспорта Казаріна — ухилянта та душевнего підараса. Тримати фронт армією мобілізованих — це найкращий тест на життєздатність країни. Україна його пройшла — чого не скажеш щодо Росії.Якщо Україна воює у форматі "народної війни", то РФ веде "війну начальства", до якої населення не залучають, а купують. Купівля гарматного м'яса обходиться Росії в надхмарні 4 трильйони рублів на рік — цифри, порівняні з дефіцитом всього російського бюджету за 2025-ий рік. Теоретично перехід до мобілізації дозволив би Москві заощадити величезні суми — і перекинути їх на інші цілі. Але за очевидності цього рішення Кремль на нього не наважується. Той формат війни, в якому Україна живе вже чотири роки, Росія змогла дозволити собі лише на короткі п'ять тижнів 2022-го.Більше того, війна та тил у Росії існують окремо і практично не перетинаються. За чотири роки в РФ не з'явилося великих волонтерських низових ініціатив, які можна порівняти з українськими. Ті, хто воюють, не набувають публічного визнання в масштабах країни. На роль офіційних героїв там призначають пересічних виконавців — і найчастіше посмертно. Війна не відкрила РФ вікна кар'єрних можливостей, а в публічному полі залишаються лише ті, хто був у ньому і до початку війни.Росія воює контрактниками. У середньому доброволець отримує при підписанні контракту одноразові 25 тисяч доларів. Десь ця сума може бути більшою, десь меншою – але в РФ війна давно стала заробітком, який викачує з російської глибинки найбільших боржників і невлаштованих.Москва зробила все, щоб участь російського тилу у війні зводилася до публічного схвалення бойових дій. І навіть тут ми спостерігаємо дивовижний феномен. Ясно чому зарплати не підіймають? Ви ж не хочете бути «гарматним мʼясом купленим(с)?Навіщо українським солдатам 25 тисяч доларів за підписання контракту, якщо можна тримати в безстроковому рабстві за зарплату в 500 доларів? Вам не подобаються обстріли Києва, Львова та Дніпра та ви не раді бусифікації? Так це щоб фронт не був розірваний з тилом.

Кривий Ріг. Ситуація – на відео. Пояснення від ТЦК і свідчення очевидців – можете порівняти.Окремо додамо від себе (це, в жодному разі, не стосується випадків з нашими найсправедливішими у світі ТЦК і поліцією), якщо на вас нападають озброєні бандити – необхідно або змиритися і покірно терпіти усі знущання та приниження, або одразу застосовувати такі методи впливу, щоб противник вже не мав фізичної можливості скористатися своїм озброєнням та й взагалі, чинити подальший спротив. Пручатися "на півшишечки" – лише розізлити ворога і гарантувати собі ще жорстокіші побої та катування. В ідеалі – перший удар має бути останнім. А далі – хай краще судять, аніж оплакують. Тим паче, що після приходу національної влади – несправедливо засуджених чекає амністія. Для того ж щоб вміти ефективно постояти за себе – записуйтеся на тренування Білої Варти та долучайтеся до нашого руху. Чим нас більше – тим вище щільність однодумців на квадратний метр і тим вище шанси, що свої прийдуть на допомогу у скрутну годину. В Єдності наша сила! То ж єднаймося і борімося – за НАШУ Україну!👉🏻Долучитися👉🏻Підтримати рух

Ну от. А якби описана нами схема вже функціонувала, на четвертому, трясця, році повномасштабної війни, то жінка прийшла б до СБУ, отримала інструкції як імітувати виконання завдання, трохи грошей від ФСБ, грамоту від українських силовиків "за свідомість", закрила свої фінансові проблеми і ніякого теракту не відбулося б – ворог витратив би ресурси в нікуди, а поліцейські були живі та здорові. Складно сфабрикувати звіти про виготовлення та встановлення СВП? Ні. Чи потрібно на це багато ресурсів? Теж ні. Чи важко додуматися до такої стратегії? Ні, це над-очевидне рішення. З ВайтРексом буквально ж це провернули, тільки в якості разової акції, а має бути поставлене на потік. Але ніхто цим не займається. Або займається настільки непомітно, що цільова аудиторія про те ні слухом не духом. Ідею даруємо безкоштовно, можете навіть лаври присвоїти, тільки беріть і робіть. Та навіть ми самі можемо це робити – зняти рекламний відос і вчити бомжів як розводити ФСБ на гроші не наносячи шкоди Україні. Тільки ж дайте папірець який підтверджує що то санкціонована діяльність. А до тих пір – подібне буде повторюватися. Бо для середньостатистичного обивателя норма – турбуватися, в першу чергу, про наповненість свого холодильника, а не національну безпеку та високі матерії. Можна це засуджувати, можна з цим боротися, але ігнорування реалій ніколи нічим хорошим не закінчується.👉🏻Долучитися👉🏻Підтримати рух

Чи була такою самою реакція, коли ТЦК нападали на людей посеред вулиці, полишали дітей без опікунів, катували й убивали цивільних у себе в застінках? "А чого ми повинні..?" – тому що ТЦК, як би ми до них не ставилися, формально є частиною ЗСУ. І це саме наша, військових, в першу чергу, відповідальність – забезпечити справедливе покарання членів нашої спільноти за негідну поведінку. Якщо ж такого покарання, чи, хоча б, відкритого засудження не відбувається, сторонній спостерігач справедливо розсудить – усі інші члени спільноти підтримують, або, принаймні, не засуджують такі дії. А отже – є співучасниками. Неодноразово попереджали до чого все йде, але ніхто не слухав. Сьогоднішні події – це не поганий народ і не російське ІПСО – це прямий наслідок дій ТЦК та бездіяльності всього іншого війська. Нажаль, включаючи нас. Хоча, Біла Варта і намагалася упередити нинішній стан речей усіма наявними ресурсами, але їх виявилося недостатньо. Невирішені "сімейні конфлікти" неуникно виходять назовні і тоді їх вирішує суспільство, як може. В будь-якому випадку, ми все ще наполегливо застерігаємо "народних месників" від невибіркових нападів на випадкових військових. Як мінімум, з тих міркувань, що середи них можуть виявитися і наші учасники та прихильники чи вірний присязі вояка, котрий ще вчора захищав перехожого від ТЦК. 👉🏻Долучитися👉🏻Підтримати рух

Я хочу щоб ви виділили час, коли вас ніхто не буде відволікати і уважно подивилися відео вище, а потім повернулися до цього допису.Які емоції ви відчуваєте після перегляду?Злість?Гнів?Огиду?Страх?Запам'ятайте їх. Я хочу щоб ви згадували цей стан кожного разу, коли бачите на вулиці інородця. Вони не приїхали сюди "просто працювати". Вони тут щоб забрати вашу землю, ваші домівки. Ваше життя. Вони є першими розвідниками незліченної армії окупантів. Шпигуни, що присипляють пильність дружньою посмішкою, намагаючись виявити слабкі місця. Це лише інша форма війни. Я хочу щоб ви сказали вголос:- "Моя ненависть – виправдана."- "Мій гнів – справедливий."Якщо ви проявите слабкість і милосердя, випустивши одного чужинця – за собою він приведе десять. Десять приведе сто, сто приведе тисячу... До тих пір, доки ви не станете тими, хто мусить благати про милосердя. Але ви його не отримаєте.Необхідно завжди пам'ятати хто ми є, хто свій, а хто чужий. Національна та расова гордість це не порожня пиха за щось, що не є вашою заслугою. Це данина пам'яті вашим предкам, десяткам поколінь, які проливали свої піт і кров для того щоб ВИ народилися, щоб ВИ жили на цій землі, щоб ВИ раділи і процвітали. Не Ахмед, чи Джамал – ВИ! То ж пишайтеся своїми предками і пишайтеся ким ви є і ким ви станете завдяки сотням років спільних зусиль. Я хочу щоб ви знову сказали вголос:- "Я гордий бути білим" Гучніше!- "Я ГОРДИЙ БУТИ БІЛИМ!" Завжди пам'ятайте це відчуття впевненості, причетності, свободи. Бийтеся за свою землю, за право бути собою, за своє сьогодення, за честь предків і за майбутнє дітей. І ніколи не схиляйте голови чи коліна перед чужинцем.👉🏻Долучитися👉🏻Підтримати рух

Поки нас із Вами переконують у необхідності «цифрового контролю» та закритих кордонів, правлячий клас тишком-нишком добудував собі легальний місток для відступу. Новий закон про множинне громадянство — це не про допомогу діаспорі, як нам обіцяли. Це історія про те, як зробити другий паспорт головним оберегом українського чиновника.​Фактично в Україні створили нову кастову систему. З одного боку — звичайні люди з одним паспортом, які зобов'язані жити й вмирати за державу. З іншого — «патриції», які нею керують, але юридично вже давно належать США, Британії чи Ізраїлю. Для них Україна перетворилася на такий собі вахтовий метод: тут вони заробляють капітали, а життя їхніх родин і справжні інтереси знаходяться за тисячі кілометрів звідси.​Найбільша брехня цього закону — у казочках про контроль СБУ. Будьмо реалістами: жодна західна спецслужба не видасть дані про свого громадянина на запит українського НАЗК. Це юридично неможливо. Тому чиновник просто декларує те, що хоче, і система змушена вірити йому на слово. Це не закон, це — «генеральна амністія» для політичної еліти, яка роками ховала іноземні паспорти в сейфах.​Подивіться на обличчя цієї системи. Ігор Смілянський керує стратегічною «Укрпоштою», будучи громадянином США. Рустем Умєров очолює РНБО, поки його родина будує життя у Флориді. Тімур Міндіч має ізраїльський паспорт як «золотий парашут» від будь-якої екстрадиції. Навіть фінансові коріння президента, згідно з Pandora Papers, давно проросли в британські офшори.​Це апартеїд за ознакою паспорта. Коли завтрашній міністр вирішить виїхати, він скаже: «Я не втік, я просто поїхав на батьківщину свого другого громадянства». І закон буде на його боці. Вони підготували джети, заправили їх і чекають на свій рейс. А нам з Вами залишаються розбиті ТЕЦ, борги та окопи, бо в нас немає іншої землі й іншого паспорта. Знати це — не означає закликати до хаосу, це означає просто перестати вірити в їхній телевізійний патріотизм. Дивіться не на вишиванки, а на те, куди вони вивозять своїх дітей.