Біатлон Україна

🗣 Низка біатлоністів висловилися щодо майбутнього фестивалю "LOOP ONE Festival"🌤 Лу Жанмонно прягне насолодиться змаганнями (пресреліз IBU):«Я сподіваюся, що ми зможемо насолодитися цим фестивалем у теплу сонячну погоду. Для мене це буде можливість спробувати щось нове, насолодитися перегонами з трохи меншим стресом». 🤔 Мартін Понсілоума занепокоєний тим, що цей фестиваль "може вилізти боком" (газета Expressen):«Завжди трохи ризиковано брати участь у чомусь подібному незадовго до початку сезону. Я думаю, що це будуть цікаві змагання. Буде важко кваліфікуватися (у фінал)». 😮 Стурла Лаграйд зізнався, що не горить бажанням виступати (TV 2):«Я б волів залишитися в горах (на тренувальному зборі в Італії). Але у нас немає вибору — нас змушують (брати участь)». 🤔 Інґрід Тандервольд скептично ставиться до фестивалю (TV 2):«Не секрет, що багато спортсменів скептично ставилися до цієї нової події в середині жовтня, прямо посеред нашого тренувального табору на висоті, і тим більше в олімпійський сезон».

🤍 2 частина 🤍 ✍️ Під час цього міжсезоння ти повноцінно тренуєшся з командою Б. Як проходить підготовка до зимового сезону, чи все йде за планом?🗣 Загалом усе йде за планом. Був момент, коли я захворів між зборами (можливо, якийсь вірус підхопив), тому трохи коригували навантаження. Але в цілому все йде за планом. ✍️ Ми знаємо, що у вас був лише один закордонний збір. На скільки відрізняються закордонні збори від українських?🗣 Так, цей збір проходив в Обертіліаху, де відбудеться перший етап IBU. Там висота 1450 метрів над рівнем моря — в Україні таких умов для тренувань немає. Тому це був важливий етап підготовки: інші траси, інші стрільбища, інша атмосфера.✍️ На твою думку, чи добре в Україні розвинена біатлонна інфраструктура?🗣 У зв’язку з війною умови стали гіршими. Постраждали бази в Чернігові та Сумах, де проводили чемпіонати України та готувалися спортсмени. Але, наскільки знаю, то планують відновити стрільбище в Чернігові. Також планується будівництво нового біатлонного стадіону в Славському нашим новим спонсором. Тобто прогрес є, і це тішить. Звісно, не можна забувати, що все це завдяки нашим Збройним Силам та Захисникам, яким — велика пошана і подяка!✍️ Чи думаєш ти вже про зимовий сезон? Які ставиш собі цілі?🗣 Так, трохи думав. Перша ціль — відібратися на IBU та змагатися там. Далі буде видно. Конкуренція у нас є, тому легко не буде. Усі хочуть показати максимум, тому поблажок ніхто не дасть.✍️ Чи є в тебе думки про Кубок світу?🗣 Поки що мій рівень не дотягує до Кубка світу — цього року точно. Але якщо станеться диво і в мене буде шанс проявити себе, то я постараюся ним скористатися. Я намагаюся об'єктивно оцінювати свої сили й рівень.✍️ Можливо, хочеш щось від себе ще сказати?🗣 Так, хочу подякувати Збройним Силам та Захисникам, які дають нам можливість жити й змагатися в незалежній Україні. Дякую тренерам, що вірять у нас і працюють на результат. А також — усім, хто підтримує мене та вірить у мене!🤍 The end 🤍

🤍 3 частина 🤍✍️ Впроваджував у літню підготовку якісь зміни?🗣 Глобальних змін у тренуваннях немає: як три роки тому, так і заразя працюю з максимальною віддачею. У мене в голові складається така картинка, якщо вже займаюся біатлоном, то не хочу бути десь у кінці, а показувати високі результати. Розумію, що сезон буде непростим. Дуже сподіваюся, що цього року зможу потрапити на Кубок світу. Усе в моїх руках, але гадаю тренери мені з цим допоможуть. Бо все ж таки вся команда працює над тим, щоб ставати кращими. Я гадаю, якісь результати ми маємо показати — побачимо вже взимку. Звісно ж, що все таки є невеликі зміни. Ми з тренерами підлаштовуємо деталі в техніці: змінювали трохи стійку, налаштовували приклад, мушку. Це такі повсякденні дрібниці, які постійно коригуємо, але глобально система підготовки не змінювалась.✍️ Перед підготовкою до цього сезону, ти ставив собі амбітну ціль — потрапити на Олімпіаду. Як зараз оцінюєш шанси?🗣 Скажу чесно, коли потрапив у команду, я від початку зборів постійно думав про Олімпіаду: «Було б класно потрапити у такому молодому віці». Але згодом побачив, що кожен із нас працює з повною віддачею і всі хочуть потрапити на найвищі змагання. Тому вирішив не перевантажувати себе цими думками. Я знаю, що треба працювати — удосконалювати стрільбу, лижний хід, свій ментальний стан. Одного бажання мало — треба робити, покращуватись. Зараз саме цим і займаюсь та намагаюсь не зациклюватися. Якщо буду здатний представляти нашу Україну, то буду задоволений. Якщо ні — тоді побачимо, що буде далі з моєю мотивацією, роботою й взагалі бажанням у спорті та житті (посміхається). ✍️ Не секрет, що ти один із фаворитів вболівальників. Вони покладають на тебе великі сподівання. Чи відчувається додатковий тиск? 🗣 Я взагалі цього не помічав, що я фаворит. Я себе не вважаю навіть одним із топів, бо ще не був на Кубку світу. Так, маю непогані результати, але відносно кого? Якщо дивитися на наш рівень в Україні серед юніорів – можливо, вони й виглядають досить позитивно. Але якщо брати світовий біатлон, то там хлопці значно сильніші за мене, можливо, навіть на голову. Думаю, з часом ми це підтягнемо. Та фаворитом я точно себе не вважаю. Якогось тиску від уболівальників теж немає – ніхто особливо не пише ані хороших, ані поганих коментарів, тому жодного тиску я не відчуваю.✍️ Якщо б ти міг звернутися до себе у момент початку спортивного шляху, що б сказав?🗣 Я б порадив собі: працюй на повну, вір у себе й ніколи не здавайся. Тому що, інколи, коли опускаєш носа, важливо, щоб поруч були люди, які допоможуть повернутись на правильний шлях. Гадаю, що я правильно почав, і нічого кардинально не змінював би. Все склалося так, як мало скластися, і я в це вірю.🤍 The end 🤍

🇮🇹⭐️ Томмазо Джакомель здобуде Великий кришталевий глобус?Італійський біатлоніст сміливо розповів про свої плани на олімпійський сезон: Я починаю сезон з метою одягнути жовтий біб (виграти загальний рейтинг Кубка світу), або принаймні потрапити до трійки найкращих. Я знаю, що це дуже велика та амбітна мета, але я відчуваю себе готовим. (...) Дійсно, є багато претендентів на «корону» Йоханнеса Тінґеса Бьо🇧🇻, навіть якщо минулого року ВКГ зрештою здобув інший норвежець - Стурла Лаграйд 🇧🇻, який, враховуючи його стабільність виступів та якість на стрільбищі, залишається людиною, яку потрібно перевершити. Лаграйд 🇧🇻 починає як чинний чемпіон, але я скажу, що мій фаворит на папері — це хтось інший: Ерік Перро 🇫🇷. Його сила? Бути нетиповим французом, не переповненим націоналістичною гордістю: він наполовину норвежець, і можна сказати, що це дає йому додаткову перевагу з точки зору характеру та «генетики». Я вважаю, що саме він буде тим, кого треба буде перемагати на довгій дистанції: його прогрес на стрільбищі та на лижах виводить його на траєкторію сезону абсолютного лідера. Але, звісно, є ще всі норвежці 🇧🇻, які точно не зникнуть лише тому, що брати Бьо та решта компанії відсутні. Побачимо, це буде сезон, у якому олімпійська «відволікаюча увага» також матиме свій вплив. 📸: il Dolomiti

🇩🇪🥹 Важкий біатлонний шлях Зімона Кайзера. В минулому сезоні Кайзер дебютував на КС, та в першій гонці посів 38 місце: Я родом з Рейнланд-Пфальца, де небагато снігу, тому мріяти колись стати зіркою біатлону та брати участь у гонках Кубка світу – це божевілля. Коли мені було 14, я переїхав до школи-інтернату в Обергофі. Мені було дуже важко: нові люди, нові друзі, я залишав батьків вдома, і особливо у вихідні мені доводилося їздити додому поїздом, семигодинною поїздкою кожні вихідні. Спочатку було дуже важко, але потім я зустрів нових друзів, і зрештою все заспокоїлося. Також Зімон розповів як налаштовується перед гонками: Дуже важливо, щоб завжди панувала хороша атмосфера. Я намагаюся пожартувати, навіть після невдалої гонки. Це допомагає мені самому забути про негативні результати. Коли ми на змаганнях: я граю на фортепіано та гітарі. Іноді навіть перед стартом намагаюся трохи пограти, щоб не бути надто зосередженим на змаганні весь ранок і трохи розслабитися. 📸: Fondo Italia | simonkaiser_

💫Іноді шлях у спорт — це не про мрію з дитинства. А про тих, хто бачить у тобі більше, ніж ти сам🎯Цьогорічна кампанія #LetsMove, що присвячена Олімпійському дню — про +1. Про тих, хто поруч, коли складно. Хто знає: іноді «ні» на старті — це ще не кінець, а лише початок довгого шляху.👥Для Юлії Джими такими +1 стали її батьки. Обоє — біатлоністи. Саме вони повірили у доньку ще тоді, коли вона плакала перед першим тренуванням і мріяла малювати, а не бігати на лижах з гвинтівкою.🤝Шлях до великої перемоги починається з підтримки рідних. Коли поруч є ті, хто вірить — ти зможеш більше, ніж уявляєш!🤩Сьогодні Юлія — олімпійська чемпіонка, багаторазова призерка чемпіонатів світу, 5-разова чемпіонка Європи з біатлону. Її історія — ще одне нагадування: великі досягнення починаються з маленької віри. Спершу — в очах близьких. А вже потім — у власних.😉#LetsMove — іноді варто просто зробити перший крок, не знаючи, куди він приведе.📲А хто твій +1? Подякуй йому. Запроси разом зробити новий крок. Бо вдвох — завжди легше📸З особистого архіву Юлії Джими, biathlon.com.ua#letsmove #olympicday

🤍 Частина 3 🤍✍️ Які у вас плани на це міжсезоння? Вдалось відпочити за ці два місяці? 🗣 Їздив до свого хорошого друга-військового, який має особисту зброю - тренувались з ним на полігоні. Чесно кажучи, я ж думав, що завершу кар'єру, тож і планував стати військовим. Тому я до цього так готуюсь поступово. Але друг мені сам навіть сказав: "Ти ще можеш, в тебе все є, тому бігай поки." ✍️ А чи розмірковували ви вже над цілями на сезон 2025/2026? 🗣️ Я думаю, що мій рівень - це кубок IBU, адже це олімпійський сезон. Надіюсь, що закріплюсь там і проведу повний сезон на кубку IBU - ось такий план. ✍️ Вболівальникам цікаво більше дізнатись про життя біатлоніста. Чи можете розповісти про свій розпорядок дня під час тренувального збору?🗣️ 7:30 - підйом, далі - 30 хв на зарядку. О 8:00 - сніданок, потім гігієнічні процедури. О 9:30 - тренування, яке триває приблизно 2-2.5 години. Приїжджаємо, обідаємо, душ, сон. Далі - знову на тренування. І потім вже з 19:30 - час для себе. Тренувальні цикли бувають різні: 3 дні тренуємось, а 1 день - відпочиваємо, або 4 дні займаємось, інколи навіть і 5 днів, а 1 - вихідний. Вони не співпадають зі звичайними вихідними (субота - неділя) - у нас вихідний може бути й у понеділок чи у середу, як вийде. Також є "активний день відпочинку": пів дня - відпочинок, а ввечері - тренування. ✍️ Важко дотримуватися цього розпорядку, чи ви вже звикли?🗣️ Це тільки на перший погляд здається важко, але коли займаєшся цим 10 років, то ти цим живеш. Настільки вже до цього звикаєш, що по-іншому - ніяк. Навіть коли я був удома - незручно якось: ти сидиш, потренувався і не знаєш, що робити, чим себе зайняти. А так приїжджаєш на збір - і чітко знаєш, що робити, який план - і все.✍️ Можливо, хочете щось від себе сказати вболівальникам чи майбутнім біатлоністам?🗣️ Дивіться біатлон, вболівайте за нього, бо деякі люди в Україні навіть не знають, що це за вид спорту. А молодим біатлоністам хочу побажати: ніколи не здаватись і, головне, отримувати задоволення. Це, мабуть, найголовніший ключ до успіху. Якщо це приносить вам задоволення - займайтесь цим, а якщо ні - потрібно щось змінювати. Ти можеш вигравати, але тебе можуть не брати. Тому тут працює друге правило: ніколи не здавайся та йди до своєї мети.🤍 The end 🤍

🤍 Частина 2 🤍✍️ Валеріє, розкажіть вболівальникам, як справляєтесь з емоціями після гонки? Вдається швидко переключитися?🗣 Це завжди складно, особливо після невдалих гонок. Це наче розпач всередині: з’являється багато запитань до себе, починаєш себе "гризти" — що зробила не так, що, можливо, треба було зробити інакше. Після гонки намагаєшся зробити якийсь короткий аналіз. У такі моменти дуже хочеться підтримки від близьких. Навіть посеред гонки моя сестричка та мама писали мені: «О, перший нуль! Давай-давай!» — всілякі такі теплі повідомлення. Потім після фінішу відкриваєш, читаєш — навіть коли гонка була невдала, коли, наприклад, зробила три помилки на вогневому рубежі — і сестра пише: «Нічого, ти можеш краще». І це справді трохи покращує емоційний стан. Ще щось тренер може сказати. Звісно, я буваю розчарована і тренер теж, коли не розуміє причину, чому щось не вийшло. Наприклад, в цьому сезоні засмутила стрільба на перших стартах. І цьому нема пояснення ні в мене, ні у тренера. ✍️ Чи були у вас моменти, коли хотілось усе покинути?🗣 Звісно, були. Хотілось покинути біатлон, але не забути про нього. Бували часи справжнього розпачу, коли доводилось тренуватись одній, без команди, без фінансової підтримки. Було таке, що я майже три місяці не тренувалася. Але навіть тоді я не забувала про біатлон. І, можливо, саме це дало мені ще більше мотивації повернутися, відібратись далі в команду і довести, що я справді можу щось показати.✍️ Які цілі ставите на наступний сезон? Чи плануєте боротьбу за місце на Олімпіаді-2026?🗣 Мої найближчі плани — хочу набути досвіду, покращити стабільність і виступати на високому рівні в наступному сезоні. А щодо Олімпіади — звісно, кожен спортсмен мріє потрапити на неї та виграти Олімпійське золото. Мрій багато, але я розумію, що не всі стануть зірками, та все ж я прагну цього. Моя мета — хоча б наблизитися до того рівня, який дозволить реально боротися за потрапляння до олімпійської збірної.✍️ І наостанок — що б ви побажали юним біатлоністам, які лише починають свій шлях?🗣 По-перше, не губіть лижі! А ще - бігайте швидко, стріляйте влучно і не сваріться зі своєю гвинтівкою. У вас усе попереду!🤍 The end 🤍

🇨🇿До складу збірної Чехії на останній етап КС увійшло троє молодих біатлоністів😲💁‍♂️Чоловіки:Вітеслав ХорнігМіхал КрчмаржЙонас МаречекТомаш МикискаПетр Хак💁‍♀️Жінки:Тереза ВоборніковаДжессіка ЇсловаЛюція ХарватоваІлона ПлехачоваХеда Міколяшова21-річний Петр Хак отримав шанс дебютувати після двох бронзових медалей на ЮЧС-2025, а також y його активі було 11-те місце на Кубку IBU.18-річна Ілона Плехачова вже встигла дебютувати на чемпіонаті світу та КС в жіночих естафетах, але шансу в особистих гонках ще не мала. В її активі три особисті медалі на цьогорічному ЮЧС - 🥇🥉🥉, а також одне золото на етапі Юніорського кубка IBU. 19-річна Хеда Міколяшова в цьому сезоні вже встигла дебютувати на Кубку світу в жіночій естафеті, але в особистих гонках ще не брала участь.Варто відзначити, що Крістіна Отцовска хоч й здобула перемогу на Кубку IBU в Отеппя, але відмовилася від участі, бо хоче зосередитися на навчанні, а Маркета Давідова продовжуває реабілітацію, готуючись до ОІ-2026🔝.📸: plechacova.ilona

🇺🇦Олена Підгрушна розповіла про розвиток, бар'єри та фінансування в біатлоні– Як Ви оцінюєте поточний стан розвитку біатлону в Україні на різних рівнях – дитячо-юнацькому, професійному, збірної? – Хотілося б краще. Першочергово необхідно збільшити кількість інвентаря та забезпечення, хоча б у тих школах, які ще досі існують. Це номер один. Вже не кажучи про самофінансування та забезпечення дітей і молоді, адже сьогодні багато зборів і виїздів відбувається за рахунок батьків.Далеко не кожна сім’я може це оплатити й витягнути. Збори дорогі, адже включають витрати на переїзди, проживання та харчування і плюс є довготривалими.Хотілося б, щоб як у США, на це виділялися кошти, і діти могли хоча б вільно по Україні кудись виїжджати і цілеспрямовано готуватись. – Які основні бар’єри існують на шляху до розвитку біатлону в Україні?– Відсутність снігу, стрільбищ та належних баз (для розвитку). Якщо основні команди — А, Б, національні збірні — мають можливість виїжджати й тренуватися за кордоном, то всі інші повинні тренуватися в Україні. А в нас і без того були проблеми з базами, до того ж багато з них постраждали від обстрілів. Тобто й так невелика кількість об’єктів ще більше зменшилася.Ми ще навіть, коли вигравали на піку своєї кар’єри, європейці нас запитували: «А правда, що у вас немає жодного стадіону?» Ми відповідали: «Ну так». До сьогоднішнього дня в Україні немає жодного стадіону, який би відповідав європейським стандартам і категоріям.– Чи достатньо, на Вашу думку, фінансується біатлон в Україні? – Все відносно. Те, що грошей завжди не вистачає — це просто факт. Скажу так: коли в мене була можливість поспілкуватися в Чехії з одним із менеджерів команди, спортивним агентом, він сказав: «Олено, якби ти виступала в Чехії і мала ті результати, які маєш зараз, твоїм внукам уже не потрібно було б працювати. Ти була б спокійна за своє майбутнє і, як мінімум, за своїх дітей».На жаль, в Україні досі такого немає. І зараз, закінчуючи кар’єру, я просто виходжу в світ, де мене ніхто не чекає, де я нікому не потрібна.Навіть коли я хочу працювати тренером, мені кажуть, що і тут я не потрібна. Тож виходить, що в свої 38 років мені потрібно освоїти нову професію, здобувати нову спеціальність, шукати новий шлях. Якось жити, якось заробляти, бо з неба мені нічого не падає. Спонсорських пожиттєвих контрактів ніколи не було і, мабуть, уже не буде.Мабуть, уже скоро можу бути реабілітологом після всього, що пройшла. Але зараз я розумію: кар’єра спортсменки добігає кінця, тому що мої коліна не дозволяють мені далі виступати.📸: SportBusiness.Media