Canal beyond reanity - @beyondreanity - №118
1. історія девʼятирічного хлопчика Оскара, який знайшов загадковий ключ, що належав його загиблому батькові, і тепер шукає що ж можна цим ключем відімкнути - цю частину я назвала “селінджерівською”, бо розповідь ведеться від імені майже підлітка, який зовсім не вписується в соціум. у хлопчика викривлене сприйняття світу, безліч божевільних ідей, він пише листи Стівену Гокінгу, задає незручні питання, бігає з металошукачем по Централ парку та дещо приховує.2. історія літньої жінки, яка пише листи своєму онуку - Оскару. вони досить близькі у реальному житті, але існує занадто багато деталей та секретів з минулого, які бабуся приховує, в чому врешті-решт наважується зізнатися на папері - тут в нас частина під кодовою назвою “Улісс”.якщо хтось не знає, особливістю роману Джеймса Джойса “Улісс” є те, що він написаний у вигляді потоку думок. на початку там ще є якісь абзаци та розділові знаки, але чим далі - тим більше все зливається в єдине полотно з мільярдом зносок плюс додайте історичний контекст. я починала цей кошмар три рази і здалася)так от, розділи про бабусю у “страшенно…” теж написані потоком думок, але адекватним та структурованим (тому я і вказала “після редактури психолога”)). але все одно відірваність та клаптиковість розповіді мене більше дратувала, аніж надавала простору для власних розмірковувань. люблю я цільні динамічні сюжети, ну що поробиш)3. історія німого літнього чоловіка, який пише листи своєму сину - татові Оскара (тобто, це чоловік вищезгаданої бабусі і, власне, дідусь самого Оскара). він покинув сина ще до народження через певні обставини, і тепер розповідає йому в подробицях про все своє життя, біль, втрати, страхи, переживання та надії - все те, що він хотів би розказати особисто, але вже ніколи не зможе.а до чого тут маркетингова кампанія LEGO, Аня? справа в тому, що оформлення книги вміщує звичайний текст шрифтами різного розміру, курсив, малюнки, закреслення, а іноді на одній сторінці було всього лише одне речення. і таких сторінок десять підряд)) мені це дуже нагадало купу цеглинок конструктора, які читачу власноруч треба якось зібрати у суцільну історію замість того, щоб витратити цей час на заглиблення в сенси. це одночасно є і родзинкою роману, і його недоліком, бо склалося враження, що в гонитві за формою автор втратив сутність, хоча насправді, вона тут дуже чітко сформульована:«Ось у чому полягає трагедія любові: найбільше у світі ти любиш те, чого немає поруч».окрім цього всім знайомого сенсу, там є ще багато класного про необхідність надії та силу віри, про співвідношення трагедії конкретної людини і всієї нації, про вибір, відповідальність, тягарі та прощення і те, як важливо бути чесним із собою та близькими.але якби я брала участь в конкурсі на найкоротший опис книги, цей виглядав би так: «я заснула три рази» 🙂від мене 4/10, і нехай пробачать всі, кому сподобався цей твір)
653
24-07-17 20:58