beyond reanity | що ж такого там класного, Аня?ну по-перше, це дійсно підлітковий адалт...

що ж такого там класного, Аня?ну по-перше, це дійсно підлітковий адалт роман про старшу школу та відносини між хлопцем та дівчиною, які листуються з 5того класу. за останні сім років вони жодного разу не бачилися, більше того, не бачили навіть фото один одного - це було одним з правил збереження їхнього особливого звʼязку та довіри. поки одного травненого дня… ))коротше кажучи, у історії дуже класний початковий сеттинг.по-друге - підйоби (я навіть не можу придумати культурний синонім цьому слову). в цій історії всі підлітки настільки круто, влучно і смачно один одного підйобують, що я почала щиро жалкувати про відсутність цієї навички у свої шкільні роки, коли сформулювати щось дотепне було рівноцінним підкоренню Евересту. можливо, тоді б моє життя склалося зовсім по-іншому) по-третє, знаєте, є такі історії, коли ти думаєш “да ну скажи ти йому це прямо!” чи “о боже, зараз вони знову розійдуться на півкниги через якусь фігню” чи “будь ласка, тільки не роби ще гірше” чи “як же банально авторка викрутилася, тю” - ось нічого такого не було і близько. роман про підлітків, але вони всі діють вмотивовано, не на стереотипах чи гормонах (ну, окрім 34853 сцен сексу))). це було дуже приємно читати, бо не кортілося після кожного другого тупого вчинку відправити героїв до психотерапевта.вчетверте, сюжет починається про одне, досить швидко уводить в щось інше і здається, що історія сиплеться, але потім воно так все вивертається і красиво сходиться, що ти просто, затамувавши подих, слідкуєш за тим, як розгортаються події. це чимось нагадує серпантин в горах, коли не знаєш, чи зʼявиться раптово машина по зустрічній на закритому повороті, і тому їдеш повільно та обережно) але в результаті, історія складається в ідеальну форму конкретного жанру та єдиного сенсу. ніхто не пішов хто в ліс, хто по дрова, хоча на початку трохи було таке відчуття. не ведіться і читайте до кінця)ну і в’пяте, адалт література ніколи не була моєю парафією. здається, мій максимум був муракамі років 15 тому з його дещо поетичними постільними сценами та низьким темпоритмом, але - без жартів - вперше відверті та пристрасні сцени сексу в книзі я зустріла місяць тому, коли прочитала “четверте крило”. це дуже цікавий досвід, бо уява працює на максимум, і іноді це допомагає ще більше емоційно підключитися до персонажів, а іноді цього “уявного сексу” стає забагато, і хочеться піти погуляти по парку та подивитися на білок))але в “Панк 57” сексу в самий раз. і він дійсно дуже доречний.10/10. отак неочікувано зі мною сталася ще одна класна пригода 🙃книгу можна купити тут.