На честь Дня вишиванки — про три нові українські альбоми коротко.Тільки лінивий не порівняв новий альбом Hliborob із Morphine. Ці думки небезпідставні. Багато чого в Начувайся чутно від звуку культового гурту Марка Сендмена. З іншого боку, Hliborob більш мʼязисті, нахмурені та ударні, але й приставучі мелодії мають. Вони прості, але сильно клеються до вух. Єдиний нюанс, що тут є — тексти. Десь вони дуже хороші, а десь підхід до лірики відчувається доволі недбалим. При чому як хороші, так і погані моменти текстів можуть проявлятися протягом однієї пісні кілька разів. Але в цілому — на диво впевнений дебют, який можна вже завтра буде послухати на презентації в київському Mezzanine.Hliborob — ГадДалі — Hyphen Dash. I Was Afraid Of Stone Rooms відчувається логічним і необхідним продовженням дискографії для цього гурту. Джеми, імпровізації стали з очевидних причин їхньою сильною стороною. А після кількох років роботи над Late — допилюванням, кристалізацією, поліруванням — треба було просто побринчати, постукати, поклацати собі на радість і забути. Але забути вже не вийде, бо результатом цієї радості став I Was Afraid Of Stone Rooms. Всеосяжний і ні про що водночас. Із впевненим кроком, але без пункту призначення. Музика, яка може бути і присутня, і відсутня. Підходить і для фону, і для вдумливого прослуховування. Це ні добре, ні погано. Просто сам факт існування такого шматка роботи — класно само по собі.Hyphen Dash — IWASR XЗакриєм все це діло новинкою від Ziferblat, яка викликала у мене доволі суперечливі враження. З одного боку, Меланхолія дуже добра з точки зору музики. Всі арт/прог атрибути є, але тепер в межах тривалості поп-пісень (3 хв). Через це альбом відчувається full action packed. Багато класних рішень і цікавих деталей, що пруть потоком. Але лірика катастрофічна і всі композиційні здобутки зводить на нуль. Чим далі в ліс — тим більше тексти не тримаються купи, втрачають train of thought, банально «крошаться», а місцями викликають пекучий крінж. Рефлексія щодо власних переживань — база створення пісень, але іноді треба вмикати внутрішній фільтр і розуміти, про що говорити, а про що ні. Це я про «Так зʼявилася пісня». Мало того, що це дивно, так ще й і недоречно в цей час. Але Ромео і Джульєтта дійсно хіт, тут сперечатися нема про що.Циферблат — Ромео і Джульєтта