Про три свіжі альбоми коротко вам розповім.Почну з першого з 5 років альбому Ісайї Рашада It’s Been Awful. Загалом мені подобається його підхід до роботи. У дискографії усього 3 повноформатники, але кожен Рашад крафтить, як останній. Тобто, завжди буде, що послухати. Так і тут — майже година меланхолійного, трошки обдолбаного джаз хопу, що іноді перебивається різкими енергійними стрибками на кшталт M.O.M із настроєм Outkast, мого фавориту з цього релізу. Загалом, дуже приємна музичка. Можна 3-4 пісні філера зрізати й був би дійсно класний реліз.Isaiah Rashad — M.O.MБагато оглядачів називають новий альбом Кейсі Масгрейвз back to the roots. Мені Middle Of Nowhere звучить скоріше як back to the shell. І це дуже дивний мув, якщо вроаховувати наскільки цікавим і далеким від основного жанру був попередник Deeper Well. А Middle Of Nowhere ж чисто поверенення до поп-кантрі для нормісів. Чим далі по треклисту йдеш — тим більше пісні насичуються стереотипними стильовими прийомчиками, від яких відверто верне. Залишу тут оцю весело-крінжову пісню, єдине, що мені сподобалося.Kacey Musgraves — Dry SpellЧас змінює все — у тому числі й ставлення до неоднозначних дій та поглядів певних персонажів. Це я зараз про Kneecap. Вирішив таки послухати їх Fenian і маю сказати, що це доволі непогана робота. Fine Art викликав у мене wtf-момент, бо складалося враження, що я слухаю якийсь іграшковий реп. Fenian ж інша справа. Наповненість замість здутості. Звукове розмаїття замість примітивної довбежки. Без бітів, що замішані на рейві, не обійшлося, але вони не займають переважну більшість. Є і денс-панк, і гітарне брязкання, і навіть трошки west coast вайбів. Ці переосмислення та рух далі цілком логічні, бо підґрунтя, на якому виник Fenian, буквально вимагало іншого підходу. Після звинувачень в симпатіях Хезболлі та судової тяганини, яка послідувала за цим, було б дивно, якби пісні про ці події мали оболонку підліткової дурноватості. А так вийшло цілком по-дорослому і не соромно.Kneecap — Fenian