Коротко про три альбоми. Українські! Бо давно не було.Почну з YUVI та її Viskra. В цілому, Уляна Автенюк продовжує триматися тріпхопової складової, трошки покрученої, трошки експериментальної і ніби свідомо незграбної. Першу половину альбому її в хорошому сенсі крихкий вокал ховається за звуковим ворохом для того, щоб розкритися повністю у другій частині з додатковими джазовими нотками. Якщо в контексті музики мене все влаштувало, попри мінімальний імпрувмент, то в контексті візуальних рішень мені Viskra дуже зайшла. Особливо ці рішення із рекреацією ігри з графікою першої «соньки» на кшталт Resident Evil. В дитинстві мене ця гра відверто лякала. А разом із тривожністю, яка притаманна пісням YUVI, все вкупі викликає дрижаки, але ностальгічні.YUVI — Звіра А це надбання з Зорепаду Релізів. Я відверто скажу — не знав, що у нас хтось вміє робити щось схоже на Фредді Гіббса та The Alchemist, але спільний реліз реперів Покам і Ласта та бітмейкера Klim в цьому контексті мене приємно здивував. Є, звісно, питання до текстів, але все це перекривається грамотним семплуванням та відтворенням тієї кіношної естетики, на яку постійно робить ставку The Alchemist — нуар, жорсткуватий, без млосності. Тут же хлопці зробили ставку на добрий референс і змогли його, так би мовити, локалізувати.Покам, Ласта, KLIM — МаємПропаща сила із Панорамою закриває добірку. Хоч я і не цільова аудиторія цієї музики, але визнаю, що гурту вдався хороший саундтрек до wasted youth. Або на щось дуже схоже. Попервах воно може звучати якимось похуїстичним чи навідʼїбісним. Проте по-перше, хлопці можуть добре в кілька жанрів водночас в межах 25 хвилин. По-друге, Коля Дудченко має чудовий варіативний голос, в якому від зловісності до рівного, відчуженого флоу та панківської зухвалості — один крок.Пропаща сила — Токмак