Швиденько про три нові альбоми, що вийшли сьогодні.Радий за Дейва Грола, що він виходить із затяжної кризи із Foo Fighters. Або дуже сильно старається, щоб так здавалося. Хай там як, але Your Favorite Toy — перший альбом з часів Wasting Light, який слухається без нудьги і бажання скіпати треки. Весело, моторно, із настроєм маленьких залів із великим натовпом. Втім, розумію, що за останні 15 років я з кожним релізом все більше і більше віддалявся від Foo Fighters. І зараз, хоч і матеріал непоганий, якихось особливих емоцій він у мене не викликає. Може не хочу асоціюватися із dad rock, хз. Але так чи інакше ця участь мене колись наздожене.Foo Fighters — Spit ShineНовий реліз американської інді банди Friko виявився несподівано хорошим, особливо, коли від нього нічого не очікуєш і слухаєш тільки тому, що це — потенційний кандидат на. year-end листи профільних видань. Але Something Worth Waiting For — прикольний альбом із розмашистими гучними, емоційними гімнами. Тутешні аранжування знають, як звучати солідно, але при цьому не граються у мудрьоний компоузінг, та звучать дуже конкретно. Єдине, чому мені не хочеться повертатися до нього — настрій сумний тут, а я шукаю зовсім іншого.Friko — Still AroundIt’s so fucking big. Моя перша реакція на альбом Ноа Кахана, перший за 4 роки. Не знаю, чи можна чимось виправдати той факт, що тут 17 пісень і 80 хвилин тривалості. Спробуйте мене переконати. Але, в цілому, The Great Divide звучить пристойно. Комерційний фольк для хорових стадіонних співів та реклам позашляховиків. Не знаю, що тут ще додати. Зійшлися з Владом Лагодою на тому, що це краще останнього Mumford & Sons, що теж непогано.Noah Kahan — Haircut