Альбом Тома Міша я сьогодні послухав тричі поспіль. Останній раз таке було минулого року з Turnstile. А це багато про що говорить.Міш на Full Circle максимально сповільнився. Меми про людей 30+, які раптово починають їздити на природу і займатися бьордвочінгом, а паралельно думають про своє життя — оце буквально так звучить новинка Міша. І це не погано, а навпаки — дуже класно.Тут немає вайбів Geography, джойнта з Юссефом Дейсом чи Supershy, дискотечного альтерего Міша. Зате є прості роздуми про непросте вічне. Відчуття дому, любові до ближніх та спокою. Туга та легка тривога через швидкоплинність життя і речі, що непідвладні будь-яким змінам.Проте Full Circle не прям слоу. Він скоріше статечний, розмірений, але деінде зберігає фанкові акценти, що притаманні Мішу. Вони ледь відчутні, але насправді роблять багато роботи, бо підтримують бадьорість альбому, попри внутрішню філософю, і не дають треклисту просісти.І на прогулянку, і на пробіжку, і на посиденькі з друзями, щоб мʼяко десь на тлі грало. Ну, і звісно, що для себе, щоб нагадувати собі, що життя — то штука все ж таки непогана. Якщо сьогоднішнє коло закінчилося так собі, то завтрашнє буде краще.https://www.youtube.com/watch?v=sgtPp-vNLCE