"Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію" - це не назва картини епохи Відродження, а проза українського поета Майка Йогансена, якого розстріляли 88 років тому в урочищі Сандармох в Карелії. Коли я дізналася історію про наших митців і взагалі інтелігенцію, яких знищили пострілом в потилицю і закопали як собак, яких ніколи не знайдуть, я думала, що ніколи не запам'ятаю цю карельську назву. "Список Сандармоху" має бути біблією українця: як вони нас завжди вбивали, незалежно від нашого етнічного походження.Сандармох. 1116 розстріляних. Список Сандармоха легко загуглити. Там лежить цвіт нашої інтелігенції. Микола Зеров, Лесь Курбас, Григорій Епік, Микола Куліш, Гео Шкурупій...Марк Йогансен. Український письменник і поет. І всі пуристи, які виступають за те, щоб тут "залишалися тільки чисті етнічні українці" йдуть за русским воєнним кораблем.Картина харків'янки Поліни Кузнецової - вона ілюструвала Йогансена, книжка очікується у грудні.
Кожен раз історія повторюється. У вигляді трагедії, потім - фарсу, потім знов трагедії. І так по колу.Я противна. Я памʼятаю, як 28 лютого 2014 року одеська партія регіонів призначила собі партійну конференцію в стекляшці ОДА біля Кулікова поля. Мав приїхати тігіпка, Труханов був за головного як нардеп від ПР. Ми, десять майданівців, пішли блокувати їхній шабаш і сказати, що вони вбивці. Депутат маркін бив мене позаду по колінах - щоб ніхто не бачив, і щоб я впала там, прямо в залі. Жодна сука за мене не заступилася. Маркін той потім здoх після 2 травня в лікарні.10 квітня 2014 року нас також вбивали - біля Променади, де ховався нардеп царьов. За їхніми планами, він мав очоліти ходу з великим триколором від Оперного театру до ОДА. А ми його заблокували. В той самий момент Труханов давав інтерв’ю, що в Криму нема ніякої російської агресії: «это люди так решили на референдуме».Всі ці роки Труханова мали посадити і покарати 100500 разів: за корупцію, за те, що за 11 років з Одеси мала вийти цукерка за підсумками реформи децентралізації. Але ні. Одеса залишається кримінальним містом зі зруйнованою інфраструктурою й з високим рівнем недовіри до всього. Ну й з російськими і радянськими маркерами. Здавалося б, пушкін тут поховав трушкіна. І що зараз все зміниться: Одеса не буде сидіти однією дупою на двох базарах і загравати з ЙР «мы тут такие особенные, космополиты мультикультурные, нам тут законы Украины не писаны». Але ні. Поки судова система залишається ківаловською разом з прокурорами все й далі буде по колу. Трагедія-фарс-трагедія-фарс. І не перемога. Й не зрада.З чим вас всіх вітаю. А хто каже, що це «ще один крок до диктатури», хі-хі вам три рази. В Україні диктатура неможлива. Ми й її знесемо.
Одеський срач "суки, застроили наш памятник неизвестному матросу, уничтожают нашу память" в який пані доцентка психології додала "великой отечественной" з киданням в соцмережі фото зі зручного ракурсу, який вже підхопили кандидати в мери міста. Трохи ранкового осінту, і я вже побачила велику інформаційну кампанію ЙР — знов почали грати на старих патернах, щоб розмити кордони між українцями і русскими. Спроба номер... хто зна вже яка, але наші барани ведуться як навіжені. По-перше, стелу поставили на румунському кладовищі. Ви ходите по кістках. Під плитами з "іменами советських героїв" нема нічого або сміття. Це вам кожен український історик доведе. Тобто "победобесіє", яке почалося у 1960-х, щоб перебити хвилю дисидентства, досі працює, бреше і використовує радянську флешку у ваших головах. Ця стела - така ж профанація, як й монумент з зіркою, який стоїть на площі 10 квітня, як їхати до Аркадії. Це пам'ятники радянської імперії. А ніяк не України. Але вони досі в Одесі.Дійсні болючі точки часів Другої Світової війни на мапі міста були відмічені вже під час незалежності України. Це пам'ятна дошка на кордоні єврейського гетто на Слобідці. Це пам'ятний знак на Толбухіна біля того місця, де на старих порохових складах згоріли живцем понад 10 тисяч одеситів — тому що німецькі окупанти влаштували покарання за підрив комендатури на Маразліївській вулиці. Це чорний камінь на початку Дороги смерті у Прохорівському сквері — саме звідти вели одеських євреїв у страшні табори смерті — Богданівку та Доманівку. А ще є місця, які ніяк не помічені. Наприклад, колишні недіючі шахти з видобутку черепашнику в нинішньому парку Перемоги, тоді це були околиці міста: саме туди окупанти скидували тіла розстріляних одеситів навесні 1944 року. Але стелу "неизвестному матросу" поставили саме на румунському кладовищі в парку над морем.Радянська історія — суцільна брехня, постійне перекручування фактів. Чим жахливіша брехня, тим швидше в неї повірять - погугліть чия цитата. І вони вірять. Одеса дуже радянська досі. Стосовно забудови. Щось я волачих зараз ніколи не бачила на наших протестах проти незаконної забудови. Міська рада дає дозволи. Депутатів ви регулярно самі обираєте. Забудовники узбережжя на Ланжероні - Кісловський і Кучук. Ви їх добре знаєте. Один колишній комуніст, пудрив вам мізки. Про другого можете погугліти, навіть без осінта.Рівень маніпуляцій поки що паршивенький: ЙР намацує, на чому тут будуть грати - теми спільного минулого, радянська пам'ять "деди воевали", тарифи, інфляція, незадоволення. На всяк випадок. На випадок заморозки війни та виборів.А потім будуть робити Грузію - таку, як вона є зараз — проросійську і реакційну: вбухувати гроші у всі більш-менш такі прорадянські сили - від ватненьких доценток до депутатів, які досі не вивчили українську історію і не відрізняють Петлюру від Бандери. Тому одеська влада так чіпляється за російські і радянські пам'ятники та не видаляє їх з міста за законом України: на них далі будуть грати у ваших головах. Прикро, що корисні дурочки це використовують. Ну, разом з кандидатами в мери. Тьфу. Тупі істоти.
От щоб ви так загибель 9 вересня 24 українців в Яровій на Донеччині обговорювали, як носитеся з інтерв'ю співачки з росії. Адже там її ровесники були, і старше, і молодше. - Вам їх не шкода? Батьківщина співачки 11,5 років вбиває та стирає із землі українські будинки саме таких стареньких людей. І українці в тилу мовчать тільки тому, що твердо знають, що якщо не ЗСУ, то ми всі — наступні. Але прима про це жодного слова не сказала, і не поспівчувала і не покаялась перед нашими, судячи зі всіх уривків відео, які мені щедро кидають соцмережі, бо вона і є одна з найголовніших скреп рашки-какашки. Скреповая матка. Королева "русского мира".Пам'ятаю, як в 1990-ті мене лякали всі ці концерти-"голубі огоньки"-"стариє песні о главном" за її участю та її підлабузників. Вона разом зі своєю батьківщиною була за повернення всього цього совка, всі ці "ностальжі", слини-шмарклі з "іронією судьби" та салатом олів'є, всі ці патерни "одиннарота" та "мишебратья" в дупу з примою, її інтерв'ю і всім вашим обговоренням.Люди, геть від них всіх. Воно отруєне. Воно вбиває, навіть коли посміхається та каже про "общее прошлое". Ну як вам всім ще це пояснювати? Будь ласка.
Бурна дискусія, що українці за 11 років війни якось неправильно відреагували на російські шахеди в Польщі, вкурвлює. Замість того, щоб за хоча б за 3,5 роки повномасштабного російського вторгнення побудувати спільну з Україною систему безпеки і всім разом закрити над нами небо, вони досі розраховують, що ЙР до них не полізе. Полізе, ще як полізе. Тільки на цей раз русским навіть олімпіада не треба, щоб була інформаційним прикриттям. Наївні рожеві поні також не хочуть воювати і захищати свою незалежність. Думають, НАТО прийде і все зробе за них всіх. Тільки нема дурних. Країни Балтії здадуть так само, як збиралися здати Київ за три дні. Тільки наш спротив наламав всі плани - як орчатні, так й західних прекраснодушних рожевих поні.Люди, ну же, хуйло спочатку блефує, а потім їбашить. І зупинити його можна тільки тим, що їбашити втричі більше. Як це роблять наші відчайдушні козаки зі Збройних Сил України. Тільки одна мова: око за око, зуб за зуб, міра за міру. Все інше русским по барабану, фіолетово. Глибока стурбованість їх тільки заводить, а наші волання і свари надають сил. Що там путінську агітаторку нетребку британські рожеві поні вже пустили в The Royal Opera? - завтра ж співає, всі квитки розкупили, в них війни з хуйлом нема, тому українці за ці вистави для європейців розплачуються кров’ю.
Сегодня годовщина теракта на Олимпийских играх в Мюнхене в 1972 году, когда террористы из "Черного сентября" убили 11 членов израильской олимпийской сборной.В ответ Израиль начал операцию "Гнев Божий", которая длилась более 20 лет — преследования и охоты за причастными к организации и осуществлению этого убийства.В итоге в ходе операции были выслежены и уничтожены почти все причастные.Решение об уничтожении членов "Черного сентября" неплохо показано в фильме "Мюнхен" (2005 года), который весьма недурно снят.На закрытом совещании с тогдашним лидером Израиля Голдой Меир ей говорят: мол, мы в ответ бомбим лагеря террористов.На это резонно парируют: это не то.И это действительно так — врагов надо бомбить в рутинном режиме.А ликвидации проводятся не ради самих ликвидаций, а именно для создания атмосферы страха.В будущем, когда у Израиля спрашивали, зачем он так долго и дотошно преследовал всех членов "Черного сентября", объяснялось, что целью было не только месть, но и создание атмосферы страха.Ты можешь скрываться, может пройти год, десять лет, двадцать лет — не имеет значения, никто не забыт и ничто не забыто — тебя найдут и уничтожат.@yigal_levin
НЕ/вкрадене. Штудії і омажі.Художник Григорій Сергеєв (1913-1986) жив у Херсоні і у 1970-ті роки створив цілу серію робіт про рідне місто: він просто перемальовував на полотні олійними фарбами старі листівки 1910-1920-х років з видами Херсона. Таким чином він зберіг памʼять і шарм міста, яке зараз постійно знаходиться під обстрілами. Сергеєв - це наш український Митник Анрі Руссо: око академічного митця одразу зрозуміє, що щось не те. Дійсно, схоже на Піросмані і Руссо, але це Херсон, впізнаваний. Мої хлопці зі ЗСУ, хто зараз знаходяться на тому напрямку, впізнають місця одразу: річковий вокзал, вид на Дніпро, центральні площі, церкви.На полотні Сергеєва 1978 року «Херсонський базар до революції» Херсон такий патріархальний і пасторальний: небо, хмарки, церква, люди. А ось в омажі Костянтина Зоркіна пасторальність відсувається на другий план, в центрі уваги - люди. Люди, які живуть, не дивлячись ні на що. Херсонці, які пережили окупацію і не здаються. Базар - це святе в українських містах. Майже як церква. Робота Кості вийшла знаковою та промовистою, без зайвих коментарів і пояснень, тому що Зоркін - з Харкова, а харківʼяни зараз розуміють херсонців, напевно, як ніхто інший. Художник працює з деревом та іншими природними матеріалами, відчуває їх, практикує і експериментує з ними.Костянтин Зоркін. Штудія до полотна Григорія Сергеєва «Херсонський базар до революції» 1978 року. 2025. Дерево, авторська техніка.Дякуємо.
Гірше поступив пан Григор Атанесян з русскої служби bbc, який також одразу встав на бік пана Акінші і дав емоційно забарвлений матеріал під назвою "Were masterpieces worth £100m really found under a pensioner's bed? - Чи справді під ліжком пенсіонерки були знайдені шедеври вартістю 100 мільйонів фунтів?". Через губу автора читається все як "Якийсь незрозумілий єврейський бізнесмен-стоматолог у циганській країні третього світу Румунії показав фальшивого Малевича з подачі "киевского искусствоведа" Дмитра Горбачова". Меншовартість Румунії і України - на обличчя. На моє прохання взяти коментар у знавця Малевича Жана-Клода Маркаде, поспілкуватися з Дмитром Омеляновичем Горбачовим та поговорити з експертами, які досліджують Малевича не тільки в Україні, Григор відповів, що в нього "нет желания общаться".Майже всі наші українські ЗМІ дали позицію bbc, хоча на сторінці Дмитра Омеляновича вже є атрибуції цих трьох картин.Ну ок. Вони будуть вбивати нам свою "великую русскую культуру" знов саме так — розсварюючи нас зсередини (пан Акінша не опублікував свою колонку в українському ЗМІ, правда же?) та насаджуючи своїх експертів та "деятелей культуры" зовні.А нам, українцям, треба вижити, відстояти своє та перемогти. Інакше нас не буде зовсім. Вони нам не залишать жодного шансу.
От слов "рашистские ублюдки" или "ёбаные мрази" ничего не меняется, поэтому я попробовал восстановить хронологию сегодняшнего удара по жилой пятиэтажке в Киеве.Хочу, чтобы как можно больше людей прониклись этим ужасом.Кто ещё не выложил - выложите каруселью в твиттере, инстаграме - где угодно, где вам удобнее.Если у вас есть друзья иностранцы - выложите на английском. В телеграме есть встроенный перевод. Просто кликаете и нажимаете "перевести". И нужно, чтобы в настойках телеграма во вкладке "язык" был включён ползунок "разрешить перевод".Спасибо.1 - Баллистика прилетает около 3-3:30 ночи. Спустя час появляются первые сообщения о разрушениях с 1-го по 5-й этажи.2 - Девушка в пижаме сразу после прилёта.3 - Начало шестого. На место приехали фотографы Константин и Влада Либеровы. Люди под завалами, кричат "Помогите!".4 - Светает. Теперь виден масштаб разрушений. Дома нет. Первые сообщения о жертвах - три человека, среди них ребёнок.5 - Спасатели на месте. Тушат пожар, ищут выживших.6 - Восемь утра. Владимир Зеленский публикует видео и призывает мир отреагировать, в частности, Венгрию и Китай. К этому моменту известно уже о восьми погибших.7 - Съёмка уничтоженного дома с высокой точки на панораме города.8 - Десять утра. Разбираются завалы. Несут убитых. Погибших уже двенадцать, среди них трое детей. Самому маленькому - два года.9 - Кадры со двора. Помимо разрушенного дома сгорело множество машин жильцов.10 - Полдень. Люди собрались вокруг дома. Ждут новостей. Может быть кто-то ещё достанут живым. Четырнадцать погибших. Четверо детей.К этому моменту известно о 15 погибших и 38 раненых в Киеве. Погибло 4 ребёнка. Ещё до десяти человек могут находиться под завалами. Число жертв может расти.Всего по Украине сегодня было запущено 598 дронов, 20 крылатых ракет и 11 баллистических. Зафиксированы прямые попадания в 13 местах, ещё в 26 местах - падение обломков, - Воздушные силы ВСУ.Вечная память всем погибшим от рашистского террора.
Влітку 2014-го в одеських соцмережах виникла жвава дискусія: а наскільки морально їздити до окупованого Криму на відпочинок. Дівчинка, яка працювала на атв - було в нас таке ідеологічне проросійське телебачення, будете сміятися - закрив його Янукович, тому що він же й посадив господаря атв Маркова у в'язницю ще до початку Майдана. Так от колишня любителька "всего хорошего советского" написала, щось на кшталт "Да, мы поехали в Крым в отпуск. Вода в море не имеет флага. И вообще какая разница, ведь Крым он крымчан, а не какой-то там страны". Ну звісно у відповідь прилетіло все - від матюків до проклять. Бо тоді вже русские збили Боїнг, а ми хоронили перших хлопців, хто загинув, захищаючи Донбас.З таких кричущих аргументів було: "Ти користуєшся краденим. Це як купляти вихоплений злодієм у жінки телефон, тому що ти бачила, як це вкрали, але ти все одно користуєшся". Здається, їй тоді було фіолетово. Бо "русский мир", "одна страна" і всі патерни в головах були ще дуже сильними. Думаю, що вона помінялася вже 24 лютого, коли в Одесу полетіли російські ракети. Але це не точно.Зараз починає палати інший мережевий скандал: Вуді Аллен виступив онлайн перед якоїсь московською туснею. Неважливо, якою. Кінофестиваль чи шо. Я спочатку не вірила, тому що Аллен часто у своїх кіно знімав Шона Пенна, а він наш, проукраїнський, з перших днів повномасштабного вторгнення допомагає. Ще написала своєму знайомому: "Та ну, Шон пояснить діду почем в Одесі рубероїд, не нагнітай".Але ні. Аллен виступив перед людоїдами. Українська інтелігентська спільнота одразу швидко списала діда в утіль. І правильно зробила. Такий некролог споганив. З нами не забалуєш.
TGLIST.COM.UA
2024-07-14