Дивіться, повернувся і вже буду частіше на звʼязку. На фронті правда ситуація складається глобально на нашу користь. Наступ росіян, який вони планували, зірваний. Бо в них великі втрати, бо ми технологічно змогли їх переграти. І хоч нам треба ще насичувати мідл для знищення більшої кількості логістики, людські втрати в них не дозволили проводити широкі наступальні дії. Місцями ми просунулись вперед. Так, поки вони ще руйнують кабами наші міста, але ми почнемо все більше знищувати їх тилову логістику і взагалі зупинимо їх рух. На фоні цього підарняшки будуть тероризувати великі міста і людей аби підвищити ціну війни і виключно спробувати зайти в перемовини з позицій ультиматумів. Американці схоже вирішили не заважати, китайці походу заборонили пуйлушці застосувати ядерку руками білорусі. Подейкують, що пуйлушка хотів спровокувати війну з нами і білорусами та дати команду застосувати ядерку тактичну з території білорусі. Але китайці сказали йому аби йшов нахуй. Поки зіткнення можливе з білорусами матиме наслідок лише руйнацію білорусі і знищення режиму Лукашенка от і все. Поки такі розклади. Воюєм далі.
Все норм, знову на звʼязку.Удари по Москві - файно, обміни - чудово.На фронті триває боячка і підарні ставлять задачу до осені окупувати Донбас. Підарня в більшості сама шарить, що в них не вийде, тому авіація продовжує лише розвалювати бомбами міста, але це не окупація, це випалена земля. Ми здійснюємо вдалі операції в тилах підарні, вибиваємо їх пілотів і не тільки. Повзуча шляпа фронтова триває, зеленка ускладнила роботу дронщикам, також треба більше інтенсивності по логістиці підарків на середніх дистанціях. Вкотре думу гадаю, яка це все дурня, вся ця війна, яка це тупа втрата часу, і життя, котре ніхто не поверне, ні час, ні життя, повна тупа залупа. А ще хочу бачити, що в нас молодь про щось мріє, щось будувати в цій державі хоче, бо поки враження, що ми всі балакаємо тільки про військове, вимушено, але все ж. Має бути якась національна ідея окрім війни на виживання, кудись ми маємо прагнути. І не тупо прагнути в ЄС, як совкодрочери все життя йшли в комунізм і прийшли в залупу. Маємо прагнути створити тут рай для середнього класу наприклад. Кароч, не було мене довго, дістався до Інтернету.
Зловив себе на думці, що не помітив, коли ця війна остаточно стала тупою. Ну як вам пояснити, що хочу сказати. Ну коли зрозуміло, що в підарні не вийде, і вони самі це теж розуміють. Що стирання міст на руїни - це дурня, що за це прилітає по них же. Що втрати в штурмах настільки в них великі, що не вартують тих метрів. І вони це теж розуміють, не всі, але частина теж. І що це постійне - ми палимо по них, вони по нас, і так без кінця. Немає цього вже духу 2022 року, коли не літали тисячі фпв, коли війна дозволяла сидіти на сонечку і слухати небо, або втичити в екран Ксяомі на пульті від мавіка тупо сидячи в окопі по пояс, і коли були якісь відчуття такі, яких нема зараз. Я не можу підібрати слова, може читачі військові підберуть. Зараз це якась хуйня повна вже, тотально повна. Не можу буквами передати це. Але точно памʼятаю, як мені в 2023 сказав один пацик в Бахмуті слова: «заїбала ця хуйня, швидше б вона вже завершилась». А я ще такий заряджений був. Зараз всі роблять свою роботу, і я не розумію росіян, які не завершують цю тупу дурню та йдуть на убій. Це вже безсенсовий убій в якому вони не виграють ніяк і ніколи навіть у їх мріях.P.S. Вірно кажуть, що війна була тупою від початку, бо війни не бувають не тупими. Але я кажу про моє внутрішнє психологічне відчуття моменту.
Керівник ОП Кирило Буданов написав, що Центр протидії дезінформації РНБО проводить інформаційні операції на території рф. Що ж, це добре, що наші інфовійська працюють. Я ж скажу одну важливу річ, дуже багато також роблять наші спецслужби, розвідка, і люди як правило цього не знають, деякі там люблять розповідати, що в росіян все виходить, але нас повторюся, як казав вже колись, вони не зламали за 12 років, і європейців не переконали нас кинути, витрачаючи мільярди. Якщо памʼятаєте, бували в Дагестані певні події, і не тільки там, і ниття так багато в регіонах рашки, і правда про обстріли потрапляє в канали і тд і тп. Ви думаєте, що це само по собі відбувається? Ні, це постійна робота, не кажучи вже ЛБЗ. Тому нити, що інформаційно нас рашики перемагають не треба, вони не виграють цю війну взагалі. Я колись розповім історію, як на одній платформі один руслік зняв труси, взяв свій хобот і почав його мучати в прямому ефірі, і від збудження аж розірвало…від прильоту. Визнання того, що ми робимо іпсо важливе.
🫡“Де мені скаже держава бути, там я буду”, — командир “Спецпідрозділу Тимура” ГУР в ексклюзивному інтерв’юВ інтерв'ю Наталії Мосейчук командир “Спецпідрозділу Тимура” ГУР МО України Тимур розповів про “смерть” Дениса “White Rex” Капустіна, рейди воєнних розвідників вглиб рф, долю головного “вагнерівця” прігожина, а також бої на Кінбурнській косі та Запорізькій АЕС.Ці епізоди — лише частина роботи легендарного підрозділу, як на фронті, так і далеко за його межами.“Наше завдання, щоб росіянам і російським спецслужбам було погано всюди з того часу, як вони прийшли до нас. Нема такого в нас ставлення до війни — “скільки ми ще протримаємося”. “Скільки ще треба вбити противника, щоб вони зупинилися й пішли звідси” — ось так ми до цього ставимося”, — розповідає про свою мотивацію Тимур.
Ключові принципи формування підрозділів ГУР — рівність, братерство та повсюдна підтримка. Серед бійців — добровольці і з Заходу, і зі Сходу України, вихідці з рф та білорусі, які пліч-о-пліч воюють проти окупантів.“У мене зараз стільки побратимів із Заходу України, скільки в мене за все життя, скільки я прожив в місті Донецьк, не було”, — каже Тимур.
Єдність — обов’язкова та конкретна цінність бійців “Тимура”. На Кінбурнській косі, коли підбили один із човнів, хлопці поверталися за своїми знову і знову:“За ту ніч хлопці туди заходили 12 разів, знищили противника, зробили вогневий наліт — все, що треба було зробити”, — розповідає командир. “І зараз за цих хлопців я не задумуючись стоятиму до кінця, а вони за мене”.
👉Про глобальну логіку війни, роль України та те, чому, на думку Тимура, саме до України мають звертатися по гарантії безпеки — дивіться в повному інтерв’ю.ГУР в інших соціальних мережах:🔹Facebook 🔹YouTube 🔹 Viber 🔹Instagram 🔹Twitter 🔹 Threads 🔹 WhatsApp🔹 Telegram Bot🔹 TikTok
Обідаємо генеральським салом з Полтавщини і грибною юшкою, говоримо про рибалку, хтось мав досвід на Дунаї, хтось на річці Псел, Південний Буг і Дніпро. Я говорю про мою рідну Десну, ночівлю там, заїзди на декілька діб. Зі мною є чоловік, який рибалив ще на радянський ленінград, я ж більше згадую, як ловив плотвичку і карпиків на фідер. В мене три вудки, чекають на мене вдома. Є з нами пацик, який в Запоріжжі служив в 2023 році, і по вихідних вони з бойовими побратимами їздили на Дніпро. Я сьорбаю ту юшку і ніби опиняюся не в цих східних руїнах, ніби завтра вихідні і я кладу палатку в свій рено меган, вудки, самогон, який гнала бабуся і їду. Всі тут мріють. Всі мріють ще пожити. Пожити для себе, для рідних. Просто пожити. Війна - це лайно. Така війна як в нас триває вже купу років - це лайно для тих, хто бере в ній участь, бо вона щодня краде життя і час. Я ненавиджу війну, ненавиджу росіян, і такі тут кожен. Я правда ще не зустрічав людей, які кайфують від війни. Є бойові профі, для яких це робота і вони будуть цим заробляти після нашої війни десь далеко, якщо у нас не створять ПВК. Може в Африці. Але в тих, хто пішов чи кому довелося - всі її ненавидять. Кайфувати від війни можуть люди з далеких екранів, які ніколи не будуть сьорбати цю юшку з нами поряд. Але вони не відчують ніколи смак цього сала з чорним хлібом і юшкою на Сході, де кожна така хвилина немов телепорт у мирний час.
Чітких термінів служби не буде без посилення мобілізації та змін у бронюванні, каже Решетилова.Дивіться, яка ситуйовіна. Термінів служби бути не може без поповнення, а люди не йдуть в армію. Люди не йдуть в армію, бо бояться невизначеності, смерті, а також відсутності термінів служби. Тобто без нового суспільного договору тут не обійтися. Війну продовжує рашка, нам війна не треба, але якщо не воювати - не буде країни. Чуваки, які бачать тих, хто пішов в 2022, чи може ще раніше, і хто вижив з тих років та все одно не знає, коли зможе демобку отримати, не хочуть повторювати такий шлях, але це путь внікуди, війна, якщо триватиме, постукає в двері. З іншого боку, точно треба міняти суспільний договір. І хтось має зробити перший крок. Я вважаю, що терміни служби треба запроваджувати от вже, раніше треба було це робити, звісно, коли війна не завершилась за 2-3 тижня, як казав один хуйрістовіч, але то таке. І от після запровадження термінів служби, паралельно посилювати відповідальність за ухилення від служби, а також відповідальність за доведену корупцію в ТЦК. І подавати це як суспільний договір. Я думаю в МО будуть розумні рішення, і може набагато логічніші, ніж моя оця писанина та думки простого хлопа. Та все ж, треба міняти підходи в державі давно. Вірю в нові підходи, які скоро анонсують.
❗️Ми пам'ятаємо про всіх українців, хто цієї миті перебуває в російському полоні, – генерал-лейтенант Олег Іващенко“Запевняю і вірю, що ми повернемо всіх, хто перебуває в неволі. Докладемо максимальних зусиль для виконання цієї важливої місії. Ми пам'ятаємо про всіх українців, хто цієї миті перебуває в російському полоні. Ми працюємо, щоб вони побачили своїх рідних якнайшвидше у вільній Україні!”
Такими словами начальник ГУР МО України генерал-лейтенант Олег Іващенко звернувся до учасників заходу “Разом заради повернення”, присвяченому четвертій річниці створення Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими ― структури, яка об’єднує представників державної влади, силових структур, міністерств та відомств, залучених до звільнення громадян України з полону держави-агресора росії. ▪️У своєму виступі Олег Іващенко, який нині очолює Координаційний штаб, нагадав, що з початку 2026 року за дорученням Президента України Володимира Зеленського і за сприяння Сполучених Штатів Америки та Об’єднаних Арабських Еміратів вже вдалось здійснити два обміни та повернути додому 657 українців. Родини полонених, команда Коордштабу, дипломати, правозахисники та журналісти зібрались у Музеї війни для відвертої розмови про результати роботи і особливості складного процесу повернення Захисників та Захисниць України з неволі. Поряд із головним завданням ― повернути додому усіх, хто незаконно залишається у російському полоні ― серед ключових напрямків роботи Коордштабу залишається всебічна підтримка родин наших бранців, а також зниклих та полеглих воїнів України. “Особливу увагу ми приділяємо роботі з родинами, дітьми зниклих безвісти, полонених та загиблих. Юридичні консультації, психологічна підтримка, індивідуальні консультації та групові зустрічі – це все лише невелика частина роботи, яку ми виконуємо щодня”, – розповів про щоденну роботу Штабу Олег Іващенко.
Важливо, що рідні полонених об’єднуються та дуже допомагають боротись за волю для своїх найближчих ― це велика спільна робота, яка відбувається безперервно по всій Україні: регіональні центри Координаційного штабу наразі працюють у чотирьох областях, а ще в п'ятнадцяти ― діють окремі робочі групи. “Вдячний тим, хто очолював штаб – Кирилу Буданову, Ірині Верещук, всім тим, хто працював від початку створення і працює зараз. Допомагав та допомагає. Запевняю і вірю, що ми повернемо всіх, хто перебуває в неволі”, – наголосив Олег Іващенко. Робота Координаційного штабу триває – готуються наступні обміни українських захисників.Слава Україні!ГУР в інших соціальних мережах:🔹Facebook 🔹YouTube 🔹 Viber 🔹Instagram 🔹Twitter 🔹 Threads 🔹 WhatsApp🔹 Telegram Bot🔹 TikTok
Зробив дві дірки в банці згущенки як в дитинсві і попиваю, вона так повільно ллється, солодка жижа, потрапляє на язик, розливається смаком, мозок починає бути щасливим, бо солодко, смачно, і відчуття як тоді, у дитячому таборі, де видавали в 90-ті ту згущонку, і здавалося її було так багато і вона була постійно, і було літо, і так добре, був ліс, деревʼяні будиночки і вихователі молоді, дисципліна, тихий час і нічні приколи. Бували моменти, коли тільки спогади рятували кукуху. Бувають моменти, коли вже все одно. Людям, які місяцями на позиціях, кукуху рятує віра і мрія бути вдома, з родиною. Вона гріє серця, а ще спогади гріють, і це найвища цінність. І найвища нагорода - дім, родина. Ніякі медалі не коштують цього щастя, ніякі нагороди, найвища нагорода - дім, вдома. І щоб вся ця ідіотська війна залишилась в минулому назавжди. І тільки сльози в душі, або в самотності інколи, вечорами, сльози спогадів про нелюдські випробування, образа на весь цей світ, яка є в серцях багатьох за те, що доводиться займатися цим, що війна краде роки, щоб все це виливалося сльозами тоді, коли ніхто не бачить. Коли це все завершиться і ми повернемось додому. В мирні міста. Бо ці емоції мають вийти, мають піти. І ось ці спогади про те, як було важко, нагадуватимуть про віру в себе. Бо якщо вижив тут, там вже мало що налякає.
Розповіли мені про ситуацію на ЗАЕС. Вона залишається критичною. Станція фактично тримається на двох лініяхелектроживлення замість десяти, які були до повномасштабного вторгнення. При цьому одна з ключових ліній 330 кВ відключена з лютого 2025 року через пошкодження. Це прямий ризик для систем охолодження шести реакторів і відпрацьованого ядерного палива.Рівень води у ставку-охолоджувачі - 13,15 м при мінімально необхідних понад 15 м. Для компенсації дефіциту води окупаційна адміністрація змушена використовувати скидний канал Запорізької ТЕС і бурити глибинні свердловини. Із 57 свердловин лише 11 обладнані потужними насосами, чого достатньо для охолодження лише одного енергоблоку. Це показник системної деградації безпеки.Всі шість енергоблоків перебувають у стані «холодний зупинки», але паралельно росія проводить незаконне ліцензування. 23 грудня 2025 року та 18 лютого 2026 року «Ростехнадзор» видав 10-річні ліцензії на експлуатацію енергоблоків №1 та №2. План - ліцензувати всі шість блоків у 2026–2027 роках. Це спроба юридично закріпити контроль над українським ядерним об’єктом.Кадрова ситуація також критична: із довоєнних 11 тисяч працівників залишилось близько 4 тисяч, з яких лише 1,1 тисячі підписали контракти з «Росатомом». Підготовка російського персоналу скорочена до одного місяця замість стандартних шести. Це пряме зниження стандартів ядерної безпеки.Паралельно рф продовжує мілітаризацію станції: техніка, ППО, боєприпаси розміщені в машинних залах та під естакадами енергоблоків. Перед приїздом МАГАТЕ техніку ховають, маршрути перевірок узгоджуються заздалегідь. З березня 2025 року ротації експертів відбуваються через територію рф та окуповані регіони без погодження з Україною.москва не готує запуск ЗАЕС у безпечному режимі. Вона готує політичну інтеграцію станції в систему «Росатому» та використання її як елементу шантажу - енергетичного, військового і дипломатичного.ЗАЕС залишається одним із найнебезпечніших інструментів тиску кремля на Європу. І поки росія контролює об’єкт, ризик ядерного інциденту не є гіпотетичним.
