✡ Навіть після початку повномасштабного вторгнення нас досі обтяжують подібні лестливі політичні дії.Уявіть на хвилину – інша держава лізе у нашу внутрішню політику і вирішує що є "правильним", а що ні?З'являється запитання – а коли ми почали дослухатися до "дружніх" побажань? Відповідь проста: достатньо давно, та й не переставали... Нікуди далеко ходити не треба, як і проводити будь-яку особливу ментальну гімнастику. На заході, як і в самому Ізраїлі, м'яко кажучи дуже слабо усвідомлюють національну трагедію українського народу, що опинився в лапах московської червоної окупації. Окупації, яка винищувала людей та культури, яка забрала життя мільйонів українців за роки червоного терору.І тут ми потрапляємо в наступну пастку сучасних політичних тенденцій. Нацизм програв битву з більшовизмом та кращі сини України, які поклали своє життя за неї і за помсту червоним виродкам, були знецінені наголосом на проблемах єврейського народу.В той самий час, як жертви комуністичного режиму та жертви тих, хто з ним боровся, залишались забутими на довгий час власним народом.І лише відносно недавно європейські країни почали усвідомлювати ту трагедію, через яку пройшла українська нація, визнаючи голодомор геноцидом українського народу, але європейські лідери все ще далекі від усвідомлення того, що всі ті, хто боровся з комуністичним режимом, в тому числі Володимир Кубійович є для нас національними героями – для вони них залишаються лише нацистськими колаборантами.Знаходячись в такому полоні нерозуміння нашої історії і нашої трагедії ні європейськими народами, ні тим більше єврейським – розраховувати на їх співчуття до тих, хто поклав все вівтар боротьби з більшовизмом не доводиться.Це призводить до закономірних наслідків. Ми не можемо на своїй власній землі вшанувати пам'ять наших національних героїв через тиск міжнародної спільноти, яка знає лише проблеми “інших”.АКС бореться за нашу кров, наших героїв та вкоріненість. Долучайтесь до нашої боротьби, аби після війни більше не було місця цим "підлабузникам".
💀⚔️Великий контрнаступ наближається Авангардисти з перших днів повномасштабного вторгнення безперервно приймають участь в боротьбі з ордами більшовиків. Не зважаючи на те, що Україна знаходиться на периферії Західного світу, ця війна є доленосною не тільки для нашого народу, а й визначає подальше існування міфу Европи, який ми втілюємо на своєму героїчному шляху.У найближчі місяці має розпочатися один з ключових етапів війни. Тобі вирішувати, чи вдасться нам зупинити загарбницькі орди вічних ворогів Европи та нашого народу, і довести, що ми гідні наших пращурів, чи ми зазнаємо поразки, будемо остаточно розгромлені східними ордами, знову потрапимо під диктатуру Росії, а спогади про боротьбу нашого народу будуть стерті з історії та пам'яті майбутніх поколінь.Авангардисти готові до відвоювання наших територій, але ми потребуємо відчайдушних та вмотивованих бійців для нашого штурмового взводу. Якщо ти не хочеш стояти осторонь цих, без перебільшень, величних подій або бажаєш перевестись до нашого підрозділу — пиши в @Avantguardist_bot
“Латеранські домовленості” зайшли в глухий кут...Довгі десятиліття української незалежності Києво-Печерська лавра була таким собі міні-Ватиканом: комплекс монастирів і древніх церков утворювали цілком окремішній світ усередині урбанізованого мегаполісу. Але ми не будемо розбирати ні символічність, ні історичність Лаври, лише відзначимо, що паразити завжди тянуться до здорового організму. Днями держава розірвала договір від 2013 року, який так само був укладений московитськими посіпаками, про безоплатну передачу Києво-Печерської лаври в лапті УПЦ ФСБ — на що недоватиканські клерикали відповіли відмовою та провели служіння на наступний день. На спробу провести аудит майна — тріумфально-сталево прокляли Президента та його легіони безбожників.Очевидно, що поточні рішення щодо Лаври назрівали вже давно. Згадаймо тільки палкі 90-ті роки, коли праві радикали вже робили спроби віджати Лавру з рук ФСБ, хоча тоді вони не знайшли політичної і громадської підтримки. Навіть така патріотична УПЦ КП дала задню... Згодом ситуація стабілізувалася: локальний осередок ФСБ все більше переплітався з проросійською і олігархічною владою, яка і кришувала їх, а Паша Мерседес навіть хотів балатуватися у Раду від партії... КОМУНІСТІВ! Але біс його милував, і пішов таки від Партії Регіонів. Але прийшов 2023 рік. Подібно до Італії 20-х років ХХ ст., де праві радикали також активно займалися релігійним питанням, зокрема питанням Ватикану, але без підтримки держави, допоки Дуче не зібрав усю волю в кулак і не поставив вирішальну крапку: Латеранські угоди — після яких Ватикан був обмежений у тих політичних кордонах, які існують донині, і без права на армію. В нашому випадку ЗеДуче звернув увагу на незакрите досі релігійне питання, яке гостро піднімали саме праві радикали, і заявив у своїй промові про "наше прагнення релігійної незалежності". А через кілька днів почалася осада Лаври і вручення підозри настоятєлю Павєлу. Радикально, погрозливо і безкомпромісно — усе як у літньому Римі 27-го року. 30-літній московитський шабаш тепер гнаний палками фашистськими легіонами ЗеДуче: власність, яку незаконно отримала в користування ця "Церква", переходить в руки держави, попи по-тихеньку йдуть на нари, де їм і місце, а їхні святині стають нашими. Якщо історія не циклічна — то що це тоді? Змій вже в агонії — він вже починає відкрито жалити.А поки в Києві встановлюється nuovo regime, АКС охоче запрошує долучитися до наших лав і боронити пліч-о-пліч власну дхармічну незалежність!
З нагоди роковин загибелі під час штурму с. Лук'янівка на лівому березі Києва Дениса «Шкіпера» Котенка та Сергія «Деймоса» Заїковського – нашого бойового товариша та головного ідеолога АКС, перекладача, історика, публіциста, правого інтелектуала. Сенс нашої епохи, яка нині перебуває в стані культурної, духовної та політичної агонії, цілковито криється в проблемі гибелі гідних людей. Саме вони уособлюють увесь той незначний інтерес, який реальність довкола ще може мати. Їх небагато, а кожна втрата такої людини — відчутний удар для всіх, немов один зі стовпів часу з гуркотом падає до низу.Друг Деймос був із таких людей. Харизматичний, розумний і талановитий — так можна його описати. Він вирізнявся з-поміж інших глибокою жагою до нових знань і нових пригод. Виступив ініціатором дослідження і студіювання досвіду європейських правих в області філософії і релігієзнавства. Займався перекладами книг і статей із багатьох європейських мов: французької, румунської та англійської, здійнявши планку для подальшого ідеологічного й культурного розвитку української інтелектуальної правиці.Як людина дії, на відміну від багатьох людей пера, він не зачинявся в чотирьох стінах чи підвалах, аби писати про великі речі, а прагнув втілювати ідеї в життя. Він жив проблемами своєї країни, жив боротьбою. І коли прийшов час — не проігнорував поклик часу, узявши до рук зброю, аби повторити шлях героя міфу.Ми обов'язково ще побачимося в інших втіленнях, а до того — наша справа працювати та здобувати перемоги на всіх фронтах, як того прагнув і жадав друг Деймос.
Знову 24 лютогоЗдавалося, що рік потому – рік повномасштабного вторгнення, великої людської звитяги, якоїсь "модернової" залученості суспільства – ми будемо зустрічати сповнені рішучості і войовничої жаги.Але потрібно пам'ятати – поки деякі чекали на можливість індивідуальної ініціації в світ війни – інші крутили пальцем біля скроні та зустрічали таку життєву парадигму зі "стороннім блиском очей".Авангард тоді зустрів цю подію, як було і заплановано за півроку до неї – "якщо щось почнеться, ми збираємося в визначеному місці". Ми готувалися, працювали і прийняли бій. Багато наших товаришів, в тому числі з основного складу організації, полягли героями. Про історії їх життя та героїчної ініціації описано в 2-му випуску «Вісника Авангарду», в який ми закарбували всю свою інтелектуальну ненависть, але вже без редактора, без товариша та інтелектуала, який в багатьом і дав Авангарду його інтелектуальну надбудову. Ми тікали від похмурої, не вартої на існування реальності у ліси та книги, подалі від світової потворності, брехні на кожному кроці, цінностей "нового суспільства", яке вже давно перевершило старі балачки про "споживання". Але час прийшов. Свобода чи безпека? Ми обираємо – Дике поле. Лише зброя у руці може дати нам душевний спокій, овіяний живою отаманщиною в кожному з нас.Ми стали на шлях героїчної ініціації, повернення міфів про Ролланда та Гавейна в живу дійсність, і обрану стежку зраджувати не збираємось. Та закликаємо всіх, хто дотепер стояв осторонь: світ темнішає —ставай до лав Авангарду.
Авангардист зазнав поранення під Бахмутом. Під час виконання бойового завдання, авангардист з позивним "Прикол", у складі гранатометного розрахунку став до бою з ворогом.Його підрозділ працював до кінця, а сам він аж до наскрізного поранення в шию. Він прикривав, захищав та виконував своє завдання: винищував окупантів. Навіть після поранення він допомагав з евакуацією та зміг надати медичну допомогу суміжному солдату, що був за крок від смерті.Під час операції він втратив купу цінного спорядження та власних речей. Відповідально рапортуємо: на надлишок, який ми мали від збору на машину, ми придбали все необхідне для нашого бійця, аби в найближчі строки він зміг повернутися в стрій та винищувати окупантів на нашому "дикому сході".Нашому товаришу відправлено: спальник, ніж, мультитул, сумку скидання, РПС, підсумки, магазини, термобілизну, набір для чищення зброї, штурмовий рюкзак, топор, аптечку, каремат та саперну лопатку. Загалом на суму 14654 гривні.Окрема подяка людям які не залишись осторонь та допомоглизі збором коштів.
Для Авангарду цей рік був сповнений великих пригод. Авангардисти розосереджені по різних підрозділах, і відмінно проявили себе майже у всіх родах військ, окрім авіації. Багато хто з нас вже насправді пролив кров за Україну - ворожу і свою.Ми бачили смерть наших побратимів. Ті, хто залишився живими, повинні бути готовими перейняти життєву місію, котру виконували загиблі. Кожен, хто знаходиться у бойовому підрозділі, повинен нести з честю ім'я Авангарду. Ви - обличчя організації, ви - приклад для наслідування. Не полишайте солдат, котрі несуть службу разом з вами, без ідейної їжі для розуму: ідеї Авангарду стануть у нагоді нашій нації в таку годину тяжких випробувань.В наступному році одне з наших завдань - подолавши перипетії військової бюрократії, зібрати декілька команд, та поодиноких авангардистів, разом в одному підрозділі: таке бажання виголошувалося вже багатьма з нас. Певно, що це буде зроблено і ми зможемо воювати пліч-о-пліч в повному сенсі цього слова.Авангардисти! Бийтеся на фронті, загартовуйтеся в боях, ведіть диверсійну війну, ходіть за лінію — беріть участь у цьому святі життя на повну потужність! Нехай ваші діяння стануть овіяними славою. Хоч би що сталося й хоч би як складалися обставини, хоч би що готувала нам доля — ми повинні діяти так, аби в ни́тки світобудови був вплетений ще один міф: Сага про Авангард.
1000 іранських БПЛА летать бомбить Донбас Іран завжди славився своїми різнобарвними килимами, поголеними котами і... обвинуваченням зі всіх сторін у будь-якій кіпішній ситуації. Звісно, ніхто не буде заперечувати цікаві, назвемо їх так, стосунки між Іраном і Росією. Ось на днях КВІР приймав участь у літньому воєнному таборі aka армійські ігри в Росії. І доволі неоднозначні в них контакти через спільного Асада. І навіщо їм узагалі в Ірані представництво російської залізниці? Тим не менш.Близький Схід вирізняється своїм непрямолінійним менталітетом — архетип Маджуна і Джамшида для, зокрема, Ірану. Тим не менш, на Близькому Сході не люблять давати примарних ні гарантій, ні перспектив. Хоч і все має свій шарм, але зрештою все логічно доходить до свого завершення. Що не скажеш про наших любих європейських колег, для яких ми маємо дуже багато питань. Іран намагається вижити. Це не виправдання, але запорука зрозуміти їхню позицію. Іран невпинно продовжує нагадувати всьому світові про свою нейтральність в питанні нашої війни. По-перше, ворог мого ворога — мій друг: весь колективний Захід наклав петлю на шию у вигляді санкцій бідному Ірану, що він ледь кінці з кінцями зводить останнім часом. По-друге, Росія не стільки союзник, як ще одна прокладка для обходу санкцій — що вони й робили останні кілька десятиліть. По-третє, Іран має так багато власних проблем, що вони неіронічно намагаються тримати дистанцію від українсько-російської війни, щоби ненароком не заробити ще більше проблем. І коли підняли питання про повернення до Віденських угод, то Іран немов розквіт: "надія ще жива!" — сказав би Хомейні. Тож я не вірю в 1000 іранських БПЛА. Тегеран любить мутить тємки, але не такого масштабу. Тим паче, їм треба ці БПЛА (яких далеко не тисяча), щоби бомбить Юдею. Можливо, навіть наступні 8 років.
Чую пахне смаженим... з того берега Дінця Під час одного з обстрілів був пораненийКонтлер, близький друг АКС.Контлер разом зі своєю батареєю вирішили трішки "попустити" ворожі "Гради" та, між іншим, знищити станції перезаряджання, що розташовувались неподалік від їхніх позицій. Тільки-но почався обстріл, розрахунок почав спостерігати за виходами, а наш покорний слуга передавати координати. Як виявилося, обстріл вівся по позиціях авангардистів: довелося шукати укриття. Внаслідок фатального прильоту касети "Граду", шматочок тиньки разом з іскрою залетів Контлеру в ліве око. На жаль, в шпиталі медики зробили нерайдужні прогнози – Контлер, найімовірніше, осліпне на одне око. Наразі наш друг носить круті сонцезахисні окуляри та пластир на окові, щоб чітко бачити хоча б правим. Наостанок, варто додати, що попри рекомендації лікарів щодо скорішої госпіталізації та сильні больові відчуття, авангардист не тільки не залишив свій підрозділ, а ще й того ж дня разом зі своїм підрозділом знищив 16 (!) ворожих душ, серед яких були 2 командира взводів.
31 липня градус конфлікту між Косово та Сербією досягнув критичної точки. Влада Косово за 14 років нарешті вирішила скасувати реєстрацію сербських номерних знаків. Це означає, що сербам потрібно переводити свої номерні знаки на косовську реєстрацію, інакше вони будуть недійсними та не зможуть знаходитись в країні чи перетнути її кордон. Таке рішення прийняли у якості відповіді на сербську політику, яка не визнає жодних атрибутів Косово, включно з номерними знаками.Сербське населення північної частини країни вийшли на протести, будували барикади та перекривали дороги; у відповідь на таку тусовку відправився косовський спецназ. Президент Сербії Вучич, крокуючи стопами "великого братка" заявив про необхідність "денацифікації". На випадок цього у Косово сидить контингент KFOR (це такий вєртухай від нато, шоб на балканах не піздились), який готовий дати по зубах сербським денацифікаторам.У роздмухувані конфлікту зі сторони сербів можна чітко побачити русняві інтереси – переключення уваги інформаційного простору добряче відволікає світ від України. Щоправда, Белград і Приштина розуміють, що ескалація конфлікту невигідна нікому, тому сторони зійшлись на повторний розгляд рішення через 30 днів. Щось підказує, що 31 серпня серби слухняно підуть реєструвати косовські номери, хоча хто його зна...
