Це було після бійки з піною. Вілл глянув на мої зуби, що цокотіли від холоду, і наполіг, щоб я пішла до нього — це було ближче, ніж мій гуртожиток, щоб прийняти душ і зігрітися.Я вийшла з ванної в його спортивних штанях, футболці та худі. Він подав мені горнятко гарячого шоколаду, що парувало, і я не можу передати, як приємно було відчувати тепло й сухість після того, як я вся промокла й змерзла.Ми базікали на дивані, поки я допивала напій, а коли я оголосила, що повертаюся до гуртожитку, він запропонував мене провести. Я відмовилася, і він неохоче погодився. Натомість він накинув на мене тепле пальто і обійняв на прощання, прошепотівши мені на вухо: «Ми ж однакові, знаєш».Він трохи відсторонився, його обличчя завмерло так само, як зараз. Його очі були чорними й палали бажанням, і те, що він побачив у моїх, мабуть, підказало йому, що я готова. Він нахилився і накрив мої губи своїми — спочатку ніжно, але з кожним рухом усе жадібніше. Я відповідала йому рух за рухом, кусаючи, досліджуючи, обіймаючи його, поки він притискав мене до дверей.Його губи почали атакувати мою шию, його руки блукали під одягом, який він мені позичив. І тут ми почули гучні жіночі голоси та тупіт кроків на сходах. Вілл відскочив і відвернувся, провівши рукою по волоссю.— Це моя дівчина, — сказав він, побачивши моє нерозуміння.«Дівчина». Це слово було наче удар під дих. Секунду тому я була в ейфорії, легкою як повітря, ендорфіни зашкалювали, а наступної миті мене фізично знудило. Я відійшла від дверей, почувши, як ключ повертається в замку, і наклеїла на обличчя посмішку.— Ліззі… — сказав Вілл, коли двері відчинилися, і в його очах було благання про щось… мабуть, не влаштовувати сцену…— Я поверну тобі це завтра, — сказала я, вказуючи на одяг. Потім я вискочила геть, пройшовши повз двох дівчат, не промовивши ні слова.Він не пішов за мною. 📚 Гаррі Бомонт - "Любов і лотерея"