Чому 0,9% розчин натрію хлориду може погіршувати стан пацієнта?0,9% NaCl традиційно сприймається як базовий і безпечний інфузійний розчин. Його використовують практично у всіх клінічних ситуаціях, часто без особливих роздумів, як нейтральну рідину.Але проблема в тому, що цей розчин не є фізіологічним у буквальному сенсі.Його склад суттєво відрізняється від плазми крові. Якщо концентрація натрію в ньому ще більш-менш співставна з плазмовою, то рівень хлориду значно вищий — приблизно 154 ммоль/л проти фізіологічних 100–110 ммоль/л. І саме це має клінічне значення.Коли ми вводимо великі об’єми 0,9% NaCl, ми фактично створюємо надлишок хлориду в плазмі. З позиції сучасної фізіології, зокрема підходу Стюарта, підвищення хлориду зменшує різницю сильних іонів, що призводить до розвитку метаболічного ацидозу.Такий ацидоз часто сприймається як помірний і не завжди викликає настороженість. Проте, існують реальні причини для настороженості. Зокрема, підвищення рівня хлориду впливає на ниркову гемодинаміку. Через механізм тубулогломерулярного зворотного зв’язку збільшується доставка хлориду до макули денси, що викликає вазоконстрикцію аферентної артеріоли і зниження швидкості клубочкової фільтрації.У пацієнта з і без того нестабільною функцією нирок це може стати додатковим фактором ризику гострого ураження нирок.Саме тому в сучасних рекомендаціях, зокрема Surviving Sepsis Campaign, для більшості пацієнтів у критичних станах рекомендують використовувати збалансовані кристалоїди, а не 0,9% NaCl. Подібні висновки зроблені і в великих клінічних дослідженнях, де показано, що розчини з більш фізіологічним складом асоціюються з меншою частотою ниркових ускладнень.Це не означає, що фізіологічний розчин поганий і його не слід використовувати. Є клінічні ситуації, де він цілком виправданий. Але проблема в іншому, у його сприйнятті як універсального і нейтрального вибору.Інфузійна терапія — це не просто введення об’єму. Кожен розчин змінює електролітний склад плазми, кислотно-лужний баланс і внутрішню фізіологію пацієнта. І коли ми не враховуємо ці механізми, навіть стандартні втручання можуть мати небажані наслідки.Саме такі, на перший погляд, базові речі найчастіше і визначають складність ведення критичного пацієнта.Ці механізми і клінічні рішення ми будемо детально розбирати на марафоні, який відбудеться в останній тиждень травня. Формат за традицією закритий Telegram-канал, із можливістю проходити матеріал у зручному темпі, без відриву від роботи.Якщо тема електролітних порушень регулярно виникає у вашій практиці, це хороший спосіб систематизувати підхід і розкласти багато рішень “по поличках”.