Жовта стрічка». Підсумок.Майже тиждень минув після вибуху неприємної правди навколо «Жовтої стрічки» та «Злої мавки». Тиждень я спілкувався з нашими партнерами по роботі з окупацією, партизанськими рухами Приазов’я, джерелами в різних «спецслужбах» та читав реакції.Тепер можна спокійно спробувати зробити висновки. Знову не самі приємні.Почнемо з реакції. На боці фігурантів розслідування виступила безліч відомих журналістів, медійників та всіляких «селебріті». Головна спільна ознака яких була… дружба та знайомство з фігуранткою. А аргумент – «та я її знаю, вона ніколи». Навіть Суспільне примудрилося дати лише її інтерв’ю, сильно здивувавши відходом від власних стандартів. «Свій свому до свого» навіть серед ексрозслідувачів – найбільша дискредитація журналістики та публічної політики під час війни. Промовчу, що всі якісь члени нескінченних рад при нескінченних інститутах та інституціях з фото на офіційних прийомах – ніколи і ніяк не дотичні ані до ВПО, ані до окупованих, ані до спротиву. Чиста кумівщина – огида огидна. Не так щоб новина, але щоб так яскраво… Мда.Фокус. Сам фокус уваги всіма цими друзями друзів змістився. Навмисно. Тому просто скажу недоказане. Головна проблема не в тому, що хтось отримав високу зарплату. Чи просто гроші. А в тому, що ці гроші, з одного боку, не дійшли до реальних партизанських рухів. З іншого – пішли на фактичне виштовхування людей в руки ФСБ. Дуже просто. І дуже однокольорово.Самі рухи. Вже в матеріалі є, що ССО (Рух опору) не має нічого спільного з «ЖС» та «ЗМ». Інші наші джерела в «службах» також не отримували ніякої інформації, яку збирають партизани для подальшої реалізації від цих організацій. Що мало б викликати публічне питання: а чи взагалі існували такі реальні групи, що працювали в окупації? По Маріуполю скажу точно – ні. Хоча на сайті ЖС написано, що вони тут були. Таке. (Ну й наш символ «Ї», вигаданий як символ спротиву Маріуполя маріупольцями, присвоїли, але то таке).Ну й головне. Це не призвело до тотального дискурсу та перегляду ставлення до партизанських рухів. Як з боку держави, так і з боку суспільства. Тому що (читай перший пункт) – заради врятування фігурантів «збили» зону уваги.Це все не діло. Тому ще раз. Ми готові командою (вже ширшою до МСпротиву) допомогти журналістам розібратися. Аби донести суспільству правду та відновити не справедливість. Ні. А вірне ставлення та підходи до людей в окупації. Тому що це – єдине, що має значення в цій історії. Наші Герої, що борються там щодня.