Навіщо Росія в Африці — і надовго чи це?Останніми днями з’являється багато повідомлень про масовані атаки туарегів на міста, підконтрольні урядовим силам Малі. Уряд підтримує так званий російський «Африканський корпус».У цьому контексті варто подивитися ширше на зв’язки Росії з Африкою. Якщо стисло- її присутність там має чітку специфіку.Вона майже повністю зосереджена на: • підтримці режимів, які балансують на межі виживання (Малі, Буркіна-Фасо, Нігер) • участі у конфліктах на боці окремих сторін (Лівія, Судан)При цьому економічна присутність в порівнянні з Китаєм чи США - мінімальна.Це прямо вказує на цілі.Перше - витіснення Заходу.Росія системно намагається та іноді вибиває західні країни з регіону і займає їхнє місце. Найпоказовіший кейс - Франція, яка фактично втратила більшість позицій і залишилась із єдиною базою в Джибуті.Друге - доступ до ресурсів через еліти. Москва не заходить через економіку чи інвестиції. Вона заходить через політичні домовленості. В обмін на безпеку отримує доступ до ресурсів: золото в Судані, нафта в Лівії.Третє - боротьба з радикальними ісламістами (як легенда). Проте, це радше супровідний наратив для місцевих: мовляв, Захід нічого не зробив, а Росія “придет - порядок наведет”. На практиці це не основна мета.Навіть геть не мета. Про системну економічну експансію мова не йде. Цю нішу давно і стабільно займає Китай.В перспективі модель тримається виключно на домовленостях із вузьким колом еліт, а населення від цього майже нічого не отримує. Економічні можливості РФ обмежені через санкції, а військова присутність - дорога і вразливаТому така присутність виглядає нестійкою. Вона може триматися доти, доки вигідна конкретним режимам. І зникнути так само швидко, як тільки зміниться баланс інтересів.Як показує практика - іноді навіть швидше, ніж це сталося з французами.