Недільне чтиво. На регіональному порталі Єктаринбурга натрапив на велике інтерв'ю справжнього русского фашиста - колишнього політтехнолога, який з 2022 року пішов на війну. Інтерв'ю, яке мусить прочитати кожен, щоб не забувати хто та чому воюює проти нас. Відвертий не прикритий фашизм. Набагато страшніший в своїй правді за дику пропаганду Соловьова та подібних. Глибинна ненавість та бажання винищити нас всіх. Почтайте. Воно того варте. Щоб коли прокинуться "мьІжебратья" у вигляді недобитків ОПЗЖ, Шарія, російської церкви ви не дали себе обманути Спецоперація вийшла з моди вже досить давно. Говорити про СВО зараз уже навіть трохи непристойно, чи що. Я приїхав до Єкатеринбурга у відпустку — ну, тут немає жодної СВО. У Росії немає СВО — це доволі нішова субкультурна історія, вона, чорт забирай, давно вийшла з моди. І падіння зборів є, причому суттєве. Пов’язане ще й зі збіднінням населення — спецоперація ж у нас не безкоштовна: інфляція, проблеми із зарплатами, у людей дедалі менше грошей, які вони могли б пожертвувати. На четвертий рік СВО всі ідейні люди вже якось закінчилися, доводиться залучати в армію людей за гроші. А це одразу дає нам кілька проблемних моментів. Перший — де ж ми візьмемо стільки грошей? Другий момент — у якості людського матеріалу.Наслідки вже дуже хренові. А будуть ще гірші. І все це — наслідок того, що людям за чотири роки так і не пояснили нормально, навіщо ми воюємо. Щоб пояснити, за що ми воюємо, треба спочатку пояснити: а хто такі взагалі «ми»? На цьому рівні. Ми хто? Ми — росіяни? У нас, вибачте, слова «російський» трохи соромляться, ми ж багатонаціональний народ, ми — росіяни. А хто такі росіяни?Росіяни — це дуже мутна, аморфна історія. Коли я пишу тексти в каналі, я пишу: ми — російські. Я маю на увазі російських людей і союзні нам народи, які теж у певному сенсі російські. У нас із спільністю великі проблеми. Перш ніж пояснювати людям, за що вони воюють, їм треба пояснити, що їх об’єднує, що їх скріплює, у чому клей. Чому ми — це ми, а не хтось інший. Якщо стоїть ТЕЦ, яка постачає електроенергію київській бабусі, щоб бабуся взимку не замерзла, і водночас живить військове виробництво, ця ТЕЦ має згоріти. Бабусю, звісно, шкода, але, вибачте, якщо електрогенерація працює на військову промисловість — її зносять до фундаменту, незалежно від того, наскільки погано буде київській бабусі.Тому що вибір у нас дуже простий. З урахуванням того, що дрони й ракети летять по мирних містах — або це київська бабуся, або єкатеринбурзька бабуся. Уральська бабуся мені якось ближча. Причому суттєво. Чистий прагматизм, нічого особистого.