24 січня 2015 року. Точка неповернення Маріуполя на проросійський шлях в глобальному масштабі та найбільша трагедія до початку повномасштабного вторгнення. Зранку о 9-15 з двох точок кадрові російські військові випустили по ЖМР «Східний» 120 снарядів «Граду». Всі перемикачі снаряди були в стані на ураження живої сили. Було вбито 31 цивільну особу, понад 100 отримало поранення. Символом страждання стала дівчинка Мілана, яку врятувала мати ціною власного життя та мурал з якою вже знищено окупантами зараз. Східний – це особисте. Для багатьох з нас. Спогади, які не залишать ніколи. Трагедію на Східному тоді вдалось подолати виключно за мінімального втручання місцевої та обласної влади, яка тупо впала в коматозний стан нескінченних нарад ні про що. Десятки кілометрів плівки. Сотні кілограмів їжи. Координаційний штаб з волонтерів, які вперше (та в історії Маріуполя – востаннє, нажаль) керували процесом. Тоді ми вистояли. Головний спогад з того часу, як в один з провокаторів на другий день біля волонтерської палатки накинувся на волонтерів за прапор та синьо-жовті стрічки. Як його цивільні, звичайні маріупольці за це майже не вбили – довелось рятувати сволоту. 🇺🇦Так Маріуполь став єдиним та проукраїнським. Якщо по чесному. Через горе, що принесла росія та дію з допомоги, що надала Україна своїми звичайними громадянами. Тепер Маріуполь зазнав ще більшого, незрівнянного більшого горя. У тому числі за вибір, який зробив після Обстрілу Східного. 🙏Щороку не втомлюсь казати спасибо всім, хто долучився та допоміг. Нажаль, не всі вижили в цю фазу війни. Нажаль, через видаленні акаунти через «політику ФБ» не можу тут привести свій щорічний пост з повним списком. Але ми всі, всі хто там був з перших хвилин пам’ятаємо та не забудемо ніколи. 🪦А мразь, яка навела на Східний та вийшла на волю через «закон савченко» (дяка Юлії Володимірівні та її батьківщині) була вбита російськими снарядами на Східному вже в цю фазу війни. Така карма.