Знову чую обурені голоси пуристів: «Не треба нас дурити, де ж там, власне, джаз? Суцільний реп, хіп хоп». Погоджуюсь, джазу в репі обмаль (попри деяку схожість його зі скет-вокалом). Але був у Штатах хіп хоп-колектив з доволі химерною назвою, цілеспрямовано створений видатним джаз-саксофоністом. І там джазова лексика відчувається навіть неозброєним вухом…. Buckshot LeFonque 📚Бренфорд Марсаліс один з членів великої джазової родини Марсалісів. Безумовна джазова зірка першої величини, як і його брати. Уславлений в поп-просторі після колаборації зі Стінгом і участі в деяких інших проектах. Бажання реалізувати свої можливості в комерційному сегменті шоу-ринку призвело до експерименту – проекту під епатажною назвою Buckshot LeFonque (розшифровка в вікі-тексті). Змішував Бренфорд в цьому стилістичному коктейлі все, що вважав за потрібне, інгредієнтів для міксу вистачало. Що з того вийшло – до вашої уваги. А ось наскільки те, що ви почуєте, можна віднести до джазової «кислоти» – вирішувати вам, шановні. Однак флер acid-настрою там точно присутній. (Треба все ж визнати, що синергії «чистої води» у Бренфорда не трапилося, його проект залишився на стадії «гримучого газу»….).ʼ94. Buckshot LeFonque in the shelves 🎧

I Know Why the Caged Bird Sings 🎧

Another Day: live 🎧

Buckshot LeFonque: playlist 🎧

Більш цікавим виявився експеримент іншого саксофоніста – Стівена Коулмена (1956 р.н.). Він та низка його вірних послідовників вважали себе винахідниками творчого концепту, який назвали “M-Base” (скорочене від «macro basic array of structured extemporization»; все зрозуміли? Молодці!). Коулмен вважав зазначений macro basic не джазовим стилем чи субжанром, а способом мислення при створенні музики. Будь-якої. Усі вірні послідовники Коулмена реалізовували M-Base в своїй сольній творчості переважно у 80-х, але в 1991 році зібралися разом і видали «на горá» унікальний альбом. Це щось….втім, слухайте. І належно оцініть даний спосіб мислення. Раптом ви будете у захваті?

🎧

M-Base Collective: Anatomy of a Groove, full album: playlist🎧