[Р о з д у м и. Заздрю американцям, бо у США навіть пересічний джазовий музикант (сайдмен) чи рядовий рок-аматор без проблем сформував і зберіг особисту дискографію, адже в ХХ ст. функціонували тисячі «лейблів» звукозапису і рекордінгу, діяльність яких регулював ринок, а не ФБР (за винятком недовгого політичного періоду маккартизму). Тож щодо кожного американського виконавця нині можна навести приклади творчості, належно оцінити їх якість тощо, оскільки записи збереглися і навіть масово розміщені меломанами сьогодні в інтернет-мережі. В Україні майже весь подібний масив, як то кажуть, «канув у Лєту», аналізується здебільшого «відполірований» в студіях звукозапису редактурою «музичний офіциоз». Запевняю, в 70-ті «радянські» роки «тіньові» музиканти й співаки, не відчуваючи прямих жанрово-стильових ідеологічних обмежень, від душі творили блюз-рок, хард-рок, поп-рок, джаз-рок, фанк (диско) і дещо стилістично схоже на soul music, причому на доволі пристойному виконавському рівні! Грали нарівні з USA/UK-гуртами як кавери на їх хіти, так і власні композиції, співали українською і англійською. (Хіба що з апаратурою/інструментами було вельми кепсько). На жаль, сьогодні доказово проілюструвати справжній рівень того давнього «рідного» Ukrainian Rock Underground, продемонструвавши його в пристойних записах (рівня «стіни звуку» Філа Спектора), практично неможливо…]