Ось як товариш Пахмутова уявляла собі той мелос, а товариш Кобзон з причепленою бородою – «чеканный шаг» барбудос та «остров зари багровой» (і чого у авторів тексту «зоря багряна», це що, кубинська особливість така?).Куба – любовь моя 🎧Пам’ятаю полиці радянських магазинів, на яких стояли коробки з сигарами, які ніхто у нас не палив, цигарки «Лігерос» та «Партагас» (які палити пробували, але рідко, надто міцні і тютюн незвичний), ром, який теж не вживали, бо якийсь солодкий, але при тому підступно міцний – 69 градусів. Та ще багато всіляких товарів, які були екзотикою, але… їх майже ніхто не купував, бо «не наше якесь, і все». Траплялося, що приїздили кубинські артисти, але публіка не сприймала ці ритми, пісні і танці. Так, плéскали в долоні ввічливо, проте жодного разу не потрапили в ритм скандування. Не була та Куба чимось зрозумілим і «своїм». Не клеїлася дружба]. Якось в ті роки потрапив у 60-ті на концерт кубинського ансамблю пісні й танцю «Арагон». Ось цього.Que tenga sabor 🎧Бідні амігос-гастролери з сонячної Куби! Що вони тільки не робили, щоб достукатися до сердець і «завести» київську публіку палацу «Україна»! Марно. Не своє воно було, таке ж незвичне, як тютюн та ром…]