І очі опускаються вниз у людей що бачать плакати про Азов, очі опускаються коли проїжджає колона машин яка везе загиблого героя, а має опускатися коліно. Має підніматися голова гідної людини яка знає ціну яку платять герої за те щоб вона просто жила. Має підніматися дупа з дивану, а ноги мають нести не на Веранду на Дніпрі блять а на акцію, бо ваші літаки на Майорку, звісно, мають право бути, але хіба вони першочерговіші за ракети, що летять в сусідні до вас будинки, вбиваючи дітей? Мають воювати мужики, але серед рекрутів — діти, вісімнадцятирічні хлопці та дівчата, які щойно закінчили школу. А мужики — народні «герої», це у нас ті хто з’їбався з країни. «Красава, герой, молодчина, виїхав з болота» — ахуєть герої) А ті хто за вас життя віддав, ви хоч знаєте їхні імена? Що ви кажете про них? «Сам виноват, мог би жить, єво продалі, умер за детей дерутатов» — позор сука. Так, я вважаю що до воєнної теми мають бути залучені ВСІ, і КОЖЕН має давати захисникам більше ніж дає за рахунок в пивнушці, де п’є «за перемогу», бо перемогу скоро пробухають. «Пускай ідут воєвать дєті дєпутатов» — а чому не ті, хто цих депутатів обирав? Не обирав? Так а де твій голос? Де твій язик? Може прозвучить неправильно, але я хочу щоб всі хто замовчує, забрехує та залишається «внє палітікі» ловили в свій бік максимальний гніт та неповагу. Можливо такою силою, але я хочу щоб люди роздуплятися і роздупляти інших. І щоб ті кому не зрозуміло їхали на фронт де зрозуміють. Я не знаю про які «людські права» говорять люди, живучи в країні в якій інша країна вже порушила ВСІ можливі людські права, живучі у війні де в кількох містах від них місто збирають з обличчя землі разом з людьми, а у нас сука «право на то штоби говорить на руском» важливіше ніж все що коїться навколо, ми вийобуємося якимись шмотками та бабками і жаліємося як ми заморилися, який сраний сюр Якщо ви не в курсі, у нас війнаМожете безкінечно винити всіх навколо і залишатися бездіяльними, але коли прийдуть по вас — хто буде вас захищати? Ті, кого ви зневажали весь цей час, проходячи повз, знову вмикаючи тікток, опускаючи очі вниз, щоб не бачити «поганих новин»