Сьогодні про мої невдачі і як їх проживаю

Є в мене одна підозра: чим більше ти намагаєшся зробити зі своїм життям щось цікаве, тим більше в ньому буде невдач 🙂

Не склався проєкт, не виправдалися очікування, не вийшли стосунки, не спрацювала ідея, в яку дуже вірив.

І начебто головою розумієш, що це нормально. Але коли щось іде не за планом, чомусь не дуже допомагають мудрі цитати про те, що кожна невдача - це можливість для росту.

Іноді невдача - це просто невдача. Боляче, прикро, шкода витраченого часу. І не обов’язково негайно шукати в цьому великий сенс.

Я для себе поступово сформулював кілька думок.

По-перше, не плутати результат із власною цінністю. Те, що в мене щось не вийшло, не означає, що зі мною щось не так. Хоча внутрішній критик, звісно, має іншу думку 🙂

По-друге, давати собі право засмучуватися.

Не треба перетворювати кожну поразку на мотивуючий кейс для LinkedIn. Іноді хочеться просто посумувати. І це теж частина життя.

По-третє, не робити з однієї невдачі прогноз на все майбутнє. Одна невдала історія не означає, що наступна буде такою самою. Хоча мозок дуже любить саме такі стратегічні прогнози.

І, мабуть, найважливіше.

Я не хочу прожити життя, в якому все вийшло, бо я майже нічим не ризикував.

Хочу пробувати, закохуватися, створювати, помилятися, починати спочатку. Навіть якщо іноді за це доведеться добряче заплатити.

Бо, зрештою, хороше життя - це не те, в якому не було невдач. А те, в якому після них залишилося бажання жити цікаво.