Estadísticas de telegram channel - @allgolobutsky

24 години після інавгурації минули. Ультиматум Трампа Путіну: «Я не збираюсь завдавати шкоди Росії. Я люблю російський народ і завжди мав дуже добрі стосунки з президентом Путіним – незважаючи на брехню радикальних лівих про “Росію, Росію, Росію”. Ми ніколи не повинні забувати, що Росія допомогла нам виграти Другу світову війну, втративши майже 60 мільйонів життів.З огляду на все це я збираюсь зробити для Росії, чия економіка зазнає краху, і для президента Путіна дуже велику послугу. Давайте укладемо угоду зараз і зупинимо цю безглузду війну! Далі буде лише гірше.Якщо ми не досягнемо угоди найближчим часом, у мене не залишиться іншого вибору, окрім як запровадити високі податки, тарифи та санкції на все, що Росія продає до Сполучених Штатів та інших країн, які беруть участь у цьому процесі.Давайте покінчимо з цією війною, яка ніколи б не почалася, якби я був президентом! Ми можемо зробити це легким чи важким шляхом — і легкий шлях завжди кращий. Час домовитися. Жодних більше втрат життів!».--Отак і виглядає трампівська «агресивна манера ведення переговорів». Трамп дійсно вирішив не тягнути кота за різне і спробувати вирішити проблему одразу, з розгону. Тому просто взяв – і підняв ставки: «або-або». Або Путін все ж йде на загострення і отримує все, обіцяне Трампом (бо той в жодному разі не погодиться виглядати балаболом і слабаком). Бо якщо Трамп все ж публічно вліз у війну – здати назад в нього не вийде. В сенсі, якщо Путін ризикне відмовитись від «великої (і коштовної) послуги Трампа» - 47-му президенту США так чи інакше доведеться карати Росію, збільшувати допомогу Україні і втілювати свої погрози та обіцянки в реальність.Або Путін зіскакує з агресивної позиції і і йде на переговори – причому одразу з надламаною позицією «того, що піддався і визнав право іншого командувати». В принципі, заяву Трампа можна розцінювати як ультиматум. Причому дуже показово, яку форму повідомлення про ультиматум обрав Трамп: це послуга, причому дуже велика, Путіну і Росії. В термінах Трампа: це те, за що Путін і Росія йому винні і муситимуть розплатитись. Так, це ризикована стратегія, але подивимось, чи спрацює.

Я не маю особливого бажання вступати в усі ці дискусії щодо «аристократії», «хто винен» тощо... Просто не варто забувати, що українська держава утворилась лише наприкінці 20 сторіччя, причому практично як «побічний ефект» від інших, глобальних процесів, а не тяжкими свідомими зусиллями народу і національної еліти. Відповідно, Україна не пережила всіх етапів становлення, як це було з державами Західної Європи. І новітні наші «елітарії» чи «аристократи» своїм статусом і статками зобов’язані не сюзерену і власним заслугам. Вони теж не пройшли через ті історичні трансформації, які в Європі вивершились інституційною демократією, стійкою до різноманітних викликів. Європейські суспільства до своїх сьогоднішніх демократій дійшли шляхом різноманітних цензів – майнових, освітніх, гендерних. Ми ж в 1991-му отримали державу з виборчою демократією просто так. Не маючи державних традицій, зі знищеним інститутом приватної власності, зі знищеними фізично елітами і зі сформованим окупаційною адміністрацією штучним прошарком партійної і силової «еліти» з тих же окупантів, які до України переїхали з родинами суто «для роботи». А потім просто прокинулись не в УРСР, а в Україні і вже з синіми паспортами.Отже, без історичної тяглості всі наші нинішні «елітарії», «аристократи», як вони кажуть, по-перше, є нащадками саме тієї штучної групи «окупаційної еліти». А по-друге, завдячують статками не сюзерену, не традиції, не історичним процесам, а винятково цій країні і цьому суспільству. Всі статки і статуси зароблені ними на українцях. Тому і є такий запит на рівноправ’я в українському суспільстві – рівноправ’я хоча би в питанні життя та смерті. Бо зрозуміло, що в інших питаннях про будь-яке рівноправ’я і близько не йдеться. Ну і, звісно, що це питання «рівноправ’я в смерті» лишиться риторичним і відповіді не матиме.

Пряме протистояння НАТО з Росією вже почалось: з Балтики, з місії щодо захисту підводних кабелів, які регулярно рвуть російські диверсанти на китайських кораблях. --Генсек НАТО Марк Рютте повідомив про початок місії “Baltic Sentry”| "Балтійський вартовий", скерованої на захист підводних кабелів у Балтійському регіоні після серії інцидентів, пов'язаних із можливим саботажем з боку Росії. Туск додав: "Ці дії [РФ] в Балтійському морі вимагають від нас, у певному сенсі, безпрецедентних рішень. У цій ситуації йдеться про радикальне зміцнення присутності НАТО в Балтійському морі".--Лише за останні два місяці було пошкоджено кілька підводних кабелів між Литвою та Швецією, Німеччиною та Фінляндією, а також Естонією та Фінляндією. Рютте наголосив, що понад 95% інтернет-трафіку проходять через підводні кабелі, які забезпечують фінансові транзакції на $10 трлн щодня.Насправді доволі дивна динаміка: з одного боку, Путін вимагає (і вже ніби домігся) розмови з Трампом щодо умов перемир'я. Трамп при тому вимагає від ЄС більшої активності в обороні (і більшого фінансування). Зеленський вимагає більшої збройної підтримки, бо це війна на захист Європи і ослаблення Росії в інтересах Європи і США. І прямо в процесі підготовки попередніх домовленостей Путін продовжує розпоряджатись про дошкульні для ЄС в цілому диверсії - продовжує "смикати європейського вовка за вуса". Нащо? От, вже домігся активізації НАТО прямо на своїх кордонах, в Балтійському морі. Домігся зміни загальної оборонної позиції на значно суворішу (а буде ще жорсткіше з такими тенденціями). Таке враження, що Путін всіляко підштовхує НАТО на відповідь Зеленському "Ви кажете, що вам бракує зброї і на тих бійців, що є? Окей, збільшуйте чисельність ЗСУ, а ми значно збільшимо збройне забезпечення всіх, і нових, і старих підрозділів, бо Путін неугодоспроможний провокатор"...

Військовому відмовили в обслуговуванні у ресторані «Noice» на Оболоні. За словами військового, 12 січня він зайшов до ресторану випити кави, на вході його зупинила охорона, яка повідомила, що власник ресторану забороняє пускати військових. За словами працівника закладу, це нібито розпорядження адміністрації.==Є шанс, що оце так хазяїн "дбає про комфорт і збереження нервів клієнтів" - тих, що побоюються спілкування з представниками ТЦК і смикаються при зіткненні з людьми в камуфляжі. Позиціонує ресторан як "заклад без ризику мобілізації", так би мовити. До речі, багато хто з власників подібних бізнесів (не лише ресторанів і кав'ярень, але й всіляких боулінгів, барбершопів тощо) просто "домовляється" (не безкоштовно, ясно) з ТЦК, що їхній заклад стає "невидимою територією", вони туди не заходять і клієнтів не розлякують. Але тут власник явно перестарався. В Ґуґл.мепс вже пішла хвиля відгуків про ресторан - і ясно, що історія дуже сильно вдарить по бізнесу. Ймовірно, це ще й справді приверне увагу робітників ТЦК до закладу. А конкуренти "поможуть": бо зважаючи на теперішню ситуацію в ресторанному бізнесі, навряд чи хтось проігнорує такий зручний привід втопити.

Цукерберґ в дуже великому інтерв’ю в п’ятницю, 10 січня, з Джо Роґаном, відомим подкастером і прихильником Дональда Трампа раптом заявив про цінність "чоловічої енергії" і "трохи більшого вшанування агресії" та розказав, як добре розвивався, коли «зайнявся бойовими мистецтвами, які, на мою думку, все ще є набагато більш чоловічою культурою».--"Чоловіча енергія, я вважаю, це добре. І, очевидно, суспільство має багато цього, але я думаю, що корпоративна культура справді намагається від цього піти. Усі ці форми енергії хороші, і я вважаю, що культура, яка трохи більше вшановує агресію, має свої позитивні переваги". --До цього Цукерберґ встиг розпорядитись про вилучення гігієнічних тампонів "для трансґендерних і небінарних осіб" з чоловічих туалетів корпорації. А також про неподовження корпоративних програм "з різноманіття, рівності та інклюзивності" (DEI) і вилучення трансґендерних та небінарних тем з месенджерів. А Джоел Каплан, директор із глобальних питань Meta, в інтерв’ю республіканській Fox News Digital захистив рішення компанії припинити програми різноманітності, справедливості та інклюзії (DEI). Пан Каплан заявив, що цей крок дозволить Meta «створювати команди з найталановитіших людей» (тобто, фактично визнав, що усі ці "специфічні групи" "неталановиті" - тупі і безтолкові, простіше кажучи, що доведено епічним факапом пожежної служби Лос-Анджелеса). "Це означає оцінювати людей як особистостей і шукати людей із низки кандидатів, але ніколи не приймати рішення про наймання на основі захищених характеристик, таких як раса чи стать". Отже, ще одна корпорація скасовує квоти і "позитивну дискримінацію" на користь специфічних груп. І повертається до об'єктивних критеріїв формування кадрового складу. В стратегічному плані це однозначно добре для американської економіки. Тепер під це ще мають знов переналаштуватись американські виші. Розумні, а не "особливі" студенти отримають гранти, кваліфіковані, а не "різноманітні" випускники підуть в економіку... І тоді вийде, що за 47-го президента Трампа Америка дійсно як мінімум зробила значний крок до подолання національної соціально-економічної кризи. ==А Цукерберґ, схоже, як попросять в Трампа, то і про "визначальну роль жінки на кухні" заговорить.)) І профінансує кулінарне шоу для олдскульних білих домогосподарок на Fox.))

Відомого фотографа Олександра Ктиторчука посадили на понад 12 років за обвинуваченням в розбещенні малолітніх і неповнолітніх дівчат та зґвалтуванні. Згідно з інформацією поліції, Ктиторчук примушував дівчат до сексу та знімав це на відео з 2016 року. Зі свідчень однієї з жертв (їй тоді було 16): «Він запропонував дуже великі гроші за те, щоб я шукала йому дівчат 5—8 років для інтиму, фото і відео. Звісно, я відмовилася, але він і його помічниця продовжували мене вмовляти, а потім погрожувати».Ктиторчуку 56, працював фотографом понад 30 років, знімав чимало українських зірок, працював на шоу «Шанс.Model. ua» від телеканалу «Інтер», де був членом журі, з неповнолітніми моделями та на проєкті «Від пацанки до панянки» на «1+1».У 2000-х Ктиторчук знімав ледь не всіх зірок вітчизняного шоу-бізнесу: Ані Лорак, Асію Ахат, Тіну Кароль, Надію Мейхер, Кузьму Скрябіна та Ольгу Горбачову, Потапа й Настю Каменських, Наталю Могилевську та Влада Яму. Також він співпрацював із Театром імені Івана Франка та фотографував його акторів. Донедавна портрети, зроблені Ктиторчуком, висіли в фоє театру. Ктиторчук має власну фотошколу, а також читав лекції в Київській школі фотографії. Після затримання Ктиторчука там відхрестилися від нього та запевнили, що фотограф лише інколи читав там лекції на прохання студентів.На захист Ктиторчука стали деякі з його моделей та колег із шоу-бізнесу. «Навіщо йому когось розбещувати, якщо дівчата навіть платять йому гроші, щоб він їх фотографував, до того ж у будь-якому вигляді. Вони самі на нього як на мед липнуть», — написав у Facebook продюсер Юрій Фальоса, але згодом видалив пост.==Так чи інакше, але забезпечили "доступ до юних тіл" збоченцю все ж телеканали "Інтер" і "1+1" своїми проєктами. І вони мали би нести хоч якусь моральну відповідальність за наслідки свого вибору. Що допустили до підлітків ненормального, не дбаючи про всі можливі перевірки його минулого, його репутації, його психіки, зрештою (і він, нагадаю, сам позиціонує себе як божевільного).

Зеленський на зустрічі з головою ОБСЄ про наші перспективи з НАТО: «Потрібно звернути увагу і чесно сказати: нас там не бачать. І я вважаю, що це одна із причин, чому у нас війна. Бо не боялися, що Україна буде з кимось. Тобто Путін розумів, що за Україну ніхто не заступиться. Він розумів, що його армія більша і він може нас знищити. Якщо чесно, я вважаю, що ми маємо право вимагати від серйозного, сильного гарантії безпеки, який постійно претендує на лідерство світу».==Те, що в нас будуть серйозні ускладнення зі вступом до НАТО, було зрозуміло ще до перемоги Трампа. І врешті час проявити адекватність в цьому питанні: орієнтуватись на реальні, а не бажані речі. Я вже 2 роки кажу, що безсенсово випрошувати якісь умови вступу до Альянсу, виконувати чи не виконувати вимоги, вмовляти, що можна і без частини територій тимчасово, обіцяти подолати корупцію... Бо прийом України до НАТО точно не матиме жодного стосунку до відповідності якимось параметрам вступу. До НАТО нас приймуть тоді, коли Альянсу це знадобиться, а не нам. І не за правилами, а як найсильнішу армію перед наступним етапом війни з Росією. Який точно буде, причому через лічені роки. Залишення наших окупованих територій за Росією в будь-якому статусі закріпить перспективу повторного нападу. Те саме стосується ситуації, коли в якості «гарантій» Україні запропонують хіба гроші і зрою від Заходу. Не статус і не конкретні зобов’язання союзників.Отже, ще одна (13-та чи 14-та, якщо Велику війну з 24.02.2022-го рахувати окремо від війни з 2014-го) війна з Росією – річ вже вирішена і всім очевидна. Наша задача – на момент нового нападу відбутись врешті як держава. Розуміти, що наша гарантія безпеки – це наша власна ракетна програма, власні збройні виробництва і збереження та нарощування параметрів ЗСУ. І обов’язково – утвердження української України, україноцентричність суспільства і державної політики, а не розмазаність її толерантною кашею по всіх сусідах і по світу «ми орієнтуємось на всіх, ми враховуємо інтереси всіх». Також додає нам безпеки розуміння врешті Європою і Заходом, що нас необхідно підтримувати заради їхніх власних інтересів, безпекових і економічних. А не тому, що ми такі хороші. До цього вже дозріла Велика Британія, Франція, дозріває Німеччина. Ще один момент, який ми маємо сприймати адекватно, чесно визнати реалії. Нам потрібне заморожування війни, навіть якщо умови будуть неприємними, м’яко кажучи. Потрібне з тими ж цілями, що колись Мінські угоди: щоб добудувати армію, розвинути військові виробництва, звести врешті належні оборонні споруди всюди, де треба, створити нормальну і робочу правову основу оборони (сюди відноситься і система мобілізації)... Бо і так в же «з берега» ясно, що ніхто не буде дотримуватись нічого з тих папірців, які буде підписано з Росією. Ні ми, ні Захід, ні Росія. Кожен використає павзу для реалізації своїх власних задач. Для нас це буде обміном нашого номінально нейтрального статусу (бо ніхто не припинить взаємини ні з НАТО, ні з конкретними державами Альянсу) на згоду Росії призупинитись на певний час. Тобто, дати нам час зібратись і відновитись хоч трохи. А для Путіна це буде обміном примарних прагнень на ту ж можливість знов накопичити ресурс для війни. Можна не сумніватись, що заморожування Путін проголосить росіянам як «перемогу»: от, пишайтесь, потужна російська армія здобула нові території і вибила з України згоду на нейтральний статус.

Більшість людей зазвичай сміються з Гордона і Арестовича, їхнє «лишилось 2-3 тижні війни» вже стало анекдотом. Тож і «Війна скінчиться сьогодні, 30 грудня» одразу втрапило в категорію жартів. Але насправді ці «анекдоти» завдають величезної шкоди суспільству – через несправджені очікування, нехай і мовчазні та слабенькі. Ми навіть неспроможні усвідомити, наскільки масштабна ця шкода. Чим для нас обернеться масове розчарування через емоційні гойдалки «от зараз, от вже скоро – ні, нічого не буде, ще довго».Тенденцію цілком впіймав КМІС в новому опитуванні для Foreign Affairs: лишилось тільки 55% українців, які на сьогодні вірять, що «за 10 років Україна буде процвітаючою країною у складі ЄС». Ще рік тому, в грудні 2023 року таких було 73%. А 2 роки тому, у жовтні 2022 року, єврооптимістами були 88% українців. Тобто, з 5-х впевнених у майбутньому українців за 2 роки двоє розчарувались в хороших перспективах. І кожен третій українець сьогодні вже переконаний, що «Україна через 10 років буде країною зі зруйнованою економікою і великим відтоком людей». Два роки тому таких було лише 5%. Яка в цьому частка провини любителі гратись у «лишилось 2-3 тижні», сказати складно. Але вона точно є, і чимала. Гордон від несправджених «прогнозів» ні разу нічого не втратив і не втратить. Йому нічого не буде за свідомий обман заради хайпу. Подумаєш – зате цікаве ляпнув. А от люди... Це ж працює напряму з підсвідомістю – бо кожна людина в Україні неймовірно прагне завершення війни, сподівається на диво, на раптову зміну ситуації, на смерть Путіна, на що завгодно, що зупинить Росію. І саме ці сподівання, зазвичай мовчазні і нікому не озвучувані, наважився цинічно експлуатувати Гордон. Дав слабеньке сподівання «а раптом все ж?!.» - і відібрав, як фокусник годинник з застібнутої кишені. Я не знаю, чи Гордон за це отримає хоч щось – та й просто не знаю, що з ним за таке зробити. Але на мою думку, кожен, хто має більше 50-100 тисяч підписників, журналіст це, політолог чи просто блогер, має нести відповідальність за те, що каже і пише. І ще. Відомість і непотопляємість Гордона більше говорить про нас, а не про нього…

Щодо анонсованого (поки неофіційно, від вашингтонських інсайдерів через ЗМІ, зокрема Kyiv Post) великого американського аудиту, щойно Трамп складе присягу ("Щойно більше людей дізнаються про цю кричущу корупцію, це призведе до подальших розслідувань і навіть слухань у Конгресі. ...Чекайте на багато слухань, на яких будуть поставлені докладні питання [про те, чи була американська допомога Україні використана належним чином]. Якщо українці не зможуть відповісти на ці питання, республіканці не будуть надто поблажливими"). ==Схоже, результати аудиту американці вже попередньо уявляють. Тільки не певні щодо реальних масштабів. Та й наша влада теж навряд має якісь ілюзії щодо спроможності замилити очі аудиторам розподілу і витрачання сотень мільярдів.З цього випливає, що вся владна команда України зацікавлена максимально швидко провести вибори, навіть найчесніші в нашій історії. Просто щоб позбавитись посад та провести екстрену евакуацію кудись в район екватора. Бо аудит справді може бути настільки жорстким, наскільки анонсують в Трампа (розстріли злочинців-мігрантів вони вже анонсували максимально наочно, але поки на опудалах). І Америка загалом, і особисто Трамп дуже не люблять, як їх тримають за дурнів і обкрадають. Висновок: Україні в будь-якому випадку світить дуже скрутний рік і майбутнє загалом. Бо корупцію точно знайдуть, точно виявлять крадіжки на десятки мільйонів (дай Боже, би не мільярдів) доларів... Лишається молитись, щоб аудит не виявив продажу наліво зброї, технологій чи ще чогось чутливого з того, що нам надавала Америка.

Знаєте, ситуація з хворим малоросійством в Україні зараз – як та силоміць розтягнута ґумка. Щойно буде прийнято рішення про перемир’я і нормалізацію життя – вона моментально і з гучним ляском повернеться на своє звичне місце. Естрада, кіно, радіо, ТБ, громадський простір – всюди за лічені дні повернеться те саме, що й було там 30 років. «Великая русская культура», братерство, слов’янство і оце от все. Повернеться те, що майже три роки частині суспільства здавалось немислимим – не після Бучі і Азовсталі, не після КАБів по Харкову й «Орешника» по Дніпру, днів без світла, тепла, води. І щоденних звуків «Пливе кача» з поховання бійця десь по сусідству чи у власному дворі. Бо фундамент хворого малоросійства в Україні продовжує зміцнюватись прямо зараз, в нас на очах, за повного і обопільного неспротиву сторін – адже «всім так зручніше і вигідніше». --Переглядав щойно YouTube, натрапив на канал-мільйонник Politeka Online, 1,24 млн підписників. І чимало моїх колег, навіть друзів спокійно співіснують на одному полі і з наймахровішми представниками медведчуківського пулу, і з «хорошимі русскімі»... Спитав, що вони там роблять. Відповідь проста і цинічна: ну, ти ж розумієш, там понад мільйонний канал, величезна кількість переглядів, цитування набираю, щоб не забували, щоб лишатись в топі... Ну, зате чесно. От тому ці мої знайомі і колеги в тренді, а я – маргінал.