РІЄЛТОР ПРОСИТЬ ВАШІ ДАНІ ДЛЯ ФІНМОНІТОРИНГУ: ЦЕ НОРМАЛЬНО ЧИ НІ?Останнім часом покупці й продавці все частіше дивуються:чому рієлтор просить паспортні дані, ІПН, інформацію про джерело коштів, анкети та пояснення?Пояснюю просто.За законодавством суб’єкти господарювання, які надають посередницькі послуги під час здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомого майна, є суб’єктами первинного фінансового моніторингу. Тобто, якщо рієлтор або агентство реально супроводжує угоду, він не просто “може”, а зобов’язаний проводити належну перевірку. Тому, якщо рієлтор є учасником саме вашої угоди, нормально, що він просить інформацію і про продавця, і про покупця. Навіть якщо одна зі сторін не є його “клієнтом” у класичному розумінні, вивчається не лише особа замовника послуги, а й сама операція та її учасники. Але тут є важлива межа.Не кожен контакт із рієлтором означає, що ви вже зобов’язані надавати всі свої дані.Коли ви: • просто телефонуєте по оголошенню; • уточнюєте ціну; • приходите на перегляд; • лише обговорюєте можливість покупки;це ще не означає, що настав момент для повного фінмоніторингу.Найбільш логічно і практично анкетування проводити безпосередньо перед укладенням основної угоди, коли вже зрозумілі сторони, об’єкт, формат розрахунків і реальна сума операції. Саме на цій стадії перевірка виглядає обґрунтованою. Що стосується завдатку, то це ще не завжди та стадія, де операція фактично відбулася. Частина таких домовленостей взагалі не доходить до нотаріального оформлення. Тому на практиці рієлтор може попередньо попросити мінімальні дані, щоб зрозуміти, чи не виникне проблем уже на фініші, але сам по собі дзвінок, перегляд чи навіть попередні переговори ще не повинні перетворюватися на безконтрольний збір персональної інформації. Окремо важливо розуміти:те, що фінмоніторинг проводить нотаріус, не скасовує обов’язків рієлтора.Нотаріус також є суб’єктом первинного фінансового моніторингу і перевіряє сторони в межах своєї компетенції. Але закон не побудований за принципом “хтось один перевірив - інші вже нічого не роблять”. Держава навпаки розподіляє цей обов’язок між кількома професійними учасниками операції. Тому відповідь на питання“Навіщо рієлтор дублює нотаріуса?”така:Не тому, що нотаріус “не справляється”, а тому що закон покладає обов’язок фінмоніторингу і на рієлтора, якщо він бере участь в угоді, і саме тому, що рієлтор контактує з клієнтом. Що важливо для клієнта?Якщо рієлтор просить ваші дані, ви маєте повне право спитати:1. Хто саме збирає мої дані?ФОП, агентство, конкретний брокер?2. На якій підставі ви берете участь у цій угоді?Є договір із продавцем? Є договір із покупцем? Ви справді супроводжуєте саме цю операцію?3. Чому ви просите ці документи саме зараз?На етапі угоди це одне. На етапі “я просто подзвонив по рекламі” - зовсім інше.4. Як будуть зберігатися мої персональні дані і хто матиме до них доступ?5. Чи можете пояснити, що запит цих даних пов’язаний саме з виконанням вимог фінмоніторингу?Професійний рієлтор на ці питання відповість спокійно й чітко.І головне правило:Передавати дані про себе варто не тому, що “так сказали”,а тоді, коли вам зрозуміло:хто їх просить, на якій підставі і для чого саме.