КOVALENKO

Щодо сюжету народного депутата Ярослава Железняка. Перше - до озвучуваних паном Ярославом Железняком ТГ-каналів я стосунку не маю. Друге. Щодо звіту ЦПД стосовно мобілізаційних загроз, в якому фігурує пост народного депутата. ЦПД не стверджував, що пост Ярослава Железняка є дезінформацією. Звіт робиться на щотижневій основі в рамках створеної міжвідомчої робочої групи з протидії загрозам мобілізації. Його готує аналітичний відділ ЦПД за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення, яке реагує на кількість обговорень, реакцій та російські маніпуляції, які можуть здійснюватися шляхом перекручувань тієї чи іншої комунікації в Україні. Ця публікація з прізвищем Єрмака потрапила в моніторинг ПЗ під критерій «в Україні проводиться несправедлива мобілізація». Це, умовно, коли хтось її уникає, а когось мобілізовують і цим маніпулюють для її дискредитації.Я розумію, що дана ситуація могла тлумачитися в політичному контексті, але звіти загроз - це механічний процес. Третє. Пану Ярославу Железняку окремо надав довідку, як і чому його пост опинився в цьому аналітичному звіті і приклади маніпуляцій від росіян з ним. Для уникнення подібних ситуацій в майбутньому проведемо в ЦПД роботу, щоб зробити більш доступнішим формат звітів. Оскільки, якщо навіть є імовірність виникнення нерозуміння контексту - це вже вимагає роботи над помилками.Дякую 🤝

У відсутності світла винні: путін, російське командування та їх армія, і російські ракети з дронами, які летять постійно по енергетиці. Пошкоджені радянські ТЕС і ТЕЦ - це величезні, застарілі споруди, куди прилітає балістика. І захистити їх можливо тільки ПРО. Ракет багато, а ракет ПРО потрібно мінімум 2 на одну російську балістику. Рахуйте. Питання, чому досі не вибиті російські виробництва, не перекриті ланцюги компонентів, в тому числі західних для них - це окрема тема. Трансформатори, розбиті шахедами і ракетами, не полагодяться від перекриття доріг. Вони НЕ запрацюють від матюків. Це найбільш тупий спосіб зігнати гнів, і найбільш тупий спосіб пошуку винних «в продажі електроенергії». Таку дурню масово вкидають росіяни і корисні ідіоти з розрахунку на нестабільний емоційний стан громадян.Комунальники та енергетики, на яких, пробачте, більшість з громадян клали до широкомасштабки і обстрілів інфраструктури, нікого не хвилював рівень зарплат там, ніхто не йшов на цю роботу - це переважно люди за 45-50 років. І вони працюють на межі можливостей, так само, як і наші військові. Вони не роботи, а звичайні люди. Буде ВАЖКО! Далі також БУДЕ ВАЖКО! Після війни теж БУДЕ ВАЖКО! З неба не впаде диво, більше ніколи не буде як до війни. Але тільки в підтримці, спільній роботі, допомозі один одному ми зможемо вижити. Ми всі, як нація. Тут НЕ буде росії, ніколи. І «холодомор» не спрацює. Зараз просто потрібно витримати це все, важке випробування для нас всіх. Разом 🇺🇦

Захід намагатиметься зламати нинішню логіку технологічного протистояння з Китаєм. Бо від цього залежить, хто домінуватиме в світі за 20-50 років. Китай не можна переграти, просто збільшивши інвестиції в уже наявні технології. Бо Китай вже має структурну перевагу у системності: масштаб державного фінансування, вертикально інтегровані ланцюги постачання, контроль над базовими матеріалами, масове виробництво, централізоване стратегічне планування.Китай уже навчився швидко масштабувати чужі розробки, знижувати собівартість, демпінгувати ринки й нав’язувати власні стандарти. Це стосується не лише «зеленої» енергетики, батарей чи сонячних панелей, а й ширшого класу технологій подвійного призначення - критичних для ВПК, ШІ, зв’язку та розвідки.Відповідно, Заходу необхідно знецінити ці переваги шляхом нового технологічного стрибку та переходу до нового технологічного етапу. І це задача економік G7, яка все активніше обговорюється, поки переважно закрито.По-перше, мобілізація всіх технологічних можливостей альянсу США-Японії-Південної Кореї та Європи. По-друге, масове фінансування високоризикових експериментів, більшість з яких провалиться, але кілька вистрілять і змінять усе. Саме так і зʼявлялися всі технологічні прориви. Інвестиції в мрію та божевілля - це головна особливість західних демократій. Мова про зв’язок після 5G, нову енергетику, медицину на базі ШІ та просунуте виробництво, фотонні обчислення, нейроморфні процесори (архітектура, схожа на мозок) та інші речі. Кожен з таких проривів призведе до зниження ролі масового дешевого виробництва - ключової переваги Китаю. Жодна західна держава не перекриває Китай за масштабом ринку, кадрів і промисловості. Але об’єднання США, ЄС, Японії, Південної Кореї та інших технологічних демократій створює критичну масу, здатну задавати глобальні стандарти, формувати альтернативні технологічні екосистеми, ускладнювати швидке копіювання Китаєм.І зараз або в Заходу вийде зламати логіку технологічної конкуренції, або Китай завершить перехід до архітектора глобальних стандартів.

Гренландія перетворюється на вузловий елемент глобальної безпеки, а питання критичних ресурсів остаточно перестало бути економікою - це вже питання сили й війни.США прямо розглядають Гренландію як компонент національної безпеки, насамперед через рідкоземельні метали та Арктику. Причина на поверхні: Китай контролює до 80% світового ринку рідкоземів і активно використовує експортні обмеження як зброю. Події 2025 року вдарили по оборонці, автоіндустрії й високих технологіях Заходу. Гренландія має одні з найбільших у світі запасів важких рідкоземельних елементів, але фактично не має інфраструктури: доріг, портів, стабільної енергетики. Саме тут починається геополітика - або Захід заходить туди спільно, або туди заходить Китай. І Пекін уже присутній: китайська Shenghe є великим акціонером проєкту Kvanefjeld і контролює переробку.Танення льодовиків відкриває нові морські маршрути, скорочує шлях між Азією та Європою на тисячі кілометрів і різко підвищує військове значення регіону. Американська база Pituffik - ключовий елемент ПРО і космічного спостереження. Контроль над Арктикою - це контроль над майбутньою логістикою і раннім попередженням загроз.Зараз Заходу важливо закривати шлях для китайських «тихих» інвестицій. Інакше Гренландія стане ще одним фронтом гібридної війни - цього разу за ресурси, логістику й контроль над Північчю. І це спільний виклик для ЄС та США. Це важливий сигнал і для України: війна за майбутнє ведеться не лише на полі бою, а й у ланцюгах постачання, технологіях і регіонах, які ще вчора здавалися периферією. Хто контролює ресурси й маршрути - той диктує правила.

War&Sanctions: ГУР та ЦПД публікують чергову підбірку російських пропагандистів, які підтримали війну та окупацію українських територійГУР МО України у співпраці з Центром протидії дезінформації в розділі “Рупори кремля” порталу “War&Sanctions” публікують дані щодо одинадцяти російських публічних осіб. Актори, співаки, артисти театру та балету, продюсери та композитори – усіх їх об’єднує підтримка путінського режиму, війни проти Українита окупації українських територій.Серед них:• сєргєй бєзруков – російський актор, режисер, кінопродюсер та співак, який входить до складу “агітбригад”, створених для виступів на ТОТ України з метою “підтримки бойового духу”російських військових, що беруть участь у війні;• вікторія циганова – російська співачка, акторка та композиторка, виконавиця пісні “Вагнер”, що стала неофіційним гімном ПВК “Вагнер”, а також пісні “Труба”, присвяченої одній з операцій російської армії в Україні.Окрім цього, до сьогоднішньої публікації увійшла єкатеріна мізуліна, член громадської палати рф, директорка “Ліги безпечного інтернету”, що виступає за обмеження свободи слова в рф, активно захищає та просуває російські пропагандистські наративи та дезінформацію щодо війни проти України.Наразі розділ “Рупори кремля” порталу “War&Sanctions” містить інформацію щодо 161 російського пропагандиста, який виправдовуєагресію та військові злочини рф, підтримує насилля, просуває російські наративи та намагається впливати на громадську думку в різних регіонах світу.Їхні голоси, будь-яка діяльність та активність має бути забороненою в цивілізованому світі.Спільна робота ГУР МО України та Центру протидії дезінформації триває!ГУР в інших соціальних мережах: 🔹Facebook 🔹YouTube 🔹 Viber 🔹Instagram 🔹Twitter 🔹 Threads 🔹 WhatsApp🔹 Telegram Bot🔹 TikTok

Враховуючи останні світові події та чутки, європейська воєнна автономія, про яку говорили ще за першого терміну Трампа (але через якість європейських політичних еліт все дійшло до ручки зараз) - набуває особливого сенсу. Україна - це головний гарант стабільності Європи в майбутньому, оскільки лише Україна має військо, що розуміється на сучасній війні. Європа має економіку і гроші, але вкрай запізнилася з мілітаризацією. Також сучасний світ ставить перед суспільствами ключове питання безпеки: чи готові громадяни ставити власне життя заради країни (чи готові вони вмирати заради країни?). В Європі, яка відродилася на американські гроші після Другої світової, була кастрована з точки зору мілітарності в ті роки, політичні еліти якої виховувалися без оглядки на безпекові загрози, оскільки безпеку гарантували США, люди не готові. Саме тому Китай, використовуючи росію, зацікавлений в розколі і сегментації Європи. Розкол ЄС - інтерес багатьох, у той же час збереження єдності Європи і США, включення України до складу ЄС - це саме те, що здатне запобігти цьому. На перший погляд, США також можуть бути зацікавлені в деякому послабленні Європи. Втім, сильна Європа і збереження євроатлантичного простору гарантує, що проблеми Китаю в Європі не буде. У протилежному випадку США все одно доведеться гасити цю пожежу. І, знову ж таки, правильні дії Європи щодо України можуть гарантувати ЄС стабільність навіть в часи турбулентності. Але чи європейські еліти достатньо якісні для таких рішень? Побачимо.

путін і його пропагандисти настільки розслабились, що весь фейк з «атакою його резиденції», якої насправді ж не було, організували дуже примітивно. Окрім заяв високого рівня, через дві доби поклали якийсь дрон на сніг, жодних інших доказів не навели. І це може вказувати на декілька цілей росіян. Перша - такі фейки, винесені на вищий дипломатичний рівень, створені для того, аби путін мав фундамент для затягування часу в перемовинах щодо завершення війни, а також міг змінювати власні позиції в мирному плані Трампа, переформатовувати їх і, знову ж таки, воювати далі. Головна мета путіна сьогодні - затягування війни до травня, уникнення нових американських санкцій, створення передумов по відходу від пунктів плану Трампа, які вимагають чогось від москви. Друга - це була спроба знову внести розкол між Трампом та українською владою. Слова путіна про атаку на резиденцію, сказані Трампу особисто, були зроблені для того, аби перекласти вину за затягування війни на Україну з метою викликати роздратування президента США, яке, за задумом росіян, могло призвести до сварки з нами. Цього не сталося. путін всіляко намагається уникнути нинішньої ситуації, за якої США, Європа та Україна працюють разом, постійно узгоджують позиції. путін хоче вирішувати долю Європи та України без Європи і України, напряму із США. Але це не вдається. І не вдасться.

Наступ на Запоріжжя? Що треба розуміти про цю когнітивну операцію рф. В голові путіна живе маленький гєрасімов, який підживлює його віру в те, що «фронт може посипатися дуже скоро». Це ілюзія, відверта брехня гєрасімова, який банально грає на слабких місцях путіна аби лишатися на посаді і потоках, які він отримує в армії. гєрасімов за війну став мультимільйонером, оскільки російський воєнний схематоз генерує потік мзди в промислових масштабах. Саме тому путін зараз є верхівкою російської когнітивної операції для Заходу, яка носить назву «наступ на Запоріжжя». росіяни роблять вигляд, що можуть дійти до Запоріжжя найближчим часом зі сторони Василівки і ледь не зайти в місто. Ці дії повністю повʼязані з переговорним процесом навколо миру Трампа, бажання його зірвати, переформатувати, і затягнути війну мінімум до весни. Це задачі росіян. Причому, вони намагаються переконати США в тому, що вони здатні захопити Запоріжжя, хоча це не відповідає дійсності. Навіть глянувши на карту бойових дій, розуміючи яка місцевість іде північніше Запоріжжя, можна зрозуміти, що ніякого прориву там бути зараз не може. Болота, водойми, природні перешкоди і Сили оборони України унеможливлюють це в принципі. Але брехня розрахована не на деталі і факти, а на емоцію - обласний центр, Запоріжжя. Брехня побудована для того, щоб в неї повірили на Заході, вдивляючись в лінійку відстані, а не в місцевість та особливості війни там. От і весь задум. росія не може зайти в Запоріжжя. Для міста є загрози з повітря, але наразі не піхотні.

Як Китай бачить Європу в наступні 20 років. Виходячи з аналізу політики КНР, а також позицій їх аналітичних центрів, і розуміння геополітичних стратегій Піднебесної, вважаю, що Китай бачить Європу не як єдиний політичний суб’єкт, а як сукупність держав із різним рівнем економічної ваги, стратегічної культури та залежності від зовнішніх центрів сили. Це зафіксовано не в риториці, а в практиці: у форматах співпраці, структурі інвестицій, торговельних дисбалансах і дипломатичних інструментах, які Пекін застосовує з початку 2010-х років.Фактична основа підходу КНР - сегментація ЄС. Німеччина, Франція та Італія для Китаю є промислово-технологічним ядром. Саме з ними Китай схоже планує вибудовувати найбільші торговельні обсяги: Німеччина стабільно входить у топ партнерів Китаю в Європі. Китайські інвестиції тут зосереджені переважно не у інфраструктурі, а на доступі до технологій, ланцюгів доданої вартості та промислової кооперації. Країни Південної та Центрально-Східної Європи розглядаються Китаєм інакше. Формат «17+1» (ініціатива Китаю від 2012 року) був створений не як економічно ефективний інструмент, а як політичний канал впливу на внутрішні дискусії в ЄС. Обіцяні масштабні китайські інвестиції в регіоні здебільшого не були реалізовані, але сам формат використовувався Пекіном як доказ можливості обходу брюссельського консенсусу через роботу з окремими столицями.Північна Європа та країни Балтії для Китаю є проблемними. Саме тут найжорсткіше ставлення до КНР у питаннях прав людини, Тайваню та безпеки. Литовський кейс 2021–2023 років, включно з торговельним тиском з боку Китаю, став для Пекіна сигналом, що частина ЄС готова платити економічну ціну за політичну позицію. Після цього Китай фактично знизив пріоритет регіону в своїй європейській політиці.Роль рф у китайському баченні Європи - інструментальна. росія для КНР не є партнером рівня ЄС чи США, але є корисним фактором стратегічного тиску. москва створює для Європи постійну безпекову нестабільність, яка змушує ЄС концентрувати ресурси на стримуванні, а не на глобальній конкуренції з Китаєм. Енергетична залежність Європи від росії до 2022 року об’єктивно працювала також в інтересах Пекіна, знижуючи стратегічну автономію ЄС. Той випадок, коли путін думав, що переслідує свої цілі, а Китай використовував росію ширше. Після повномасштабного вторгнення росії в Україну Китай не дистанціювався від москви, а перетворив рф на свій сировинний придаток.Конкуренція Китаю зі США за Європу має чітку практичну форму. США діють через безпеку, НАТО, військові гарантії та політичну солідарність. Хоча працювати з окремими столицями нинішній адміністрації Білого Дому також схоже вигідніше, ніж з ЄС. Китай діє через торгівлю, інвестиції, інфраструктуру та бізнес-лобі. Саме після посилення трансатлантичної координації у 2022–2024 роках ЄС почав говорити про «de-risking», а не «decoupling» від Китаю - що є компромісною формулою, вигіднішою Пекіну, ніж американський підхід.Через 20 років у китайській логіці Європа має залишатися економічно значущою, але політично фрагментованою. Розвал ЄС може бути вигідним. Але Європа у баченні Пекіну не має стати слабкою, а лише повільною. Не ворожою, а обережною. Саме така Європа дозволяє Китаю балансувати між США та ЄС, використовуючи різницю інтересів між європейськими країнами. І всі дії Пекіна щодо Європи за останні 10–15 років цю логіку лише підтверджують.Окремі країни мають стати залежними від китайських грошей. Африканський підхід дуже бажаний до них, коли політичні еліти залежні від інвестицій і є більш прокитайськими, ніж прозахідними. І, знову ж таки, росія як елемент тиску виконуватиме і далі цю роль, як сировинний придаток Пекіна.

Все визначається економікою. Поки російська економіка дозволяє виробляти зброю, наймати найманців і контрактників, вони воюватимуть - така природа режиму путіна. Бо ця економіка дозволяє заробляти на бюджеті його друзям з еліт. Коли ми говоримо раціонально, що війна позбавляє росію майбутнього, і відкидає їх від розвитку на десятиріччя, робить сировинним придатком Китаю - ми не мислимо, як вони. путін та його еліти не бачать майбутнього росії без України та впливу на Європу. Його для них все одно немає. Їх модель існування - не європейська. Це нерозвинені азіати, бо економіки і суспільства розвиненої Азії дуже сучасні. Але росіяни - сировинні придатки не тільки по факту, але й в головах, які хочуть навʼязувати силою свою розруху. В голові путіна він ділить Європу разом з США і Китаєм. В головах Китаю росія - залежний від них інструмент військової сили, дестабілізатор калібру КНДР на десятиліття. В голові США - росія є територією ресурсів і шалених грошей. Всюди росія розглядається не як геополітичний гравець, а як ресурс. Чи могло бути інакше? Так, якби совок переміг в холодній війні, що було неможливо у звʼязку з примітивністю технологій та мислення їхньої партійної еліти, а також з відсутністю приватного капіталу. І могло б після розвалу срср, якби за ним послідував подальший розвал росії. Я завжди казав, що в Європі може бути московська область росії, бо такий формат гарантовано б призвів до зміни еліт і тотальної залежності від іншого формату економіки та державного устрою, ніж зараз. На жаль, російська гебня сприйняла розвал совка як власну поразку і вирішила відтворити його в іншій формі - корупційного впливу на Європу, який був протягом всіх років путінської росії. А також сили на пострадянському просторі. Ресурси, правда, вже не радянські - нема ні Азербайджану, ні Казахстану, ні України, а без них росія - це купа мʼяса зі зброєю. І саме тому рф і перетворилася в сировинний придаток Китаю.