Андрій Длігач. Економіка. Стратегія. Майбутнє | 3. Від заперечення до конструювання.Як на мене головна слабкість позиц...

3. Від заперечення до конструювання.Як на мене головна слабкість позицій, сходних до озвученої Блощинським, у тому, що вони залишаються реакційними і ретроспективними. Такі позиції: — концентруються на запереченні (зокрема, імперського порядку) — уникають розробки позитивного проєкту культури — не дають інструментарію для формування культурної стратегії.Власне, це суттєвим чином відображається на проєкті формування національної ідентичності. Це те, що ми часто обговорюємо з Nataliia Kryvda.Культура має інтегрувати минуле і майбутнє. А не цементувати історичні здобутки і травми. Культура має бути живою. Ми маємо перейти до проактивного проєктування. Замість того, щоб доводити, що ми «можемо без них», ми маємо створювати те, що неможливо без нас.Це те, що я називаю Spiral Heritage: ми беремо досвід минулого, але не ходимо по колу травми, а виходимо на новий рівень, де український досвід стає універсальним «кодом людяності». Ми маємо не тільки зносити пам’ятники, а заповнювати простір смислами, які роблять імперські канони не «забороненими», а просто вульгарними, неактуальними й застарілими.4. Пропозиція: культурна стратегія виходу за межі імперського мислення.Культура — це не набір творів і не «національна візитівка» («балєт»). Це система, що генерує смисли, ідентичність, інституції, практики та світоглядні коди.Заперечення російського імперського порядку це лише перший крок. Важливо: — власні культурні практики й інституції — експорт і розвиток сенсів через діалог, а не через репродукцію чужих сенсів — власні системи інтерпретації та «перекладу» світового дискурсу.Денис згадує про «пошкоджені» культури, які потребують милиць імперії. Україна — не така. Ми мали шанс піти далі — стати центром тяжіння для всіх антиімперських сил, навіть використовуючи російську мову як інструмент впливу (інтегруючи фемінітиви, деколонізуючи її зсередини, розвиваючи її в інтересах російськомовних антиімперців по світу — на Кавказі, в Європі, в Центральній Азії та інших регіонах.). Ця можливість багато в чому втрачена через війну, але це має стати для нас уроком: суб’єктність — це вміння апропріювати інструменти ворога, а не просто відмовлятися від них.Світовість це не ізоляція, а здатність власних смислів бути частиною глобального культурного діалогу, де українські продукти, ідентичність, культура не вторинні, а авторські і цікаві.Українська культура має стати мережевою екосистемою смислів — де локальні і національні практики стають частиною глобального культурного обміну.