#advice #supportВід підписників:

Вітаю! Вже три роки як я підозрюю в себе РДУГ і вивчаю цю тему вже як три роки. Останні +-7 років я страждаю і від симптомів депресії, і від симптомів тривожності, при цьому я досі не мала можливості потрапити до компетентного психіатра і отримати діагноз(батьки мають думку що це все не є справжнім, а вєдь їм було важкіше, і РДУГ це просто моє виправдання, а не реальний діагноз). Одна психіатр більше року тому в державній лікарні виставила мені діагноз "Розлад адаптації. Астено-депресивний синдром" після того як я нарешті набралася хоробрості і вмовила батьків повести мене туди(в майже 18 років)І я так і не зрозуміла чи існує такий діагноз, а психіатр за РДУГ і слухати не хотіла, бо не знала що це, напевне(совкової закалки). Справа в тому, що зараз я почала жити на дві країни. Україна і ПольщаПровела в Польщі останні 5.5 місяців свого життя, встигла влаштуватися на мою першу працю на складі, намагатися вчити мову але все складно з цим і я досі не дуже добре розмовляю польською(хоча добре говорю англійською, дякуючи гіперфіксаціям). Поїхала я з України не тільки через те що мешкала в прифронтовому місті, а й через те що справді розчарувалася, що лікарі не сприймають нейровідмінності серйозно, і що в Україні заборонені ліки від РДУГу. Нажаль мрія, що якщо я поїду від "кривдників" і якщо зміню все навколо себе, стане краще, виявилася лише мрією — мої рожеві окуляри розбилися. Ментально я серйозно хвора. І ось я повернулася в Україну в батьківський дім(в 19 років) через те що не змогла знайти іншу працю після складу, і через депресію(останнім часом так багато плакала, це могло бути 4-6 годин в день, і я сама не розуміла чому...). Моє питання зараз заключається в тому, що я правда не можу більше терпіти цей жахливий ментальний стан, і я хотіла знайти хоча б онлайн-психіатра в Україні, так як я ДУЖЕ невпевнена щодо стабільного життя в Польщі(наразі) і чи зможу я банально пояснити польською психіатру для чого я прийшла. Питання: Чи є сенс витрачати тисячі гривень на все таки постановку діагнозу в Україні і почати купувати медикаменти тут, чи треба було залишитися в Польщі, і бути наполегливіше щодо пошуку праці, наприклад, і лікуватися вже там, бо це ж "Європа", і там в мене не прилетить шахід? Я поки що маю гроші, але я не маю впевненості в собі і підтримки такої, яка б дала мені спокій і зняла постійну напругу і стрес. В батьківському будинку мені правда стресово, і неловко казати щось на кшталт "мені погано", хоча я ж зуміла прожити АЖ 5 місяців в іншій країні(з партнеркою, але все ж)! А в Польщі з партнеркою я знімала кімнату в квартирі, і ми ділили квартиру з чужими людьми, що дуже wear me out(нажаль знімати кавалерку дорого,ТАКИХ грошей в нас немає). І сама партнерка зараз залишилася там, і теж не має стабільної праці на зараз, має нейровідмінність теж і до того ж депресію. Сподіваюся мій посил зрозумілий. Ми бідні нісчастні діти яких всі покинули(я вже правда розвивала паранойю і думаю що абсолютно весь світ працює ПРОТИ мене і мені нічого не допоможе). Здавалося б, не таке важке питання, але мене розриває навпіл. Буду рада почути будь які поради або reassuring, можливо схожий досвід.дЯкую за те що дочитали до кінця