Вчора #дочитала The Six Wedding — коротку повість чи то довге оповідання з циклу "28: Наступного літа в той самий час". В принципі я люблю Елін Гілдербранд, яка дуже давно трапилася мені в списку пляжного чтива й виявилася єдиною авторкою, яку я там змогла читати. І роблю це всі ці роки.
Це досить класичні пляжні романи, де герой/героїня на старті повертається або переїжджає до Нантакету побите життям, з розбитим серцем і пустими кишенями, а там за які-небудь 300-500 сторінок знаходить друзів, роботу, чоловіка/жінку своєї мрії і кота. Але написані вони добре, без глупства і графоманії, і слухати (зазвичай я слухаю) цікаво.

Однак це треба було читати одразу після основного роману, бо ще одна риса творчості Гільдербранд — це буквально полчища персонажів, у всіх є передісторії, у багатьох — сольні романи або навіть цикли. Зазвичай протягом роману я сяк-так встигаю розібратися й частково згадати, хто кому вася, а дочитавши — негайно забуваю. Тут я встигла тільки туманно пригадати, хто є ким, попри те, що вона завжди головне з біографії повторює. Тому було не дуже цікаво, що з ними всіма буде.

Зараз вона з донькою пише цикл про модну школу-пансіон. Перший роман (The Academy) мені сподобався, на другий стою в черзі в бібліотеці, обіцяють протягом 6 місяців 😁

А поки що я вирішила кинути "Родинний лексикон" Наталії Ґінзбург, в якому цього разу просунулася аж на 30%, але ну нецікаво, а життя коротке. У мене своїх таких єврейських сімейних байок вистачає, а ніяка картина з них у книжці не вимальовується, то і нащо воно мені.
Почала натомість якийсь трилер з Kindle Unlimited, наче теж про школу-пансіон, але ще не розібралася, бо швидко заснула.

Вчора святкування Дня перекладача склалося не так, як гадалося, тобто норму я свою переклала, але позавчорашнє не надолужила, бо Тіні Забутих Перекладів знову ганялися за мною, і довелося займатися вкрай потрібними й важливими речами типу заміни вручну одного виду лапок на інший (на вебсайті, тому автоматом це не робиться), дописувати закінчення до порядкових числівників, переданих цифрами (довго пояснювати, але в цьому контексті це реально нікому не потрібно, це не книжка і не діалоговий лист) і т.і.
Тому зараз вимикаю всі повідомлення і вперед. Кому що сильно треба, той подзвонить.