Доброго ранку, я, звісно, таки заснула, тому "Один день" прочитано десь на 2/3, ну і добре, я його люблю і не поспішаю з ним розлучатися.А поки що відповідь на дотичне питання (якби я ще знала її :) Але спробую).Тут, звісно, все ускладнюється тим, що аудіокнижки за умовами завдання не допускаються :) Бо для мене це завжди (ну тобто останні років 20) був головний спосіб читати більше або читати взагалі. Але окей, спробую пригадати, як виходила з нечитунів в доелектронну епоху.Я починала з чогось настільки простого, фактично рівень "Колобок". Буквально читала "жіночі" журнали, потім переходила до перечитування підліткової літератури, яку любила у відповідному віці (ну я тоді від нього ще не так далеко відійшла :)), потім детективи, потім, дивлюся, а я вже Борхеса читаю і буквально сльози на очах від радості, що знову можу це робити.Але доелектронна епоха відрізняється від нашої ще і тим, що не було поруч телефона з покладами швидкого дофаміну в кожному додатку. Тому розповім ще, що робила відносно недавно, коли після операції на очах довго майже не могла читати очима, а коли змогла - то вже якось і не хотіла (так і з'явилися #ПолиціГаньби — раніше у мене не було чи майже не було непрочитаних фізичних книжок).Мені стало дуже важко зосередитися на паперовій книжці, рука тягнеться до телефону і т.і. Тому я суворо змусила себе читати в кріслі-гойдалці, залишивши телефон на ліжку, і не вставати, доки не прочитаю 40 сторінок незалежно від шрифту і формату. Бо знала, що люблю читати, любов нікуди не ділася, треба просто прорватися до неї крізь нашарування нових звичок.І в принципі прорвалася.І ще одне, дуже важливе: я ніколи не дочитую книжку, яку мені НУДНО читати. Можу дочитувати ті, які мені не подобаються (погано написані, поганий переклад, ідеї сильно суперечать моїм переконанням тощо), але за умови, що це мені дає збочену насолоду 😁 Якщо просто нудно, кидаю хоч за 30 сторінок до кінця.