А найбільше впадали в око сосни та ялини, незліченні й од-номанітні, з прямими голими стовбурами й гілками, сплете-ними в нескінченний струмінь темної зелені, що юрмилися в низинах і на височинах зубчастими гребенями, наче морська піна навколо загати.Через це море тіней тягнувся вузький потічок осяйної бі-лини — давня римська дорога, вкрита снігом. Ніби великий корабель колись давно проборознив цей зелений океан і лишив по собі довгий пінний слід. Цим шляхом і йшли мандрівники: тяглися повільно, бо снігові замети були глибокі, і обережно, бо сувора зима вигнала сюди з боліт безліч вовчих зграй. Ну чим не Володар перснів: зимове edition. А насправді це я шукала цитату з "Першого різдвяного дерева", щоб усіх привітати з Йолем. Знайшла: Але перш ніж святкувати, мусимо зробити сьогодні одну справу. Бо ж нині свято Йоль, і лісові язичники зібралися під Ґайсмарським дубом-громовиком поклонятися своєму богові Тору. Химерні справи тво-ритимуться там — справи, від яких чорніє душа. Але ми по-слані принести світло до тієї темряви, і ми навчимо наших родичів такому святкуванню Різдва, якого не бачили в цих лісах. Такі от справи 😁 Мабуть, скандинавські боги там репу чухають — чи то мені молотом Тора по довбешці за цей переклад, чи то до Валгалли живою забрати за "24 години у світі вікінгів".(Вибачте, що криве форматування — просто в мене pdf, який мені надсилали на погодження правок, а Ctrl + Shift +V чомусь не спрацьовує).