Житомир - Завжди ОК

Сьогодні в Україні був Марк Рютте й посли всіх держав – членів НАТО. Відбулася зустріч Ради Україна – НАТО. Всі представники країн саме в Україні після того, як росіяни намагалися вичавити наших партнерів з України, залякати посольства. Результат – дуже символічна зустріч у Києві, і сигнал зустрічі основний – Україну треба підтримати, підтримувати більше. І саме в таких питаннях, як антибалістика.Є рішення партнерів про нові внески у програму PURL – будуть вони у червні. Це допоможе. Максимально підштовхуємо Європу в роботі над власною антибалістикою – треба, щоб у Європі були свої системи, свої ракети, щоб захиститись. І спроможність зробити антибалістичну систему в Європі є, щоб виробництво було – теж є всі можливості. Треба, щоб політичні рішення максимально швидко працювали. Я вдячний кожній країні, яка з нами в цьому завданні: це і Франція, Норвегія, Німеччина, Данія, Швеція, Італія і інші. Європа реально стане сильніше, коли буде цей результат. Не якщо, а коли. І це буде, але час має велике значення, і треба бути оперативніше. Ми обговорили з Генсеком НАТО саміт НАТО в Анкарі – для України є запрошення, ми будемо представлені. І головне, щоб саміт став результативним для України. Антибалістика – один із таких потенційних результатів.

Ми хотіли укласти першу Drone Deal зі Сполученими Штатами. США хотіли протестувати всі типи наших дронів. Ми погодилися на те, як вони хотіли випробовувати, використовувати для тренувань та застосовувати наші системи в повітрі, на землі та на морі. Але ми досі не маємо двосторонньої Drone Deal – великого рамкового документа.Drone Deals, які ми маємо, укладені з деякими країнами Близького Сходу та Європи, а зараз ми готуємо велику Drone Deal з ЄС. Сподіваюся, ми досягнемо такої самої угоди з нашими американськими партнерами. Я на це розраховую.Американські компанії мають передові технології ШІ, яких немає в нас. Натомість ми маємо багато того, чого немає в них, завдяки нашому значному досвіду на полі бою.Вважаю, що ця співпраця може бути величезною – найсильнішою у світі у своєму роді. Нам потрібно вести переговори, а не просто говорити про це. Зробити необхідні кроки й зробити це якнайшвидше. Для цього нам потрібно, щоб Президент Трамп сказав «так».З інтерв’ю для Face the Nation. (5/5)

На цьому тижні я підготував спеціальний лист Президенту Сполучених Штатів і Конгресу. Вчора лист вже був направлений інституціям у Вашингтоні. Це буває рідко, що лідери іншої держави звертаються так, листом, одночасно до Президента і Конгресу Сполучених Штатів Америки, але ситуація зараз така: треба діяти оперативно, діяти результативно. Важливо, щоб Америка Україну почула. Ми розуміємо, що багато глобальної уваги зараз війні в Ірані. Потрібно припиняти і війну тут, в Європі, – війну дуже криваву, яка триває вже пʼятий рік на повномасштабному рівні. І чим швидше ми зможемо дати більше захисту від балістики, тим швидше ми зможемо зробити так, щоб дипломатія спрацювала. Поки Росія покладається на ракети, її інтерес до дипломатії несправжній. Маємо це виправити. І можемо це виправити тільки разом з Америкою. Україна вдячна Америці за всю підтримку. Буде ще більше вдячна за достойний мир і гарантовану безпеку. Все це можливо, якщо буде достатньо рішучості. Дякую всім, хто допомагає! Слава Україні!

На щиті повернувся Герой...🕯️ ІОНЕ ІГОР ОЛЕГОВИЧ13.05.1977 — 04.07.2025 рр. Ігор народився у місті Житомирі. Коли хлопчику було лише три роки, батьки у зв’язку з роботою переїхали працювати до селища Юршор на так званому "Воркутинському кільці" в Республіці Комі. Саме там минули його дитячі роки. Після десятого класу Ігор прийняв важливе для себе рішення — повернутися до рідного Житомира в Україну. Тут він завершив навчання у ЗОШ №22 (нині — ліцей №22), здобувши повну загальну середню освіту. У шкільні роки вирізнявся допитливістю, мав особливий хист до точних наук, брав активну участь у предметних олімпіадах з фізики та хімії.Ще у дитинстві Ігор навчався у музичній школі по класу баяна. Любов до музики залишилася з ним на все життя. Згодом він самостійно навчився грати на гітарі, писав вірші та складав пісні. Багато з них присвячував своїй дружині, вкладаючи у кожен рядок щирість, любов і тепло своєї душі.Одразу після закінчення школи Ігор вступив до Житомирського сільськогосподарського інституту (нині — Поліський національний університет), де здобув освіту за спеціальністю "Механізація сільського господарства". Згодом отримав і другу вищу освіту за спеціальністю "Облік і аудит". Паралельно навчався в автошколі Житомирської обласної організації ТСОУ, отримавши посвідчення водія категорій "В" і "С", а також посвідчення тракториста-машиніста.У 1997 році Ігор створив сім’ю. Разом із дружиною вони виховали двох дітей — доньку та сина, які були його найбільшою гордістю і сенсом життя. Згодом доля подарувала йому ще одне щастя — двох онуків, яких він безмежно любив.Ще під час навчання Ігор почав працювати водієм таксі. Цій професії він присвятив майже 27 років свого життя, хоча паралельно працював і в інших сферах. У 2005–2008 роках працював водієм.Із 2006 року займався підприємницькою діяльністю. У 2012–2014 роках працював експедитором. Усе його життя було нерозривно пов’язане з транспортом, технікою та дорогою.У 2007 році Ігор підвищив кваліфікацію водія категорії "D" та отримав право керування маршрутними транспортними засобами й автобусами. Він був людиною працьовитою та надзвичайно здібною. Власними руками міг полагодити чи зібрати практично будь-яку техніку або автомобіль. Для своєї родини самостійно збудував будинок — від фундаменту до оздоблювальних робіт. У кожну деталь він вкладав свою душу, любов і турботу про рідних.Ігор дуже любив життя, активний відпочинок, риболовлю, поїздки на природу з наметами. Він був надійним другом і товаришем, людиною, до якої завжди зверталися за порадою чи допомогою. Ігор ніколи не відмовляв тим, хто потребував підтримки.На початку повномасштабного вторгнення рф Ігор самостійно прийшов до військкомату, бажаючи стати на захист України. Проте через стан здоров’я не зміг одразу вступити до лав оборонців. Підлікувався і в листопаді 2024 року доєднався до одного з підрозділів Збройних Сил України. Ніс службу у важкій механізованій бригаді, був командиром бойової машини та командиром механізованого відділення.4 липня 2025 року під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини Ігор Олегович героїчно загинув... Лише через десять місяців Герой на щиті повернувся до рідного Житомира. У вічній скорботі рідні, близькі, друзі та бойові побратими... Світла пам’ять і вічна слава Герою!..

Працюємо з усіма нашими партнерами щодо ППО для України – зрозуміло, що це перший пріоритет. Напередодні ми говорили з Президентом Франції, з Премʼєр-міністром Норвегії, сьогодні говорив із Президентом Фінляндії, наша дипломатична команда зосереджена саме на цьому. І антибалістика зараз – це глобальний дефіцит через війну з Іраном. Але треба шукати варіанти. На фронті наші позиції сильніші: завдяки сміливості наших людей, завдяки дронам, різним нашим технологічним рішенням та мідлстрайкам і нашим далекобійним санкціям нам вдалося стабілізувати фронт. Все не просто. Ми обороняємось активно, у цьому році у нас є результати більші, ніж раніше. Особливо приємно, коли це чітко підтверджує в тому числі й ниття так званих російських «воєнкорів». Щодо захисту неба. Ми говоримо з усіма партнерами щодо цього. На жаль, не було прогресу довгий час з Америкою щодо розширення виробництва антибалістики. Ми намагаємось прискорити цю роботу в Європі – по виробництву нашої власної антибалістики на континенті у достатньому обсязі. Я хочу подякувати Емманюелю, всім партнерам, хто готовий разом з нами прискорювати цю роботу. Будемо і надалі говорити з Америкою щодо їхніх можливостей підтримати Україну, наш захист життя тут і нашу спроможність потім допомагати із захистом життя іншим народам – тим, які цього дійсно потребують. Програма PURL працює, ми за це вдячні. Європа допомагає нам фінансами. Але дуже потрібне і лідерство Сполучених Штатів.

На щиті повернувся Герой...🕯️ ШАТКІВСЬКИЙ ІГОР ЮРІЙОВИЧ10.11.1987 — 18.05.2026 рр.Ігор народився у селі Сьомаки на Вінниччині. З раннього дитинства зростав допитливим, працьовитим і щирим хлопцем. Дуже любив складати головоломки та конструктори, прагнув пізнавати світ і ніколи не боявся труднощів.Навчався у Красівській загальноосвітній школі, де проявив себе старанним і здібним учнем. Особливо любив історію України та всесвітню історію. Ця любов залишилася з ним на все життя — Ігор міг навіть серед ночі захоплено розповідати про визначні історичні події, постаті та боротьбу українського народу за свободу. Легко давалася йому і математика, яку він щиро любив і чудово розумів. У шкільні роки також грав у духовому оркестрі. Ігор був надзвичайно добрим, чуйним і дружелюбним юнаком. Завжди приходив на допомогу тим, хто цього потребував, умів підтримати словом і ділом. Його поважали за щирість, відкритість і велике серце.У 2003 році вступив до Бердичівського аграрного ліцею (нині — ДНЗ "Бердичівське вище професійне училище"), який закінчив з відзнакою. Згодом продовжив навчання у Поліському національному університеті (на той час — Житомирський національний агроекологічний університет). У 2010 році успішно здобув ступінь бакалавра, а вже у 2011 році отримав диплом спеціаліста та кваліфікацію інженера-механіка. Після навчання проходив строкову військову службу. Опісля працював інженером з техніки безпеки на заводі «Прогрес» у Бердичеві, згодом — в агрофірмі «Світанок». Упродовж життя працював на різних підприємствах Житомирщини, де його знали як відповідального, сумлінного і професійного працівника. Пізніше був переведений на посаду ревізора. Колеги цінували та поважали Ігоря за людяність, щирість і чудове почуття гумору — він був душею компанії та вмів дарувати людям усмішку навіть у складні моменти.Любов до землі Ігореві прищепив батько ще змалку. Маленький Ігор завжди просив взяти його із собою на роботу, уважно слухав розмови дорослих і з ранніх років розумів справжню ціну хліба. З юності допомагав батькам: орав, косив, молотив, ремонтував техніку. Був чудовим сином і братом. Особливе місце в його житті займали сім'я, родина. Безмежно любив свою дружину, був надійною опорою та справжнім чоловіком, про якого кажуть — «як за кам’яною стіною». У травні 2024 року Ігор Юрійович став на захист Батьківщини, доєднавшись до лав Захисників в одному з підрозділів ЗСУ. Мужньо боронив рідну землю, захищаючи кожного з нас від російської навали. Побратими поважали його за сміливість, надійність і людяність.18 травня 2026 року під час виконання бойового завдання із захисту України на Донеччині мужній Воїн солдат Шатківський Ігор Юрійович героїчно загинув... У вічній скорботі рідні, дружина, близькі друзі та бойові побратими...Світла пам’ять і вічна слава Герою!

Житомир попрощався з Воїном-Захисником...🕯️ КОПІЙЧЕНКО АНДРІЙ ЛЕОНІДОВИЧ 21.12.1977 – 11.05.2026 рр.Андрій Леонідович народився у місті Житомирі. Змалечку виділявся серед однолітків працьовитістю та наполегливістю. Навчався у ЗОШ №26, а згодом — із відзнакою закінчив Технічний ліцей при Житомирському філіалі КПІ (нині — Ліцей №1).У 1995 році вступив до Житомирського військового інституту радіоелектроніки ім. С.П. Корольова. Здобувши вищу військову освіту та отримавши диплом з відзнакою, він залишився служити в рідній альма-матер, передаючи знання новому поколінню курсантів.У 2007 році Андрій Леонідович завершив військову службу та повернувся до цивільного життя. Його гострий розум і технічний талант знайшли реалізацію у сфері зв'язку. З 2008 року він працював старшим інженером оптичних мереж у ТОВ «Житомирський міський інформаційний центр — Телемережа». Колеги згадують його як бездоганного професіонала, надійного товариша та людину рідкісного сумління.Життя не раз випробовувало Андрія на міцність. Він був люблячим чоловіком, турботливим сином і батьком. Проте доля приготувала для нього важкі удари: спочатку пішли у вічність батьки, а згодом серце чоловіка назавжди підкосила трагічна втрата сина Валерія, якого він любив понад усе на світі.Попри глибокий особистий біль, з початком повномасштабного вторгнення капітан Копійченко Андрій Леонідович без вагань став на захист України. Офіцер за фахом, патріот за покликанням, він швидко здобув беззаперечний авторитет серед побратимів і командирів. Його цінували за виважені рішення, щиру підтримку та готовність першим прийти на допомогу в найкритичніших ситуаціях. Він був взірцем офіцерської честі та людяності.11 травня 2026 року серце мужнього Воїна зупинилося. Смерть вирвала Воїна з лав захисників, У вічній скорботі рідні, близькі, друзі та бойові побратими...Світла пам'ять і вічна слава Воїну-Захиснику!

Сьогодні була Ставка. Детально з військовими, розвідками, СБУ, МЗС обговорили, що зараз відбувається на напрямку Білорусь – Брянська область. Саме звідти росіяни розглядають сценарії додаткових нападів на Україну – проти північних регіонів, наш Чернігівсько-Київський напрямок. Звісно, вже ми працюємо, щоб наш захист на напрямку посилити. Відповідні доручення є для військового командування, але окремо також ми робимо превентивні кроки як щодо Білорусі, так і щодо визначених частин Росії, звідки є загроза. Я розраховую, що МЗС України буде максимально активним у дипломатичній роботі стосовно Білорусі: треба посилити тиск і посилити координацію з нашими партнерами. Чесно кажучи, набридло вже, що постійно є така загроза для України, що росіяни в якийсь момент можуть втягнути Білорусь у розширення війни. Там повинні розуміти: наслідки для них будуть, і будуть значними. Додаткові завдання щодо цієї загрози є для нашої розвідки – поки непублічні завдання. Окремо щодо російської території: в нас теж є конкретні можливості реагувати на будь-яку загрозу.

Тільки цими місяцями мінус 10% російської нафтопереробки. Важливо також відзначити, що російські нафтові компанії змушені зупиняти свердловини. Це ще більш суттєво. Природа російського нафтовидобутку така, що їм саме це найбільш неприємно. Звісно, крім втрати грошей. Щоб відновити видобуток на свердловинах, Росії треба зробити значно більше, ніж багатьом іншим нафтовим країнам, які глушать свердловини, реагуючи навіть просто на коливання ринку. Росіяни так не можуть. Їм втрачати видобуток – це справді дуже боляче. І якщо говорити про загальні російські державні доходи, завдяки комплексному нашому тиску – на всіх рівнях – за п’ять місяців року в них уже дефіцит значно більше, ніж вони планували на рік. Путін, звісно, відклав грошей на війну, але точно не стільки, щоб воювати безкінечно. Кожен наш удар у відповідь, кожен наш спільний із партнерами крок тиску – все це штовхає Росію закінчувати свою війну. Зараз у них уже значна кількість регіонів у стані банкрутства, і Путін веде до банкрутства Росію. І різні схеми, які вони придумують, щоб заробити грошей, їм не допоможуть. Ми бачимо ці російські схеми. Ми фіксуємо їх. І будемо ламати їх.

Чітко розуміємо, що обговорюється між Росією та керівництвом Білорусі. Пішла зараз більша активність росіян – я маю на увазі, у розмові з Олександром Лукашенком. Хочуть значно більше втягнути Білорусь у війну та саме з території Білорусі розпочати додаткові агресивні операції – або проти нашого Чернігівсько-Київського напрямку, або проти однієї з країн у НАТО, які поруч із Білоруссю. Звісно, ми будемо і надалі захищати Україну, захищати наших людей, українців. Я доручив нашим Силам оборони та безпеки України підготувати план реагування, і на Ставці ми розглянемо та затвердимо. Чернігівсько-Київський напрямок ми будемо посилювати. Партнери теж знають, що відбувається і до чого схиляють Білорусь. Є в нас і російські документи, у яких пропонуються цілі для ударів по Києву та інших наших містах – по політичних та військових обʼєктах, де може бути керівництво армії, уряд, і тут, по Банковій. Давно вони виношують цей план. Зараз, після Ірану, знов активізувались – шукають, де ми знаходимось, де ми буваємо. Так само про інших людей з українського керівництва, з розвідки, наших спеціальних служб. Дехто там, у Москві, так і не зрозумів, що українці ніколи не здадуть свою незалежність, і в будь-якому випадку – на Банковій чи без Банкової – свою землю, свій суверенітет, свою державу ми не здамо.