Іван Пилипчук, насправді говорить правильні речі.Дуже сумно, що люди переймаються за свій гаманець більше, ніж за життя свого одноплемінника, якого ріже бурят з Росії, чи гамслеить ногами бурят з ТЦК.Що люди занадто бояться втратити власну халупу й власні злидні, в тому дозволяють власному уряду робити з собою таке, що не кожна портова повія дозволить робити з собою навіть за мільйон доларів.Звісно, сама держава виховує в людях безродний капіталізм, де голос мають лише гроші, а почуття сімейного зв'язку, обов'язку, шляхетності, голос крові - мають мовчати, бо не приносять прибутку.Це є стратегія вимирання. Кожен сам за себе - всі в своїх могилах, а згори стоять Хануки й танцюють хасиди.Можливо, якби не спортивна освіта, а хоча б технічна, Іван Пилипчук був би в стані націонал-революційної спільноти, усвідомивши, що ця космополітична державність має бути зруйнована вщент, і лише тоді Українська Національна Держава зможе народитися з мук та ганьби українського Веймару.Нажаль, в поведінці гражданіна хорунжого, а особливо в тому, як він створює собі політичну легенду, легко прослідковуються методичні вказівки КДБ 70-80-х років, по внєдрєнію, захопленню й підкоренню "буржуазно-націоналістичних груп антісовєтского підпілля" агентами держбезпеки.А це саме ті сили, проти яких я на Сході, і такі як я на Інститутській, боролися в 2014-му.Ці сили гірші за кремлівську навалу. Тому маємо, що маємо.@zunarm