Сьогодні ж Міжнародний день письменника. А я ж, наче, письменник, ну (майже)... Принагідно вітаю колег. Тому - осьо:***Слова та сенси народжуються десь у темряві -Зернятками гранату відриваються від легень,Поміж мрій, серед гільз, всупереч пристібнутим ременям -Коли східним багрянцем розквітає ще один день. Хай мої метафори будуть наївними та прозорими -Краще так, аніж впевненість невідчутого. Хай мої точки відліку - співпадають з точками зору,Хай мої тригери будуть тендітними, наче кульбабові парашутики. Хай мої алегорії ніколи не стануть натяками,Хай образи будуть чіткими, хай контури будуть рівними,Хай буде прямою мова, а паузи - нерви натягують,Хай озиваються в душах мої дилетантські рими. Куточок у серці - важливіший, ніж місце у вічності. І сиквели будуть проживатися - лабіринтами вулиць-химер. Мене хвалять (чи критикують) за силаботонічність -Та я так і не розібрався - чесно - що ж це насправді таке. Я не вірю у цю банальщину про "золоте мовчання" -Тож говоритиму. Про любов. Про життя. Про війну. Іноді - шепотітиму ніжно. Іноді - буду гнівно кричати. Мені точно є, що сказати. І добре, що є кому.28.09.2024#мулікпише