Canal Василь Мулік. Вірші. - @VasylMulikVirshi - №130
І ось вона тут - викроковує впевнено поряд -Ніби велика кішка з вогкого тропічного лісу -Посміхається злегка, дихає та говорить -І протинає твої обладунки, і плавить твоє залізо.Ти не втримав щитів, і горять твої запобіжники -Цих очей раптом став добровільним заручником.Ненав'язливо, легко, десь навіть - ніжно так - А вона ж підібрала до тебе - паролі, і коди, і ключики.Кожен погляд - як постріл. І ти - в перехресті прицілуЦих бездонних зіниць. Зупиняються солодко миті.Все, не сіпайся, зайчик - дарма тільки витратиш сили -Ти в полоні грайливих та лагідних кігтів.І оте - скам'яніле в тобі, сотні разів перелатане -Міддю, кевларом, іржавими грубими скобами -Серпокрильцем тріпоче - щасливе, смішне і налякане -Ніби Фенікс - обтрушує залишки сірого попелу.Переплетення вулиць, вечірнє місто навколо -Для тебе - пастка, для неї - відьомське лігво.Власноруч розриваєш мальоване крейдою коло -Щоб якомога ближче бачити її білі ікла.І рогатий бешкетник - спеціаліст з поганих порад -Всівся на ліве плече і нашіптує наполегливо:"Не опирайся своїм інстинктам - хапай її, брате!Нападай! Атакуй! Не жалій свої спалені нерви!Вона вся - наче полум'я, лава - невпинна, розпечена,Це на неї розвернуті стрілки твого Веґвізира.Біля тебе - хижачка. Первісна і небезпечна.Отже й ти - не тримай, відпускай свого звіра!"І, можливо, правий - цей надокучливий демон -Він був поруч з тобою в пригодах та авантюрах,На тісних від металу стежинах лютневого небаВін зберіг від дірок твою ніжну драконячу шкуру.Тож дослухайся, хлопче, напевно і зараз до нього -Нароби вже дурниць - теплих, щемких та неспішних.Тут і зараз - вас двоє - і більше немає нікого...Та й вона ж, таки, відьма - за визначенням - не безгрішна.Але ви йдете далі. І прогулянку час вже завершити.І ти відвезеш її - знову. І знову вона говоритиме.І волосся її - вогню обважніле мереживо -Буде пекти ароматом, ламаючи кардіо-ритми.І зривається щось у тобі - крихке, кришталеве.І секунди пливуть тектонічними сивими плитами.І чергове прощання - таке нескінченно-миттєве.І ти знову один - знову згадуєш слово "горіти".Потім - траса нічна. Кава - в якості анестетика.Із туману назустріч проростатимуть фар метастази.Від невагомих уривків-лез її пряної енергетикиЗбивається дихання, ти млієш і трошки казишся.І маленький демон якось так безнадійно закурить,На плечі зручно всядеться, помовчить і скаже:"Ну як й же ти, брате, який же ти все-таки дурень..."Точно. Дурень - що знов не наважився.16.09.2023#мулікпише#базальт
581
26-02-19 16:37