​​З приводу попереднього допису де я писав про колишніх есесівців у Французькому іноземному легіону у війні в Індокитаї, як вони користувалися справно своїми кинджалами, що красномовно описав у спогадах легіонер Соланж. Я отримав коментар свого друга, який нині проходить службу в Легіоні:«Привіт друже, так всі це пізнають навіть зараз в цей ліберальний час, моя частина якраз брала участь у боях в Індокитаї, а моя рота була повністю знищена біля опорника "Ізабель" там їх було три висоти з назвами жіночих імен. Навіть зараз у нас багато стройових німецьких пісень, перекладених на французьку та в оригіналі, які ми співаємо. Але час зараз не той і контингент теж, багато людей які служать вони випадкові бо через проблеми з рекрутингові беруть ти хто не повинен був пройти, але я думаю це зміниться, ми пам'ятаємо свої традиції. А по відношенню до того що тут служать разом колишні вороги то це так, дуже часто буває і було у різні часи, тут система в цьому плані дуже розумно побудована в плані ідеології та звичаїв.»Повертаючись до теми есесівців у ФІЛ. То основна маса їх була зібрана у 3-му Іноземному піхотному полку Іноземного легіону. В цьому полку вони утворили ударну групу. Їхні подвиги стали добре відомі і радіо Ханоя назвало їх “командою смерті” — Тодескоммандо.Після ханойської піаркомпанії ці бійці стали носити на лівому рукаві нашивку, що зображена на фото. Слово DESTIN розшифровується як — Deutsche Stosstruppen Indochina.