МЗС України 🇺🇦

Андрій Сибіга розпочав робочий візит до Любліна з вшанування пам’яті полеглих воїнів Армії УНР на Православному кладовищіВізит міністра відбувається з нагоди п’ятої річниці створення Люблінського трикутника України, Литви та Польщі.«Разом з українською та польською громадами вшанували пам’ять полеглих воїнів УНР на Православному кладовищі.Це одне із важливих місць пам’яті та сили українського народу за кордоном, про які маємо пам’ятати та дбати. Крізь століття у нас залишається той самий ворог – Росія.Сьогодні матиму в Любліні важливі переговори з польським колегою Радеком Сікорським і литовським колегою Кястутісом Будрисом. За підсумками плануємо ухвалити спільну заяву міністрів Люблінського трикутника.У фокусі — зміцнення регіональної безпеки, протидія російській агресії, гібридним загрозам і дезінформації; оборонна співпраця та посилення України, збільшення тиску на агресора, вступ України в ЄС і НАТО, спільна робота над досліженням минулого та інші теми. Люблінський трикутник — це унікальний формат, який обʼєднує трьох найближчих, історичних союзників — Україну, Польщу та Литву. Маємо століття спільної історії, спільного ворога в сучасності та спільне бачення нашого майбутнього в сильній та безпечній Європі. Сьогодні будемо розвивати нашу співпрацю», – зазначив глава МЗС.

Продовжуємо серію публікацій #ІсторіяНашоїДипломатії про тих, хто її творив.Дмитро Дорошенко (1882–1951) – український історик, публіцист, політичний і державний діяч, міністр закордонних справ під час Гетьманату Павла Скоропадського. Один із тих, хто понад століття тому закладав основи української дипломатичної служби.Упродовж шести місяців, з 21 травня по 20 листопада 1918 року, Дмитро Дорошенко очолював Міністерство закордонних справ Української Держави. За цей час він встиг зробити надзвичайно багато: сформував нову структуру зовнішньополітичного відомства, ініціював створення правових основ для роботи українських дипломатичних місій і консульств, вів дипломатичну роботу з головними союзниками того часу – Німеччиною та Австро-Угорщиною. 📄 За його участі Гетьман Скоропадський ратифікував Берестейський мир та передачі етнічних українських земель Українській Державі (за винятком Австро-Угорщини). Також за каденції Дорошенка було укладено угоди з новими державами, що постали після розпаду Російської імперії – зокрема, з Доном, Кубанню та Грузією.За час керівництва Дорошенка Міністерством закордонних справ Української Держави було:🔸 відкрито українські дипломатичні представництва у Болгарії, Румунії, Фінляндії, Швейцарії, Швеції та низці інших країн🔹 створено інститут почесних консулів🔸 у Києві перебували представники Німецької імперії, Австро-Угорської імперії, Болгарського Царства, Туреччини, Фінляндії, Франції, Великої Британії, Румунії, Греції, Швейцарії, Іспанії та Португалії, Бельгії, Персії, Норвегії, Данії, БНР, Всевеликого Війська Донського, Кубані, Грузії, Азербайджану, Вірменії, Польщі, Чехословаччини, Латвії, Литви, Естонії, Голландії, Китаю🔹 закладено правові основи функціонування дипломатичної та консульської службиЗалишившись у вимушеній еміграції, Дмитро Дорошенко продовжив працювати на користь України у Відні, Празі та Мюнхені – викладав, досліджував українську історію і популяризував українську культуру. Його двотомна праця “Нарис історії України” стала однією з найвідоміших в українській історіографії. У 1937 та 1938 роках він також здійснив два успішні лекційні тури Канадою. У 1945-1951 – перший президент Української вільної академії наук в Аугсбурзі, Німеччина.📂 Більше про історію української дипломатії – у Дипломатичному е-Архіві: https://earchive.mfa.gov.ua/.ℹ️ Рубрика створена за наукової консультації Почесної амбасадорки МЗС України, професорки Ірини Матяш.

Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга та федеральний міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль відвідали Одесу 🇺🇦Глави МЗС обговорили посилення спроможностей української ППО, подальші інвестиції у спільне виробництво зброї, зміцнення міжнародної підтримки Одеського регіону та перспективи розвитку співпраці.Міністри відвідали Одеський порт, де ознайомилися з наслідками російських ударів.💬 "Ви побачили черговий та наочний доказ того, що Росія продовжує підривати глобальну продовольчу безпеку. Надання Україні додаткових систем протиповітряної оборони, розвиток спільних з партнерами та українських виробництв зброї, дозволить нам врятувати більше життів та підтримувати глобальну продовольчу стабільність в інтересах усієї міжнародної спільноти. У цьому контексті Україна розраховує на далекосяжне лідерство, систему підтримку та рішучість Німеччини", – підкреслив Андрій Сибіга.Глави МЗС України та Німеччини провели окрему зустріч з Представником Всесвітньої продовольчої програми ООН в Україні Річардом Рейганом. Міністр Андрій Сибіга особливо відзначив вагомий фінансовий внесок Німеччини у програму "Grain from Ukraine" та координаційні зусилля ВПП ООН, спрямовані на постачання українського зерна в країни з крихкою гуманітарною ситуацією.🌾 "Завдяки фінансовій підтримці гуманітарної ініціативи Президента України Володимира Зеленського "Grain from Ukraine" з боку Німеччини та міжнародних партнерів наша держава збільшує свої спроможності. Це дозволяє Україні експортувати ще більше зерна та їжі в регіони, які найбільше цього потребують, й дієво стабілізувати продовольчу ситуацію у світі", – підкреслив глава МЗС України."Ініціатива "Grain from Ukraine" – це справжня win-win історія – і для України, і для Німеччини, і для десятків країн, які отримують продовольство у межах цієї важливої гуманітарної програми", – наголосив міністр закордонних справ Німеччини.Глави зовнішньополітичних відомств обговорили з головою Одеської ОВА Олегом Кіпером актуальну ситуацію в регіоні та пріоритетні потреби людей, можливості залучення додаткової міжнародної підтримки на тлі російського терору, висловили вдячність за гостинність і стійкість Одещини в складних умовах повномасштабної російської агресії.🔗 Більше: https://cutt.ly/zrTUnkNZ

#ІсторіяНашоїДипломатії — це історія опору, відданості місії та боротьби. Протягом століть українські діячі відстоювали право України бути вільною. Вони творили політику, зберігали дипломатичні архіви й передавали наступним поколінням навіть у вигнанні.Українська дипломатія — це не лише інституції. Це люди. Історії, які тривають. У новій серії публікацій від МЗС розповімо про тяглість нашої дипломатії впродовж десятків і сотень років, а також українців, які її творили. Олександр Шульгин (1889–1960) — дипломат, історик, публіцист, перший міністр закордонних справ УНР. Один із творців української зовнішньої політики в добу визвольних змагань. Представляв Україну на світовій арені з гідністю, послідовністю та далекоглядністю.У грудні 1917 року, у часи великої невизначеності й боротьби за міжнародне визнання, Шульгин очолив Генеральне секретарство міжнародних справ УНР. Згодом став Послом Української Держави в Республіці Болгарія, а з 1919 — членом делегації УНР на Мирній конференції в Парижі, був Головою Надзвичайної дипломатичної місії УНР у Франції та міністром закордонних справ Державного центру УНР у екзилі. Після втрати незалежності УНР Шульгин залишився активним діячем українського уряду в екзилі. Його дипломатична діяльність тісно поєднувалася з академічною працею: викладав в українських університетах у Празі, редагував наукові журнали, писав ґрунтовні дослідження з історії та міжнародної політики.Він був серед тих, хто порушував українське питання перед світом тоді, коли воно здавалося похованим під уламками поразки. Опікувався українськими біженцями, публічно виступав проти Голодомору та радянських репресій.Помер у Парижі 4 березня 1960 року, але був похований на кладовищі в місті Сарсель — передмісті Парижа. Хоч він і не дожив до відновлення української державності, його праця, незламний дух і віра в свободу залишилися міцним фундаментом для майбутніх поколінь.📂 Більше про історію української дипломатії — у фондах Дипломатичного е-Архіву: https://earchive.mfa.gov.ua/. Рубрика #ІсторіяНашоїДипломатії втілюється за наукової консультації Почесної амбасадорки МЗС України, професорки Ірини Матяш.

У 2005 році Україна ратифікувала Конвенцію про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передачі протипіхотних мін та про їхнє знищення, відому під назвою "Оттавська конвенція", та з того часу сумлінно виконувала її положення.Водночас Російська Федерація, не будучи державою-учасницею Оттавської конвенції, розв’язала проти України збройну агресію та з 2014 року широко використовує протипіхотні міни як метод ведення війни. З 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення на територію нашої держави, масове використання нею таких засобів створило асиметричну перевагу для агресора.Наголошуємо, що на час підписання та ратифікації нашою державою Оттавської конвенції такі обставини були відсутні та не могли бути передбачені.Таким чином, Україна опинилася в нерівній і несправедливій ситуації, яка обмежує її право на самооборону згідно зі статтею 51 Статуту ООН.Україна не єдина, хто постав перед складним вибором між виконанням зобов’язань за Оттавською конвенцією та ефективністю захисту своєї Батьківщини від жорсткого агресора, який нехтує усіма міжнародно-правовими нормами. Збройна агресія Російської Федерації проти України вже змусила низку держав — Латвію, Литву, Естонію, Польщу та Фінляндію — переглянути свою позицію та ухвалити спільне політичне рішення щодо виходу з Оттавської конвенції.Міжнародна спільнота має усвідомлювати, що з моменту приєднання України та цих держав до Оттавської конвенції ситуація з регіональною безпекою суттєво погіршилася. Відтак, враховуючи безумовний пріоритет оборони нашої держави від жорсткої російської агресії, нашої землі від окупації, а людей — від жахливих російських звірств, Україна ухвалила непросте, але необхідне політичне рішення про припинення виконання нерелевантних зобов’язань за Оттавською конвенцією. Переконані, що цей крок є необхідним та відповідним рівню загроз, адже йдеться про виживання та збереження України як суверенної, незалежної та вільної держави.В умовах, коли Росія здійснює геноцид з метою знищення України як держави і українців як нації, Україна змушена надавати безумовний пріоритет безпеці своїх громадян та обороні своєї держави. Це стосується зокрема й участі нашої держави у міжнародно-правових документах та механізмах.

У ніч на 10 червня внаслідок чергового масованого російського обстрілу Києва постраждав собор святої Софії – унікальна пам’ятка XI століття, що є частиною об’єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Київ: собор святої Софії та прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська лавра». Вибухова хвиля пошкодила тинькований карниз центральної абсиди східного фасаду Софійського собору.Софійський собор був збудований Великим князем київським Ярославом Володимировичем на честь перемоги Русі над ворогом. Символічно, що сьогодні Київ, як і тисячу років тому, зазнає ворожих нападів. Переконані, що сьогодні, як і тоді, навала варварів буде подолана. Російський терор і агресія зазнають поразки, а свята Софія, яка за десять століть пережила чимало спроб руйнувань, буде і надалі стояти в столиці незалежної та вільної України.З 2023 року через російські атаки об’єкт перебуває у Списку Всесвітньої спадщини під загрозою. Собор також перебуває під посиленим захистом у рамках Другого протоколу 1999 року до Гаазької Конвенції 1954 року про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту.Міністерство закордонних справ рішуче засуджує російський терор, який загрожує не лише цивільним людям, але й унікальним історичним пам’яткам з тисячолітньою історією, які є культурним надбанням світового рівня. Це продовження століть імперської політики Москви, яка спрямована на знищення нашої національної ідентичності та внеску України у світову історію та культуру.Нагадуємо, що Росія є державою-учасницею Гаазької Конвенції 1954 року про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту та Конвенції 1972 року про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини, які вона грубо порушує. Також нагадуємо, що згідно з резолюцією Ради Безпеки ООН 2347 (2017), напади на культурні об’єкти є воєнними злочинами відповідно до міжнародного права, а ті, хто скоїли ці злочини, мають бути притягнуті до відповідальності.Руйнування історичних пам’яток – це пряме порушення міжнародного гуманітарного права. Винні у ньому мають бути притягнуті до відповідальності, а держава-агресор позбавлена права голосу на міжнародних майданчиках, зокрема, ООН та ЮНЕСКО, як така, що систематично порушує їх засадничі принципи.Закликаємо ЮНЕСКО та міжнародну спільноту посилити тиск на агресора, який не гребує злочинами проти культурної спадщини людства, та підтримати нашу державу у захисті її культурних цінностей та суверенітету.

❗️Глава МЗС Андрій Сибіга підбив офіційні висновки України за підсумками другої зустрічі у Стамбулі«Росія не відреагувала на наш документ, в якому викладено бачення України щодо завершення війни. Ми надіслали його заздалегідь до зустрічі. Під час зустрічі наша делегація запитала росіян, які їхні міркування. Вони не надали жодної відповіді. Ні під час зустрічі, ні після неї.Ми вимагаємо відповіді від Росії. Кожен день мовчання з їхнього боку доводить їхнє бажання продовжувати війну.Замість того, щоб відповісти на наші конструктивні пропозиції у Стамбулі, російська сторона висунула набір старих ультиматумів, які не наближають справжній мир. Це суперечить попереднім обіцянкам Росії, які були дані зокрема США, що цього тижня в Стамбулі вона запропонує щось реалістичне і здійсненне.Через відсутність конструктивного підходу з боку Росії стамбульський формат перетворився на зустрічі щодо обміну військовополоненими. Ми вітаємо прогрес у цій сфері, але можна було би досягти набагато відчутніших результатів у всіх сферах, якби росіяни відповіли Україні взаємністю на її конструктивність.Росія досі відкидає будь-які змістовні формати припинення вогню. Це достатня підстава для наших партнерів запровадити нові санкції проти Росії вже зараз.Ми повинні покласти край вбивствам. І якщо нинішні зустрічі не дадуть такого результату і не сприятимуть досягненню миру, все більш очевидним стає, що необхідна зустріч лідерів», – наголосив міністр.

У рубриці #ОбличчяМЗС ми розповідаємо історії дипломатів і дипломаток – про їхню мотивацію, успіхи та захоплення 💼🇺🇦🇲🇩 Сьогодні знайомимо з Наталією Сіренко – радником-посланником Посольства України в Молдові. Наталія має понад 20 років досвіду дипломатичної служби. З 1999 року вона пройшла шлях через різні завдання, країни та виклики. Її вже п’яте відрядження до Молдови стало важливою віхою, що відкриває нові перспективи співпраці між нашими державами.У своїй кар’єрі Наталія двічі виконувала обов’язки тимчасового повіреного у справах України – на Кіпрі (понад рік) та в Молдові (майже 8 місяців):💬 “Це було справжнє випробування на лідерство і дипломатичну зрілість. Коли ти на позиції тимчасового повіреного, ти не просто керуєш Посольством – ти тримаєш імідж держави, ухвалюєш рішення в умовах непередбачуваності та відповідальності”.Україна й Молдова – сусіди, яких поєднує спільний кордон, цінності й глибока взаємна повага:💬 “Тут відчутна “сусідська близькість, тут надзвичайно важливо дотримуватися балансу, чути одне одного – і це дуже цінний урок для кожного дипломата. Українці ж тут – не просто гості, а частина історії й сучасності Молдови. І це – ще один місток між нашими народами, який ми щодня зміцнюємо", – ділиться Наталія.🎧 Один з останніх проєктів, яким Наталія особливо пишається – запуск аудіогіда українською та українською жестовою мовами у Національному музеї етнографії та природної історії Молдови. Молдова стала першою країною, де україномовний аудіогід доступний українською жестовою мовою та це проєкт реалізований у межах ініціативи Першої леді України Олени Зеленської.Поза дипломатією Наталію надихає природа:🌊 “Люблю море – воно допомагає думати глибше, дихати спокійніше. Люблю гори – за стійкість і простоту, яка виявляється силою. Мрію, що після перемоги зможу знову подорожувати. Просто з наплічником, фотоапаратом і цікавістю до світу.”

❗️Глава МЗС України:«Це звуки над моїм будинком цього ранку — і ще тисячами українських будинків. Протиповітряна оборона відбиває російські удари.З минулої ночі Україна зазнає масованих повітряних атак. Балістичні, крилаті та касетні ракети, а також сотні безпілотників обстрілюють людей по всій країні.Хоча Росія стверджує, що нібито готується до зустрічей для обговорення миру, насправді вона наносить удари, тероризує та руйнує.До речі про зустрічі, Росія досі не надіслала нам, Туреччині, Сполученим Штатам чи комусь іншому свій так званий «меморандум». Ніхто навіть не знає, про що вони збираються говорити. Натомість Росія здійснює нові смертоносні удари проти України.На відміну від міфічного «меморандуму», ми можемо чітко бачити та чути справжні «повідомлення» Росії – її ракети та дрони.Усім потрібно почути та побачити, що Росія цілковито відкидає мир, припинення вогню та будь-які конструктивні пропозиції з усього світу. Вони почнуть серйозно ставитися до миру лише тоді, коли відчують інший рівень тиску».

🇺🇦🇫🇷 За сприяння Посольства України у Франції у місті Санліс відбулися щорічні заходи з вшанування Анни Київської - королеви Франції та доньки Ярослава Мудрого25 травня у Санлісі відбулися традиційні урочистості, присвячені Анні Київській – символу глибоких історичних зв’язків між Україною та Францією.Участь у заходах взяли представники української та французької громад, місцевої влади, духовенства, українських організацій, національної скаутської організації України “Пласту”, а також Надзвичайний і Повноважний Посол України у Франції Вадим Омельченко.Програма включала Божественну Літургію в абатстві Сен-Венсан, посвяту курінного прапора куреня імені Анни Ярославни, концерт хору “Борисфен”, український пікнік та вшанування пам’яті письменниці Вікторії Амеліної.Завершальним акцентом стало відкриття виставки Данила Мовчана “Біблійна битва. Війна в Україні” у Центрі Анни Київської – художній проєкт, що через іконописну мову передає глибину пережитого українським народом під час повномасштабної війни.