Сучасний Бандера ніколи не здасть історію чи територію в обмін на обіцянку вступу до союзів.Коли Бандера боровся проти більшовицького розкуркулення, він захищав економічний базис українця. Сучасний державник повинен так само нещадно боротися з внутрішніми мародерами — тими, хто ухвалює закони штибу №15150 чи №15260, намагаючись легалізувати віджим майна українських біженців та перетворити власну країну на зону поліцейського рекету. Справжній націоналізм ХХІ століття починається із захисту громадянина від корумпованого чиновника!ВисновокУкраїнська нація століттями страждала на геополітичний «синдром відмінника». Ми постійно намагалися комусь сподобатися, вписатися в чужі історичні рамки, заслужити поблажливе схвалення європейських столиць і довести сусідам, що ми «теж цивілізовані». Ми постійно ставали в позу підсудного, який виправдовується за те, що взагалі посмів узяти до рук зброю.Світ має засвоїти один фундаментальний, непорушний урок: Україна більше ніколи не має торгуватися власною історією, своїм національним пантеоном чи своїм суверенітетом. Ми не будемо здавати імена своїх провідників в обмін на євроінтеграційні квоти. Ми не будемо переписувати свої підручники в обмін на розблокування митних переходів. І ми категорично відмовляємося купувати право на транзит зерна ціною власної національної гідності. І так, для Москви Бандера — це передвісник їхньої остаточної смерті як імперії. Він — доказ того, що їхня багатовікова спроба асимілювати Україну зазнала тотального, незворотного краху.А для Варшави Бандера — це жорстке дзеркало їхнього власного імперського минулого. Він — живе нагадування про те, що будь-яка спроба ставитися до українця як до безправного колоніального ресурсу неминуче закінчується кривавим, безжальним бунтом.Їхні фантомні болі, їхні образи і їхній страх — це виключно їхні проблеми. Українська зрілість полягає в тому, щоб перестати бути психотерапевтом для сусідніх держав. Ми можемо і повинні шанувати пам'ять невинних жертв будь-яких конфліктів, але ми ніколи не дозволимо перетворити цю скорботу на політичний зашморг для нашої держави.Бандера потрібен сучасній Україні як алгоритм державного мислення. Як ідеологічний скальпель, який безжально відтинає будь-які ілюзії про «добрих сусідів» і «братні народи». Сьогодні, коли зовнішні стерв'ятники цинічно чекають нашого виснаження, щоб почати геополітичний дерибан, а внутрішні мародери у владних кабінетах намагаються узаконити грабунок власного народу через віджим майна та корупцію, філософія практичного націоналізму стає єдиним ключем до виживання. Справжній націоналізм ХХІ століття — це сильна, мілітаризована, економічно самодостатня держава, яка захищає українця в пріоритеті, його власний капітал, знищує корупціонерів як внутрішніх окупантів і розмовляє із зовнішнім світом виключно з позиції сили та власного інтересу.Ми підійшли до тієї історичної межі, де нація припиняє бути об'єктом. Україна виходить із цієї війни не просто як країна, що дивом вижила. Вона повинна вийти як регіональний гегемон, який диктує свої умови. Імперії падають там, де нація перестає просити дозволу на своє існування. Бандера — це і є ця відмова, відлита у сталь. І той, хто спробує сьогодні перевірити цю сталь на міцність, гарантовано зламає об неї зуби. Епоха виправдань має бути завершена назавжди.