«Спробував зрозуміти хто я, і єдине, до чого прийшов, – УКРАЇНЕЦЬ. Людина, що всім серцем бажає жити спокійним, мирним життям поруч із дружиною та дітьми. Але якщо треба, то як і інші – готовий робити військову роботу», - говорив ти про себе. І ти зробив цю роботу до останку.В групі нас було лише двоє хлопців: я і він. Олексій Чубашев – випускник військового ліцею, на два роки старший від нас усіх. Теж, звісно, сам ще був зовсім юний, але вже тоді поводився, як офіцер. Знаєте, такий, справжній офіцер-офіцер, про яких легенди ходять і кіно знімають. Людина невимовної Честі та Гідності. Справжній лідер: під час навчання він очолював групу військових, у якій, окрім нього, були самі лише прекрасні дівчата, що його обожнювали й слухали, як обожнюють і слухають старших братів.Він мав більше навичок і таланту розповідати історії, більше креативності й розуміння того, як створювати незабутні образи й повідомлення, аніж безліч людей із удвічі більшим досвідом. Він був люб’язним, допитливим і прагнув дізнатися все.Олексію, знати тебе – гордість і честь. Твої відео на Військове телебачення України – привід для професійного захоплення й отримання глядацького задоволення. Твоя служба – те, завдяки чому ми живі. Твої дописи в соцмережах – твій заповіт для нас.Тож давайте дамо собі час на сльози, а потім будемо радіти життю, пишатися тим, що ми українці, виховувати дітей у любові до своєї країни й ненависті до росії, розвиватися, сплачувати податки, контролювати «хто там у нас при владі» і не втомлюватися збиратися на Майдані Незалежності, коли хтось нас веде не туди, говорити українською солов’їною, любити людей і любити Бога. Давайте будемо свідомими. Давайте переможемо в цій війні. І це буде найкраща йому подяка. Це буде означати, що його місія продовжується. Його справа живе. Він живе.»Арсен ЦимбалюкОЛЕКСІЙ ЧУБАШЕВ, боєць 8-го окремого полку спеціального призначення, командир групи Інтернаціонального легіону, капітан Збройних сил України, очільник радіостанції «Армія FM» і «Військового телебачення України».Загинув у Сіверськодонецьку 10 червня 2022 року.Пам’ятаємо 💔