Iniciar sesión Registro
Anuncios
Tu espacio publicitario
Reserva este slot exclusivo para el periodo elegido.
Comprar publicidad →
Logotipo de la comunidad de telegram - Я з України
Añadido 14 jul. 2024

Я з України

@Ukraine1_000
Número de suscriptores: 1 218
Fotos: 11,500
Videos: 1,120
Enlaces: 1,290
Descripción:
Спільнота людей, які із гордістю говорять: я з України! Запитання ставте до @UA1_000
Fuente

Я з України | 24 вересня 1941 року сталося страшне злодіяння московських комуністичн...

Logotipo de la comunidad de telegram - Я з України Я з України @Ukraine1_000
146 Vistas/Alcance 2025-09-25 11:36 Mensaje №19909
24 вересня 1941 року сталося страшне злодіяння московських комуністичних окупантів та їхніх українських посіпак , древній Київ здригнувся від болю й жахуПочалася цілком таємна операція НКВС "Пекельна осінь" зі знищення центру окупованого німцями Києва. Підривалися заздалегідь таємно заміновані житлові будинки та об'єкти інфраструктури міста. Вибухи тривали протягом п'яти днів, а окремі об`єкти, наприклад, Успенський собор Києво-Печерської лаври було підірвані пізніше, у жовтні та листопаді. Загалом було знищено 940 будівель. При цьому загинули 150-300 німецьких солдат, поліціянтів, пожежників тощо. Напередодні зими близько 50 тисяч киян залишилися без даху над головою.Чим завинив унікальний Успенський собор ХІ століття і яку він мав стратегічну цінність - не відомо.Тому його знищення комуняки приписали німцям.Ніколи газета "Правда", яка полюбляла пройтися по "злодеяниях нацистов" та розповісти про "1 710 городов и более 70 тысяч сёл и деревень", знищених під час Великої Вітчизняної війни", не оприлюднила відомості про кількість загиблого в Києві мирного населення - старих, жінок, дітей...А жертв того злочину було кілька тисяч. Лише прямих. Бо...Бо оті вибухи стали для нацистів приводом до масових розстрілів євреїв у Бабиному яру. Скажуть: їх би й так винищили. Можливо. Історія умовного способу не знає. А можливо, якби не "Пекельна осінь", їх відправили б до концтаборів і хтось би та й вижив. А так лише 29-30 вересня 1941 року було знищено 34 тисячі осіб.До речі, не лише підрив Успенського собору звалили на німців. Демонструючи руїни Хрещатика найправдивіша у світі газета "Правда" писала: «…таким побачили Київ радянські визволителі після відступу німців восени 1943». Хіба не істину написала головна газета комуністів? Дійсно, саме таким і побачили. Тільки комісари забули додати, хто постарався.Радянські прокурори намагалися руйнацію Києва приписати німцям на Нюрнбергському процесі. Щоправда, безуспішно...Страшна і бридка правда: комуністи під час Другої світової використовували стару середньовічну тактику, що її застосовували татари - тактику "випаленої землі". 17 листопада 1941 року Ставка Верховного головнокомандування видала таємний наказ «О создании специальных команд по разрушению и сжиганию населенных пунктов в тылу немецко-фашистских войск».Відповідно до нього приписувалося «разрушать и сжигать дотла все населенные пункты» в немецком тылу с помощью авиации, артиллерии и специальных команд, снабженных взрывчаткой и бутылками с зажигательной смесью. В каждом полку предписывалось создавать такие добровольческие «факельные команды» по 20-30 человек из «наиболее отважных и крепких в политико-моральном отношении бойцов, командиров и политработников», а «выдающихся смельчаков за отважные действия по уничтожению населенных пунктов» представлять к наградам»А це, друзі, є військовим злочином. Бо застосування "тактики випаленої землі" IV Гаазькою конвенцією 1907 року «Про закони та правила ведення війни» було заборонено.Тому ані СРСР, ані сучасна Росія так знищення Києва офіційно і не визнали. Зате кожного 9 травня кремлівські товариші влаштовують шабаш "побєдобесія" з горланням п'яних люмпенів "Можемпавтарить". Хоча досі не відомо, скільки ж сіл спалили оті бійці та бойциці з радянських «факельных команд».Ще раз і ще: комунізм як ідеологія має бути засуджений спеціальним міжнародним Трибуналом так само, як нацизм. А Сталіна, Жукова, Шапошникова, Хрущова, Брежнєва, Молотова та інших товаришів - до смертної кари. Хоча б посмертно...Павло Бондаренко