Коли в 19-му кричали "Ми ще ніколи так погано не жили", намагався достукатися до їхньої свідомості та памяті, нагадати про 90-ті. Про те, як по півроку не платили зарплати і картопля з оселедцем була за ласощі. Про отруту під назвою "Юпі", яку пили замість якісного лимонаду або соків, бо на якісне не було грошей. Та і не було його - якісного. Був шмурдяк під назвою "Амарето" зі смаком синільної кислоти, а ще "Інвайт", який був ще отруйнішим за "Юпі". Про розгул бандитизму, "братків" в малинових піджаках, які не те що не ховалися, а підміняли собою владу; як "братки" серед білого дня просто на вулицях затягували до машин дівчат; про те, як розкрадалися заводи і колгоспи; про "барахолки", на яких півкраїни продавали останнє, що можна винести з дому, аби купити собі поїсти; про те, як матусі виряджали своїх доньок до Туреччини "на заробітки". Даремна справа. Сизіфова праця. Вони того не памятали і, вирячивши очі, слідом за телевізором та інтернетівськими ботами кричали про "баригу", цибулю та "піввареника". Хоча рівень життя пересічного українця тоді вже був набагато вищій, ніж в СРСР, за яким досі багато хто тужить. Увесь той жах; увесь той шабаш безумства дуже нагадував секту "Білого братства", яку колись запустили чекісти саме в якості експерименту з керування масовою свідомістю. І методи були практично один до одного. Найстрашніше, що коли пророцтва тієї шахрайки не здійснилися, жетви психологічного експерименту все одно продовжували їй вірити й знаходили для неї масу виправдань. Або просто затикали вуха й кричали, що нічого не хочуть чути.А тепер озирніться навколо. Маса жертв досі портрети бісером вишиває...P.S."Народ, який не знає, або забув своє минуле, не має майбутнього" - казав розумничка Платон.Павло Бондаренко