ВІДВЕРТО

Західна Україна. Червона армія приходить «визволяти».17 вересня 1939 року радянські війська переходять польський кордон. Формально — «захищати братів-українців і білорусів». Фактично — ділити Польщу з Гітлером за секретним протоколом пакту Молотова-Ріббентропа.Що це означало для українців?✅ Галичина та Волинь опинилися під радянською окупацією.✅ Частина людей з радістю зустрічала «визволителів» — бо пам’ятали полонізацію та утиски від польської влади.✅ Інші — одразу зрозуміли: від імперії добра не буде.Як це виглядало?Червоні марширують вулицями Львова та Тернополя під прапорами з серпом і молотом. Газети трублять: «Нарешті возз’єднання!». Але за красивими словами — репресії, арешти, депортації.Цифри й долі– Тільки за перший рік із західноукраїнських земель депортували понад 300 тисяч людей.– Десятки тисяч пройшли через НКВД-івські в’язниці.– Частину інтелігенції та активістів просто розстріляли.Велика політикаСРСР «прикривався» гаслом допомоги українцям, але справжня мета — розширення імперії. Це була частина великого плану Сталіна й Гітлера — перекроїти карту Європи під себе.🎯 Вересень 1939-го став початком нової окупації для західних українців.📌 Питання до нас сьогодні: чи не впізнаєте ви у радянських гаслах 1939 року лексикон сучасної Москви?#цейдень

Гадяч. Україна майже стала «третім».16 вересня гетьман Іван Виговський уклав із Річчю Посполитою Гадяцький трактат. Це була спроба зробити з України не «окраїну», а повноправного гравця у Європі XVII століття.Що задумали?За угодою мало постати Велике Князівство Руське — третій рівноправний член поряд із Польщею та Литвою. Тобто фактично нова федерація, де Київ став би одним зі стовпів.До складу Князівства мали увійти:Київське,Брацлавське,Чернігівське воєводства.Гарантували власний уряд, військо, фінанси й судочинство. Православ’я зрівнювалось у правах із католицизмом.‼️Чому це було важливо?Українська еліта після Переяславської ради 1654 року швидко зрозуміла: союз із Москвою обернувся пасткою. Ідея Виговського — вирватися з «старшого брата» і повернутися до Європи, але вже на рівних.Як закінчилося?На жаль, план провалився. Польська шляхта не поспішала виконувати обіцянки. Московія, звісно, була категорично проти. Усередині України теж знайшлося чимало противників — частина козаків вважала угоду зрадою. Почалася громадянська війна, а Виговського незабаром скинули.🎯 Гадяцький трактат — доказ, що українці ще у XVII столітті бачили себе не «малоросами», а окремою політичною нацією.📌 І якби Велике Князівство Руське стало реальністю — карта Європи сьогодні виглядала б зовсім інакше.#цейдень

Як правильно сказати «рюкзак» українською: варіанти від давнини до сьогоденняСлово «рюкзак», що міцно увійшло в нашу мову, походить з німецької (Rucksack), де Rücken означає «спина», а Sack — «мішок». Однак українська мова має безліч власних, питомих слів, які можуть повністю замінити це запозичення, збагачуючи мовлення.Цікаво, що рюкзаки почали активно використовувати як аксесуар для школярів лише від 1950-х років. Сьогодні це універсальний предмет, який використовують діти, чоловіки та жінки. За свою історію він став не лише практичним, а й стильним елементом. Наприклад, найдорожчий рюкзак від Louis Vuitton коштує 79 000 доларів.Літературні та загальновживані варіанти слова «рюкзак»У сучасній українській мові та офіційних текстах найбільш поширеними й рекомендованими є такі слова:Наплічник — найпоширеніший і словниковий варіант, утворений від «на плечах». Це слово використовується як в офіційній, так і в розмовній мові.Заплічник — давніший, але також поширений варіант. Часто зустрічається у творах класичної літератури, підкреслюючи спосіб носіння «за плечима».Ранець — офіційний відповідник, особливо у шкільному контексті. Використовується для позначення жорстких або каркасних моделей, які допомагають зберігати шкільне приладдя від пошкоджень.Розмовні та діалектні назвиКрім основних, в українській мові існує велике різноманіття регіональних та розмовних назв, які додають мові колориту:Плечівник — сучасний, зрозумілий аналог, утворений від слова «плечі».Наплечник — схожий на «наплічник», популярний серед туристів.Заплічний мішок та наплечна торба — описові й прості народні варіанти.Ранцівка — поширена на заході України, переважно для дитячих портфелів.Мандрівник або подорожник — метафоричні назви, що вказують на призначення сумки для подорожей.Люлька — архаїчне слово, що трапляється у старих текстах.Плєц, плецак — полонізми, які використовують у західних регіонах України.Таністра — військовий рюкзак, який використовується в лемківській говірці.Броцак — діалектне слово, поширене на Наддніпрянщині та Гуцульщині.Регіональне багатство мовиРізні регіони України мають власні унікальні слова для рюкзака, що демонструє мовне багатство. Наприклад, на Закарпатті для позначення рюкзака використовують слово «гатіжак». А якщо йдеться про кошик, який носять на плечах, його називають «гатікошар». На Буковині цей предмет має назву «рупцак».Особливо цікаві назви зустрічаються на Гуцульщині. Там рюкзак можуть назвати «табі́вка» або «тобілка». Це слово також описує традиційну гуцульську шкіряну торбину з орнаментом, яку носять на ремені через плече.Інші цікаві варіантиУкраїнці також пропонують інші варіанти на порталі «Словотвір», які можуть бути синонімами рюкзака: спиноторба, саква, реченосець, спиносум, звисторба, запузатець, наспинна торба та вдяганець.Хоча слово «рюкзак» є зрозумілим, використання питомо українських слів, як-от «наплічник» чи «ранець», збагачує мову та зберігає її унікальність.я#МовнийПонеділок

В школах України вчителям пропонують відмовитися від по батьковіПані Ольга, замість Ольга Олександрівна В Україні розгорнулася цікава дискусія: як правильно звертатися до вчителів — традиційно по батькові чи більш сучасно й демократично — “пані/пане + ім’я”Поштовх до обговорення дав вчитель географії Андрій Уткін, який поділився власним досвідом у соцмережі Threads.“У державних школах, часом у приватних, до вчителів традиційно звертаються «Андрій Олексійович». І як тільки у «державці» я перетворився на Олексійовича, одразу стали рости ЧСВ, пузо, а згодом і борода виросла й сивиною одразу вкрилась. Але наскільки мій світ перевернувся, коли у приватній школі учні до мене стали звертатися: «Пане Андрію» (чи просто Андрій). І хоч пузо та бородень на місці, а на додачу ще й лисина, душею я помолодшав. Для мене таке звертання набагато приємніше. Це ж норм?” Учитель зізнається: нова форма звертання додає йому відчуття поваги, але без надмірної офіційності, яка інколи робить спілкування між учнями та вчителем занадто “жорстким”.👉Що кажуть інші педагогиПост Андрія викликав активне обговорення серед колег і батьків. Більшість погодилися: форма звертання справді впливає на атмосферу в класі.Жанна, історикиня:“Так, норм. Мені 45 років. Більш як 20 відпрацювала історикинею у державному закладі. Зараз відкрила власний логопедичний кабінет, і там для усіх я – пані Жанна. Без варіантів. Це круто”. Валентина, вчителька:“Мене учні називають пані Валентина – мені подобається. Я от що подумала: маю сина, зараз його називаю Андрійко (хто називає малого Андрюшею чи Андрєєм, то виправляю). То це ж він виросте і стане паном Андрієм! Кайф”. Ольга, викладачка:“Я запропонувала дітям називати мене повним ім'ям та по батькові, пані вчителька, пані Ольга. Останній варіант мені так само подобається”. Марина, педагог:“За новою формою звертання діти можуть казати пан/пані та ім'я викладача. Я – пані Марина. Мені подобається”. Валентин, учитель:“Мені теж краще просто на ім'я. Ще деякі учні казали містер Валентин”. Форма звертання — не лише формальність. Вона формує атмосферу у школі та впливає на те, як учні сприймають вчителів:“По батькові” — символ традиційності, суворості та дистанції.“Пані/пан” + ім’я — сучасніша форма, яка зберігає повагу, але додає невимушеності й партнерського тону.Педагоги підкреслюють: для дітей важливо бачити у вчителі не лише “авторитет”, а й людину, з якою можна вести діалог. Саме звертання може стати маленьким кроком до демократичнішої та відкритішої школи.Українські школи поступово переходять від суворих радянських норм до більш сучасних європейських практик. Дискусія “Андрій Олексійович чи пан Андрій?” показує, що мова і культура звертань — це не дрібниця, а частина великої зміни у стосунках між учнями та вчителями.

Київську митрополію УПЦ визнали афілійованою з РПЦ: що це означаєДержслужба з етнополітики та свободи совісті встановила, що Київська митрополія Української православної церкви має ознаки афіліації з Російською православною церквою, діяльність якої в Україні заборонена.Повідомляється, що Держслужба з етнополітики та свободи совісті ухвалила рішення про визнання Київської митрополії УПЦ афілійованою з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до статті 3 Закону України "Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій".Такому рішенню передувало здійснення дослідження щодо наявності ознак афілійованості Київської митрополії УПЦ з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена.Проведене дослідження виявило ознаки афіліації КМ УПЦ з РПЦ, що є порушенням закону України "Про свободу совісті та релігійні організації". Відповідно було направлено КМ УПЦ припис про усунення порушення закону.У своєму листі предстоятель УПЦ митрополит Онуфрій заявив про відмову виконувати вказаний припис.Таким чином, у зв’язку з відсутністю підстав для висновку про усунення порушень або помилковості винесеного припису відповідно до частини п’ятнадцятої статті 16 закону або відкликання припису відповідно до частини сімнадцятої статті 16 Закону, ДЕСС визнала Київську митрополію УПЦ афілійованою з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена.☝️Зауважимо, що загалом процедура має проходити наступним чином:ДЕСС спершу перевіряє релігійну організацію на наявність зв’язків з іноземними церквами, діяльність яких в Україні обмежена:❌якщо порушення знаходять, органу дають припис - усунути ці порушення,❌якщо організація відмовляється виконати припис, ДЕСС офіційно визнає її пов’язаною з іноземною церквою,далі остаточне рішення про заборону її діяльності ухвалює суд.Зауважимо, що ще на початку липня стало відомо, що Київська митрополія Української православної церкви, попри публічні заяви про незалежність, зберігає зв’язок із Російською православною церквою.Державна служба України з етнополітики та свободи совісті зобов’язала Українську православну церкву усунути порушення законодавства, пов’язані з виявленою афілійованістю з Російською православною церквою до 18 серпня.Варто додати, що ще з серпня 2024 року Рада ухвалила закон, що дозволяє забороняти релігійні організації, пов’язані з РФ. Якщо Держетнополітики виявляє ознаки афілійованості, організація має 9 місяців, щоб усунути їх.Митрополита Онуфрія позбавили громадянстваНагадаємо, раніше Служба безпеки України на підставі зібраної інформації позбавили громадянства України предстоятеля УПЦ МП Онуфрія.З'ясувалося, що у митрополита є російський паспорт. РБК-Україна вже отримало фото документа.За інформацією правоохоронців, митрополит Онуфрій отримав паспорт РФ ще у 2002 році.

Майже 40 років очолював державу - хто керував Україною найдовше в історіїУкраїнський історик Олександр Алфьоров назвав трьох лідерів, які найдовше правили Україною — і перше місце може стати для вас несподіванкою.Почесне третє місце серед українських правителів, які найдовше перебували при владі, посів гетьман Іван Степанович Мазепа.«З 1687 по 1709 рік правив Україною - 22 роки»,— зазначив Алфьоров.Мазепа став ключовою фігурою у козацькій історії, залишивши по собі спадщину політичної гнучкості та стратегічного мислення в часи складних геополітичних змін.На другій позиції в історичному рейтингу — Володимир Святославович, відомий як Володимир Великий або Володимир Святий. Саме він запровадив християнство на Русі та зміцнив державність Київської Русі.- Володимир Святий правив Києвом, столицею, з 979 по 1015 рік, отже 36 років. Проте князь Володимир правив з дитинства і на інших столах, і в цілому його правління (князівська робота) — це 45 років, — пояснив історик. Перше місце в історії України за тривалістю правління посів Ярослав Володимирович, знаний як Ярослав Мудрий. Цей князь зробив вагомий внесок у розвиток державного управління, культури та міжнародної політики Київської Русі.- Правив Києвом з перервами з 1015 по 1054 рік, отже 37 років. До речі, всього Ярослав з дитинства княжив на різних місцях і працював, так би мовити, князем 64 роки, — розповів Алфьоров.

Синьо-жовтий та біло-чорний: у День Державного Прапора у Переяславі вперше підняли Прапор НадіїЩо це такеВшанування синьо-жовтого знамена традиційно відбулося на центральній площі міста. На свято завітали представники місцевої влади, посадовці, військовослужбовці, рятувальники ДСНС, правоохоронці та мешканці Переяслава.Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять Героїв, які віддали життя за Україну, а також мирних жителів, що стали жертвами російської агресії. Після цього розпочався ще один надзвичайно щемливий момент – у Переяславі вперше підняли Прапор Надії.Цей чорно-білий стяг є символом пам’яті про українських захисників, які перебувають у полоні чи вважаються зниклими безвісти, а також боротьби за їхнє повернення. Чорний колір уособлює біль, втрати та страждання родин, які не мають звісток про своїх рідних. Білий – це віра в порятунок і повернення захисників додому.Автором ідеї створення Прапора Надії став морпіх із Полтави, учасник оборони Маріуполя Сергій Волинський з позивним «Волина», один із тих, хто тримав оборону на «Азовсталі». Він ініціював петицію про підняття таких стягів у кожній громаді України, і вона набрала необхідні 25 тисяч голосів.«Мають бути кольори, що говоритимуть за всіх, хто досі в полоні, за тих, кого ми чекаємо. У цьому прапорі немає золота й блакиті. Є лише біле і чорне» , – пояснював Волинський.Уперше Прапор Надії замайорів над Запоріжжям навесні 2025 року. Відтоді його встановлюють у різних містах та навіть на вокзалах поряд із державним стягом, щоб нагадувати: за кожними воротами полону хтось чекає на свободу, а після кожного чорного дня неодмінно настане білий ранок.У Переяславі Прапор Надії підняли поруч із міським прапором, як символ обітниці: ми дочекаємося всіх наших захисників. Право підняти стяг надали представниці Обʼєднання родин Захисників територіальної оборони міст та селищ України «Жінки ТРО» – дружині зниклого безвісти воїна Марині Хондошко разом із донькою Іринкою.Цього дня маленька Іринка відзначала свій другий день народження. Коли мати з донькою на руках здіймали полотнище до неба, присутні зі сльозами в очах спостерігали за цим моментом. Кожен подумки молився за повернення захисників і бажав дівчинці та всім українським дітям щасливого дитинства у мирній країні.

Яким був прапор України тисячу років тому – історик показав забуті символи РусіДавні українські прапори тисячу років тому відомі нам лише через монети, графіті та літописні описи, які зберегли їх зображення та княжі символи.Ви коли-небудь замислювалися, як виглядали українські прапори понад тисячу років тому? Хоча самі полотнища не дійшли до нашого часу, історичні свідчення - монети, графіті, печатки та літописи, дозволяють відтворити образ давніх знамен Русі й зрозуміти, які символи вони несли. Історик та очільник Інституту національної пам’яті України Олександр Алфьоров у відео на YouTube пояснює, що зображення давніх знамен збереглися до наших днів на монетах, графіті та в літописах.Який був прапор Русі"Звісно ж, прапорів з того часу не збереглося. Але збережені їхні зображення. Наприклад, це промальовки прапорів на монетах", — розповідає історик.За словами експерта, важливим доказом є срібні монети IX–X століть, на яких власники робили невеликі нашкрябування."Існує певна кількість срібних монет 9–10 століття, на яких колишні власники щось шкрябали чи писали. Зокрема, на чотирьох відомих зображення прапорів. Нема сумніву, що це вишкрябали княжі-дружинники, орієнтуючись на відомі їм прапори того часу", — зазначає Алфьоров.

❌”Мовою росії ми тут не спілкуємося!”. Резонансний епізод стався під час жіночого чемпіонату України з футболу.Інцидент стався 17 серпня на 43-й хвилині матчу одеської команди "Сістерс" з командою "Колос" з села Ковалівка Київської області. Відтак, наприкінці першого тайму арбітриня Анастасія Романюк зупинила гру і показала жовту картку футболістці одеського клубу Ірині Майбородіній. Причина – неспортивна поведінка і вигуки російською мовою на полі.Тренер одеситок намагався втрутитися, але арбітриня твердо пояснила своє рішення:«Мовою росії ми тут не спілкуємося! Це чемпіонат України! Жовта картка за незгоду. І прошу гравця спілкуватися українською мовою» — і знову підкреслила — «Це чемпіонат України!».Ці слова арбітрині викликали справжні овації трибун 👏Чому це важливо? • 🇺🇦 Це не просто футбольний матч — це простір, де має звучати українська мова. • 💬 Мова — теж фронт. І вона має звучати гідно, тим паче на національному чемпіонаті. • 💪 Дії арбітрині стали сигналом: український спорт — українською мовою.❓А як ви вважаєте: чи правильно зробила арбітриня, показавши картку за російську мову на полі?

Як правильно перекласти слово "цепочка" українськоюКоли ми поступово переходимо на українську мову, трапляється, що старі звички заважають. У розмовах автоматично злітають слова з російської, бо вони довго звучали навколо нас. Одне з таких — "цепочка". Воно зручне й зрозуміле для багатьох, але не є частиною літературної української.Як назвати "цепочку" українськоюЩоб уникати суржику й говорити чистою мовою, варто знати правильні відповідники.Ланцюжок — саме так називають прикрасу, яку носять на шиї чи на руці. Ланцюг — використовується, коли йдеться про масивні металеві з’єднання, які складаються з ланок. Це може бути велосипедний ланцюг, ланцюг у двигуні чи навіть якірний ланцюг на кораблі.Ланка — слово з ширшим значенням. Воно може позначати частину самого ланцюга, але й елемент у ширшому сенсі: "ланка харчового ланцюга", "ланка виробничого процесу"."Цепочка" - це російськомовне словоДівчина тримає в руці ланцюжок. Фото: FreepikОтже, замість кальки "цепочка" ми маємо три повноцінні варіанти. Головне звертати увагу на контекст. Прикраса — це ланцюжок. Металева конструкція — ланцюг. Частина чи елемент чогось більшого — ланка.‼️Чому це важливоМова формується щодня саме тим, як ми говоримо. Якщо ми несвідомо вставляємо русизми, наше мовлення звучить штучно й засмічено. А варто лише трохи докласти зусиль і воно стає чистим, виразним і багатим. Українська має достатньо своїх слів, аби замінити чужі.#МовнаСереда