🎶 1979. Івасюк. Пісня обірвалась.22 травня у Львові — похорон. Тисячі людей, море квітів і повна тиша. Мовчання — тому що слова зраджують.На Личаківському цвинтарі ховають Володимира Івасюка. Йому було лише 30. Автор “Червоної рути”, “Водограю”, десятків пісень, які стали серцем української естради.❌ За кілька тижнів до того він просто зник. Його тіло знайшли в Брюховицькому лісі. Повішений. Справу швидко закрили — самогубство. Але майже ніхто не повірив. Занадто багато запитань. Занадто мало правди.❌ Влада мовчала. Телебачення не показало похорон. Але люди прийшли. Без афіш, без дозволів. За різними оцінками — понад 10 тисяч. Попри те, що за кожним стежили. За участь могли вигнати з інституту, з роботи, викликати "на розмову".🇺🇦 Вулиці були заповнені. Люди несли портрети Івасюка, квіти, співали його пісні. Це був не просто похорон — це був протест. Мовчазний, але гучний.🇺🇦 Поховали його з почестями, які не планувала радянська влада. Труну несли на руках. Місце поховання — серед інших українських велетів. Поруч з Іваном Франком.🇺🇦 Його пісні забороняли. Але вони не зникли. Їх співали на кухнях, на весіллях, на протестах. Бо їх не можна було забути.❌ Володимира Івасюка вбила не струна — а система, яка боялась мелодії свободи.📌 А ви досі пам’ятаєте перші ноти “Червоної рути”? #цейдень