✙СІЧЕНЬ✙

У Києві мігрант з Таджикистану зґвалтував жінку, якій тимчасово надав житло.Спільні знайомі попросили тджика допомогти жінці, яка приїхала до Києва з іншого регіону. Їй було необхідно затриматися у столиці на кілька днів, щоб оформити пакет документів для виїзду за кордон — там на неї вже чекали рідні. Мігрант погодився надати їй житло, проте мав свій умисел. За даними слідства, ввечері, коли жінка лягла спати, таджик підійшов до її ліжка та напав. Попри те, що жінка чинила опір, мігрант її зґвалтував. Внаслідок боротьби жінка отримала тілесні ушкодження — численні синці. Його дії кваліфікували за ч. 1 ст. 152 ККУ, санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п’яти років. В поліції зазначають, що таджик вже має проблеми з законом: у 2021 році його було засуджено до 5 років позбавлення волі за грабіж. На волю він вийшов лише навесні 2025 року, але вчинив новий тяжкий злочин. Поки що це поодинокі випадки, але прихильники міграції та перетворення України на русскій мір прагнуть, щоб це відбулося кожного дня.☠️ @vallholl

Книжки для шкіл у Великобританії зображують давніх кельтів чорношкірими.У "науково-популярній" праці пікти, які жили на північному сході Шотландії у III–IX століттях, зображені як плем'я, яке складалося з чорношкірих і білих людей, щоб виправдати заміну британців мігрантами. Книга «Вирізьблене в камені: путівник по піктам для оповідачів» безкоштовно розповсюджується у школах та бібліотеках Британії. Процес видання частково фінансувався грошима платників податків. Автори книги обіцяють видати нове доповнене видання "історично обґрунтованої" праці до наступного року.Расові типи утворюються протягом тисяч років всередині замкнених спільнот. Спільнота, яка б склалася з настільки різних расових типів просто не могла б існувати. Але подібна антинаукова та антибіла дезінформація для британських навчальних закладів не новина — раніше британським вчителям рекомендували програму, згідно з якою «не всі вікінги були білими», щоб побороти "євроцентричні ідеї"; а у Ноттінгемському університеті скасували термін «англосакси» щоб позбутися "націоналістичних наративів".☠️ @vallholl

❤️‍🔥 Коляда.У давніх слов'ян напередодні дня Зимового Сонцестояння до хати міг зазирнути дивний і страшний гість — Карачун. Також відомий як Корочун — це, ймовірно, одне з імен Чорнобога або одна з темних іпостасей Велеса. Корочун — король морозу, холоду, мороку, що "корочує" день. Це символ року, що минає. Злий дух, який так і прагне забрати життя, особливо у тих, хто ще зовсім молодий. В різних слов'янських мовах подібні слова означають як одну із назв свята, так і Колядний пиріг, і навіть раптову смерть. Не вітер виє — Карачун завиває. Не дерева тріщать від морозу – це Карачун б'є по них своєю палицею. Карачун був антропоморфним втіленням морозу у вигляді величного, наче ялини та сосни, високого сивого старця з довгою бородою. З палицею — незмінним атрибутом войовничого і мудрого духу, цей атрибут може символізувати і жезл правителя, і спис. Загалом, у будь-якому випадку, це символ влади, в його руках здатної обернутися, скоріше, покаранням.Але наставав ранок, Карачун не приходив, Карачун помирав до наступного року. Починалася Коляда. У ці дні, ніби прощаючись з роком, ходили в гості, приносили подарунки, рядилися в химерні шати, одягалися у вовняний одяг, щоб бути схожими на жителів лісу. Стрибали через багаття, запускали вогняне колесо, танцювали навколо вогнища, співали колядки і ворожили. Їжу їли, приготовану на особливому, "живому вогні" — добутому тертям дерев об дерево.Важливою частиною свята було колядування — вбрання костюми справжніх і міфічних тварин, підбирання масок і ходіння з піснями по дворах. Колядників скрізь зустрічали привітно, це було запорукою того, що майбутній рік стане щасливим. В подяку за пісні колядуючих обдаровували частуванням, ті у відповідь обсипали господарів зерном — символом врожаю, на щастя і благополуччя. Колядували, традиційно, діти. Пісні-колядки найчастіше зустрічаються у східних слов'ян — це ніщо інше як побажання благополуччя будинку і прохання про взаємний обмін подарунками. Але відповідності колядкам є і у словаків та чехів — koleda, словенців — kolednica, coleda, сербів та хорватів — koleda, kolenda. Давні слов'яни також вірили, що в ці поворотні дні вода в річках і джерелах отримує цілющу силу, а боги розсипають щедрі дари всьому світу — все з чим звернешся до відкритого неба неодмінно збудеться.☠️ @vallholl

Рубрика: "Будні (((українського))) націоналізму".Особливо смішно, як просуваючи, по суті, абсолютно беззубу й помірковану позицію, автор постійно намагається виправдатися, наче підводячи читача до якогось шокуючого радикалізму. Фактично, позиція ПС – це виправдання заміщення українського населення, класичний набір соросячих тез, невміло заувальованих псевдо-націоналістичною риторикою.Тепер пояснюємо "на пальцях". Залучення інородних мігрантів без надання їм громадянства ознає:1. Інородці не зможуть (напряму) голосувати на виборах. 2. Інородці не будуть зобов'язані захищати Україну. Все. Вони зможуть сюди приїздити, привозити свої сім'ї, жити, плодитися, мішатися з українцями, створювати свої етнічні анклави, лобіювати інтереси та, навіть, таки отримувати громадянство – адже про кров у ПС жодного слова не сказано, достатньо лише вивчити мову, історію та культуру (на відміну від того ж, наведеного за взірець, Ізраїлю).Україна ж це, виявляється, держава якихось громадян, а зовсім не українців. Якщо це здається вам чимось далеким і малоймовірним – ось воно вже виглядає на практиці: Буквально вчора, учасник нашої організації, їдучи в київській електричці побачив коричневого пакистанця. Вартовий підійшов до чужинця і поцікавився (само собою, у ввічливій формі) – звідки він тут взявся і що тут забув. Раптово, за чужинця, який навіть не міг толком говорити українською, вступилася біла українка, що представилася його жінкою і агресивно пояснила, що чужинець тут офіційно працює і проживає, їй почали підгавкувати інші жіночки, називаючи нашого учасника, ветерана, ганьбою української нації. Сам же мігрант, нахабно посміхаючись, відповів: "Your government allows me...". Ваш уряд мені дозволяє. От і все. Розбирайтеся зі своїм урядом.А будеш чинити опір "лагідній окупації" – тюрма. Помісі ж цієї "україночки" й окупанта – вже отримають українське громадянство по мамі, а там і татко підтягнеться, за возз'єднанням, а там і його брати, сестри, батьки, діди, бабусі...Це, до речі, не нападка на всіх жінок. Це застереження. Жінкам необхідно розуміти, що вони ж найбільше і постраждають від дій цієї та подібних зрадниць раси, що створюють своєю поведінкою образ українок як легкодоступних, та заохочують прибуття сюди нової і нової чорноти, яка потім буде гвалтувати, знущатися і принижувати вже інших, пристойних жінок, дівчат, їх доньок... Вони не українських чоловіків кидають, а підставляють своїх сестер на поталу.Тому, саме, в першу чергу, жіночі колективи мають найбільш жорстко засуджувати і піддавати остракізму чорнильниць. Дами, знаємо, ви це вмієте ;)З цих міркувань позиція Білої Варти непохитна – ніякої небілої міграції в Україну, ні трудової ні будь-якої іншої. Те населення що в Україні залишиться – прогодує себе власними силами. Давно минули часи коли потрібні були сотні негрів щоб збирати на полях бавовну – зараз їх з легкістю замінює один комбайн. За сильної націоналістичної влади – можна розглянути використання мігрантів на ізольованих підприємствах під пильним наглядом, але за влади нинішньої – подібного контролю не буде (приклад вже є вище).Від соросівської організації такий допис був би прохідною новиною, але від самоназваних націоналістів – подібне є або проявом непрохідної дурості й повного нерозуміння реальних процесів, або, проплаченою ворогами нації нормалізацією міграційного геноциду українців.В зв'язку з цим хотілося б отримати офіційну позицію: якщо "іноземні працівники в Україні – це факт а не дискусія" – чи буде Правий Сектор боротися з тими, хто виступає проти будь-якої чужинської міграції?👉🏻Долучитися👉🏻Підтримати рух

Я поясню яка різниця.Ми до якого моменту воюєм? Ви хочете дойти до москви? Ну мабуть таких ідіотів у нас нема. Хочете кордони 91 року? Ну мабуть теж вже дійшло все до всіх.Вам підходить варіант повної капітуляції України? Думаю не дуже.Отже єдине що залишається поза цими варіантами, це якась тяжка морально угода. Сайтісь па сєрєдінє, як говорив класик. Усвідомлюючи вищесказане, ви неодмінно розумієте, що зараз боєць ЗСУ віддає своє здоров'я не за взяття Москви, не за Крим, а за те, щоб не капітулювати і умови угоди були кращими. Тоді постає питання, на які умови ми готові? У нашого суспільства є консенсус по червоних лініях? За який пункт угод Тарас ще має лити кров, а яким можна поступитись?Ось про що це. Про те, що ми з вами маємо розуміти до якого моменту воюєм, раз повноцінної перемоги з розгромом ворога фізично ми досягти не можемо. Це незалежно від того, готовий до цього зараз москаль чи ні. Боротьба якраз і йде, щоб примусити. Але треба розуміти, до чого. І щоб це було реалістичним.

За останні роки армія отримала величезну кількість людей, які до повномасштабного вторгнення ніколи не уявляли себе в армії. Власники і менеджери бізнесів, айтішники, інженери, логісти, юристи, лікарі, викладачі, проджект-менеджери - люди, які звикли відповідати за результат. Вони прийшли не лише з дипломами і посадами. Вони принесли із собою досвід, контакти, культуру роботи, уміння аналізувати, будувати процеси. І головне - ентузіазм. Щире бажання зробити армію кращою, сильнішою, ефективнішою. Але в більшості випадків ця енергія розбивається об стіну. Людей знецінюють, компетенції ігнорують, а ініціативу сприймають як загрозу. І це не про дисципліну. Це про страх перед людьми, які мислять ширше, вміють щось створювати в конкурентному середовищі, вміють якісно конкурувати. Це страх перед людьми, на чиєму фоні чиясь некомпетентність стає очевидною. При цьому факт лишається фактом: навіть у такій атмосфері значна частина реальних якісних змін в армії, які сталися за останні чотири роки – це заслуга людей, що до 22 го були цивільними. Нові підходи до використання дронів, логістики, навчання, медеваку, документообігу, аналітики, комунікації – це часто результат того, що хтось із «вчорашніх цивільних» просто не витримав абсурду і почав робити по іншому.Система ці зміни не народила. Вона, в кращому разі, просто не встигла їх задушити. Тому коли кажуть «немає людей», це неправда. Люди є. Є мізки, досвід, освіта, готовність працювати більше, ніж платять. Є ті, хто залишив нормальну роботу, бізнес, кар’єру й пішов у в Сили оборони не через відсутність варіантів, а тому що так правильно.Проблема не в нестачі людського капіталу. Проблема в тому, що старій системі простіше зробити вигляд, що цього капіталу немає, ніж навчитися ним користуватися. Ми беремо дорогий інтелектуальний ресурс і перетворюємо його на дешевий витратний матеріал. Не тому, що інакше неможливо. А тому, що так простіше. Це колосальна стратегічна помилка. Кожен офіцер, який боїться розумних солдатів і сержантів і бореться з ними, замість того, щоб побачити носіїв унікального досвіду і правильно використати його - по суті працює на ворога. Це зменшує наші шанси не тільки на перемогу, а й на нормальне майбутнє після неї. Я не ідеалізую цивільних, які прийшли в армію. Серед них теж є різні люди. Але факт лишається фактом: саме цей пласт мобілізованих з нормальними кар’єрами, освітою і досвідом у мирному житті став драйвером більшості якісних змін останніх років. І армія на системному рівні продовжує робити вигляд, що це не так. Розумію, чому системі легше зламати людину під себе. Це завжди простіший шлях. Але якщо ми продовжимо вибирати «просте», то дуже скоро нам просто не буде ким і заради чого воювати. Перемога у війні – це ще не перемога у майбутньому. Майбутнє виграють ті, хто вміє берегти і примножувати.P.S. Я у відпустці ) #думкивголос

Думка про вибори.Оскільки зараз багато говорять про вибори, а у мене з'явились деякі думки, я все ж їх озвучу. Хоча звісно до виборів, швидше всього, дуже далеко, війна триває і взагалі не факт, що вибори тут будемо проводити ми, а не хуйло.Але все ж, якщо, чи краще коли ми відіб'ємось, рано чи пізно вибори будуть, і щоб не забути ці думки до тих часів, напишу їх зараз.Я не буду писати, за кого конкретно треба голосувати. Тим більше що ще невідомо хто буде.Я скажу тільки про базовий принцип, на якому ми попеклись і який треба врахувати.Більше не можна допускати такої монобільшості у владу. Більше ніколи не обирайте президента, та ще й його політичну силу з монобільшістю в парламент. В нашій країні і так погано працюють стримання і противаги. Якимось дивом ото НАБУ ше працює косо криво, через сраку. А так ні судів нормальних, ніхєра.Отож краще зберігати розподіл між політичними силами, ніж всю владу в одні руки, які будуть зовсім безкарно пиздити з країни все що вдається.Як це зробити? За кого тоді проголосувати?У мене є деяка ідея. Треба проголосувати за тих, хто озираючись назад, проявив себе достойно, або хоча б значно менш заплямований ніж інші. При цьому, хто ніколи не отримував великої політичної підтримки.Так так, я кажу про націоналістичні, а тепер це будуть і ветеранські сили. Наш охлос ніколи не обирав націоналістів. Здебільшого вони і поріг проходу в Раду не проходили. Але як зарекомендували себе націоналістичні сили в ході війни? У більшості всі на війні або для війни. Так чи інакше. Колишні націоналістичні громадські організації, часто зберігши назви, стали батальйонами, ротами, іноді цілими бригадами, у складі Української Армії. Тож проголосувавши за націоналістів, при чому я не кажу за яких конкретно, ми навіть не знаємо які будуть, ви не даєте голос тим, за кого голосуватиме більшість охлосу, щоб передати владу тим, хто буде їх обкрадати, і при цьому даєте голос тим, хто в нашій державі точно ніколи не стане монобільшістю демократично, але може бути якоюсь противагою і контролем для влади. Отакі от думки.Схема звісно не ідеальна, не претендую на це, її актуальність може змінитись до виборів, залежно від конфігурації сил на цих виборах, бо ветеранами обкластись будуть намагатись і всякі виродки, може з'явиться якась цікава нормальна сила за мінімізацію держави, бюрократії, аля український Мілей, не знаю, подивимось. Але це точно не найгірше, що ми можемо зробити з нашим вибором.

Після розслідування по Міндічу у вас в голові могло з’явитись просте, але небезпечне питання: навіщо взагалі щось робити для цієї країни? Для чого терпіти, жертвувати, відкладати особисте життя? Чому не поїхати десь в Португалію, і не слухати Атлантику замість новин? Україна перспективна, але все ще постсовкова держава, де корупція не збій системи, а основний соціальний клей. Чим нижче по соціальних щаблях ми спускаємось, тим більшу і важливішу роль вона відіграє в житті людей. У нас часто не крадуть ті, хто просто не має доступу. А суспільство охоче знецінює будь-яке досягнення, будь-яку працю, аби тільки не відчувати сорому за власну пасивність. Я далекий від казок про якісь фантастичні «особливі риси» нашого народу. Серед нас є мужні, розумні, гідні, навіть геніальні… Але, перепрошую за низьку лексику, більшість живе за принципом: «Плюй на ближнього, сри на нижнього». Після історій на кшталт «міндіча», у момент фізичної й моральної втоми, саме собою випливає запитання: «Навіщо мені ця країна, якщо вона не про мене й не для мене?». І от у цей момент необхідно усвідомити, що ці думки наслідок банальної втоми. Наше задача важче, ніж просто перемогти у війні. Перемога - лише половина роботи. Друга половина - збудувати державу, за яку варто воювати і в якій хочеться жити. Саме так. Нам необхідно не просто воювати, а ще й зробити нашу державу такою, за яку варто воювати. Наша задача: «зробити державу, гідну жертви», поза романтики і дешевої пропаганди. Португалія чудова країна. Але я хочу жити в Україні. Я хочу, щоб Україна була не «менш поганою», а кращою: за якістю правил, за повагою до людини, за цінністю часу й життя. Я прийшов до висновку, що моя мета подвійна. Перше - перемогти. Друге - щодня, у своїх рішеннях і роботі, доводити, що Україна варта того, щоб за неї боротися. Не чекати «ідеальних людей» при владі, а будувати стільки, наскільки вистачає сил і ресурсу. Цей шлях повільніше і важче, ніж втекти закордон у пошуках «кращого життя». Але на цьому шляху мені не буде соромно - ні перед собою, ні перед тими, хто вже заплатив найвищу ціну. #думкивголос

Європа переконує Зеленського не виводити війська з Донбасу, — Bloomberg.Європейські лідери намагаються переконати президента України Володимира Зеленського не йти на можливу угоду щодо виведення українських військ із Донбасу без надійних гарантій безпеки з боку США. За даними видання, головна мета Європи - уникнути ситуації, коли Зеленський під тиском США буде змушений вивести війська з Донбасу і погодитися на угоду без серйозних американських гарантій безпеки. Європейські дипломати вважають, що подібний сценарій може створити стратегічний вакуум та загрожувати безпеці всього регіону. "Європейські лідери" з найнижчими рейтингами за всю історію своїх країн, як би справді були так зацікавлені безпековою ситуацією в Європі, повністю припинили б прийом нових членів для африкано-арабських етнічних угруповань, які грабують, ґвалтують та вбивають їхніх громадян, почали б депортації тих, кого вже прийняли, почали б арешти членів антифашистських угруповань, які на вулицях європейських міст розповідають, що краще жити під владою Путіна, нарешті б зайнялися своєю оборонкою, яка у них всіх разом взятих відстає від північнокорейської, арміями, які у них всіх не боєготові, та самі пропонували б гарантії безпеки. За роки повномасштабної війни було вдосталь часу для цього. Але єдине, чим вони ці роки займалися — годували українців обіцянками про вічну підтримку та перемогу, закуповуючи московитську сировину на суми, що значно перевищували їхні подачки Україні, травили байки про вступ до ЄС та НАТО, де українців ніхто не чекає, та направляли гендери у воюючу країну замість своїх ЗС. Насправді ці "європейські лідери" бояться виводу з Донбасу як українських, так і московитських військ однаково. Нинішня ситуація з вічною рубкою та постійними смертями українців їх влаштовує. В небажанні завершувати війну вони з міндічами єдині.☠️ @vallholl

⛔️ Масові студентські протести в Німеччині проти повернення військового призову👥 5 грудня 2025 року студенти в близько 90 муніципалітетах організували одноденний Schulstreik gegen Wehrpflicht (шкільний страйк проти призову). Учні масово покидали класи для участі в демонстраціях.👥 Учасники страйку використовували гасло “We don’t want to become cannon fodder” (Ми не хочемо стати гарматним м’ясом). У своїй офіційній заяві організатори протесту вказали: “Ми відмовляємось витрачати пів року свого життя в казармах, підпорядковуватися наказам і навчатись убивати. Війна не дає майбутнього — вона руйнує наші засоби до існування”.🔊 На демонстраціях молоді люди висловлювали різноманітні думки:🟡«Краще жити у Німеччині під владою путіна, ніж воювати за Німеччину»,🟡“Чому вирішувати конфлікти через озброєння? Це просто повторює те, що було перед Першою і Другою світовими війнами”.🟡“Можливо, варто розглянути можливість зробити професію військовослужбовця більш привабливою для тих, хто хоче служити”.🟡“Я не хочу бути частиною цієї військової машини”.ℹ️ Німецький Бундестаг 5 грудня 2025 року схвалив законодавство про військову службу голосуванням 323 голосів проти 272, що ознаменує значну трансформацію у стратегії оборони Німеччини. Хоча ініціатива позиціонується як добровільна, вона передбачає поетапне запровадження, яке потенційно може привести до обов'язкового призову.✈ Нагадуємо про збір на дрони на оптоволокні — зібрано 8⃣3⃣%. https://send.monobank.ua/jar/9AtiB8esquМапа🛑Блог🛑Написати нам🛑 ЗСУHelp🛑Магазин🛑Донат