ОЛЕНА ШУЛЯК

👉 Step by step, хотілося б мені сказати.Але по факту, один крок уперед, один назад і знову з надзусиллями вперед.Ні, це не опис складного танцю. Це дуже точна характеристика наших євроінтеграційних прагнень. Саме про це нещодавно говорили на «Презентації та публічному обговоренні результатів дослідження розвитку потенціалу парламенту у питаннях, пов’язаних з ЄС» що було організовано GIZ Ukraine та Українським парламентським інститутом на чолі Ігорем Когутом. Саме завдяки його роботі інститут став професійним майданчиком для якісних дискусій та глибокого аналізу.Парламент, на жаль нещодавно, провалив один із маяків Ukraine Facility — законопроєкт №13150 щодо підзвітності органів місцевого самоврядування. А з ним і важливий фінансовий транш, який був на нього прив’язаний.❗️ Чи це погано? Так.Чи смертельно? Ні. Бо це процес незворотній.🇪🇺 Адже нагляд за законністю рішень органів місцевого самоврядування — це норма для Європи. Не норма вона тільки в Україні, де будь-яка спроба закріпити такий механізм викликає хвилю популізму, розмови про «таємні змови», «узурпацію» та «диктат». Формат «баба яга проти», навіть без пояснення чому, або з жонглюванням міфами, часто відбувається під час законотворення. Чого тільки коштує євроінтеграції сумнозвісний «поправочний спам». Тисячі правок, де місцями міняються коми, виглядають як нескінченна гра в «пересунь стілець». Від цього процес точно не стає якіснішим. Ми бачимо, як політичний популізм перемагає, а разом із ним програє держава в такий важкий історичний момент.🔑 Прозорість і якісне законотворення — це не технічні деталі, а фундаментальні речі для інтеграції України в ЄС.🚀 Парламент України має навчитися рухатися не крок уперед і два назад, а впевнено й прямо вперед, до Європи.

🇺🇦 Як Голова Комітету держвлади взяла участь у засіданні Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України, яке відбулося під головуванням Володимира Зеленського.У центрі уваги були розвиток регіонів, підготовка до опалювального сезону та інші стратегічні питання, від яких залежить стійкість країни найближчими місяцями.📌 Президент України Володимир Зеленський під час виступу наголосив на:🔹 важливості підтримки прикордонних та прифронтових громад, які щодня виконують свою роботу, допомагають армії та забезпечують життя країни;🔹 збереженні достатнього рівня міжнародної підтримки України та посиленні санкційного тиску на Росію;🔹 розвитку коаліцій з партнерами, зокрема у сфері освіти, укриттів та шкільного харчування для дітей;🔹 інтеграції ветеранів у економічне і соціальне життя громад, створенні робочих місць і ветеранських просторів.Важливим акцентом став і виступ Президента Європейської Ради Антоніу Кошти: регіональний розвиток є частиною нашого незворотного європейського шляху.Конгрес стає простором, де узгоджуються спільні рішення, зводяться воєдино ресурси й відповідальність усіх рівнів влади. Саме ця синергія забезпечує стійкість України у найважчі часи.Важливо, що саме Президент задає тон цьому діалогу, зберігаючи зваженість і спрямовуючи дискусію на узгоджені рішення. Такий підхід допомагає тримати стабільність навіть тоді, коли виклики змінюються щодня.

Житлова політика в Україні місцями нагадує пазл: половина деталей загублена ще у 90-х, частину домальовували від руки, а деякі взагалі з чужого набору. Картинка наче є, але вона крива, і складати її далі просто неможливо. Тим більше, що житловий кодекс, за яким ми досі формально живемо, був ухвалений ще в 1983 році — в іншій країні, за іншої системи, з іншою логікою.Саме для того ми працюємо над законопроєктом №12377 «Про основні засади житлової політики». На п’ятому засіданні робочої групи ми намагалися впорядкувати ці «деталі» 👇🔑 Прозора оренда Чи має кожен договір оренди проходити державну реєстрацію? Це одне з ключових питань. З одного боку — детінізація, захист прав і зрозумілі правила гри. З іншого боку очевидний ризик де проста угода може перетворитися на «міні-квест» із чергами до реєстраторів та зайвими витратами для людей. Тут важливо знайти баланс, бо йдеться про мільйони українців. 🏗 Оператори доступного житла Хто вони насправді? Лише забудовники, управлінці чи ті, хто здатні поєднувати обидві функції. Для державних і комунальних операторів ми бачимо ширший простір дій; для приватних, навпаки, обмеження лише соціальним житлом. І від цієї межі залежить, якою буде карта житлового ринку в найближчі роки: хаотичною чи структурованою.🏚 КооперативиКолись це був реальний інструмент: люди об’єднувались, вкладали кошти й будували житло. Згодом ця форма загубилася між застарілими нормами та новими реаліями. Та потенціал кооперативів величезний, якщо їх правильно перезапустити. Саме тому тема винесена в окреме обговорення.🔗 Важливо: наші консультації публічні й відкриті. Це не кулуарна історія, а спільна робота. Долучайтеся до трансляцій на YouTube-каналі Комітету, слухайте й стежте за процесом. Бо цей законопроєкт без перебільшення стосується кожного.

Війна і корупція — дві найбільші загрози для України. Перша руйнує наші міста, друга може зруйнувати довіру до самої відбудови. У війни ракети й танки. У корупції схеми і «відкати». Але мета одна — залишити країну в руїнах.Йдеться не про звинувачення всіх, хто сьогодні працює на відновлення — щоденна праця тисяч людей заслуговує лише вдячності й поваги. Мова радше про системні ризики, які бачить суспільство, і про необхідність зробити процес максимально прозорим та підзвітним.Українці це відчувають дуже гостро. У свіжих дослідженнях війна і корупція звучать поруч як головні ризики для відновлення. Будинок можна звести знову, а довіру відбудувати значно важче. Саме тому суспільство очікує, що відбудова буде чесною, прозорою і підзвітною, адже довіра визначає її успіх.За даними дослідження Transparency International Ukraine та Info Sapiens, українці бачать не лише нові школи чи лікарні, а й потенційні ризики, які можуть знецінити зусилля.65% громадян вважають, що корупція у відбудові може бути поширеною. Найбільше занепокоєння викликають:🔸 розподіл державних та міжнародних коштів — 65%🔸 контроль і звітність — 63%🔸 тендери й вибір компаній — 61%Водночас 59% українців переконані: тим, хто втратив житло, його треба відновлювати вже зараз, не чекаючи завершення війни. А 76% підтримують підготовку планів і стратегій відбудови вже сьогодні.👉 Це сигнал, що люди очікують конкретних кроків і рішень.Серед головних занепокоєнь громадян:🔸 62% — розкрадання коштів і неякісні матеріали🔸 61% — повернення старих схем🔸 56% — безпекові ризики та можливість нових атак🔸 52% — надто великі масштаби руйнувань🔸 50% — відсутність репарацій від росії🔸 48% — відсутність програм для військових👉 Найчастіше люди бояться не браку грошей, а несправедливого використання тих ресурсів, які вже є.Українці сприймають відбудову і як шанс, і як випробування. Шанс повернути нормальне життя. І випробування — зробити цей процес чесним, прозорим і справедливим.Бо відбудова — це не лише нові стіни. Це перевірка держави на здатність тримати слово перед своїми громадянами.

Інвестиції, як соняшник: ростуть лише там, де світло.Львів завжди був воротами до Європи. А минулого тижня він став майданчиком для відвертої розмови про головне — як залучити міжнародних інвесторів у сферу нерухомості.Днями взяла участь у LVIV INVEST FORUM у дискусії про інвестиції, прозорість та відновлення України.Коли бізнес питають, що заважає інвестувати в Україну, відповідь зазвичай дуже конкретна.Так, перелік проблем можна розтягнути на кілька сторінок, але найчастіше все зводиться до трьох «камінців у черевику»:🔹 Безпека. Ракети і тривоги не найкраща реклама для капіталу.🔹 Корупція і непрозорість. Інвестиції, як фінансові ринки, ростуть лише там, де є світло й прозорість.🔹 Слабкі інституції. Інвестор хоче бачити правила, натомість потрапляє на спринт по мінному полю. Пригадуєте, як Rheinmetall скаржився на нашу бюрократію? Це лише один із сотень кейсів.І ось тут ми підходимо до питання, яке інвестори називають своїм головним болем — дозвільні процедури. Якщо безпеку ще можна пояснити війною, а інституції — довгим процесом реформ, то хаос у дозволах виглядає як сигнал «країна не готова». Для інвестора час завжди дорівнює грошам, а довгі паузи у глобальній конкуренції прирівнюються до автоматичної поразки.Поділюся історією. Компанія з міжнародними інвестиціями готова будувати в одній з областей, це великий R&D центр для сотень українських інженерів. Ділянка є, інвестиції є, воля є. А замість зеленого світла — три відмови у «містобудах». Погодьтеся: це як запрошувати гостя до хати й тримати його на порозі.Лише завдяки військовій адміністрації, до якої ми мусили звернутися за допомогою, вдалося вирішити питання. І це у той час, коли за логікою речей, на зустріч інвесторам мала б піти місцева влада. На жаль, такі історії непоодинокі. І це ще один доказ, що з одного боку ми цифровізуємо й спрощуємо, а з іншого - місцеві «монополії на дозволи» здатні зупинити будь-який проєкт.Саме тому я завжди наголошую: поки ми не зламаємо цю систему, доброчесний інвестор почуватиметься тут так само беззахисно, як і наш український бізнес.Але поруч із викликами є й сильні сторони.Наприклад, 90% будматеріалів ми можемо виробляти самі. Та матеріали — це лише половина. Друга половина — люди. Відновлення це не тільки цегла і бетон. Це відновлення справедливості, правил, довіри.Європа обговорює 200 млрд євро із заморожених російських активів для України. І питання лише одне: чи створимо ми такі правила, щоб ці гроші працювали на розвиток, а не застрягли в болоті старих схем.Якщо говорити про перспективу, то найбільший потенціал у найближчі роки матимуть три сектори:1️⃣ послуги та агропереробка;2️⃣ транспорт і логістика;3️⃣ будівництво та нерухомість.Один інвестор якось сказав мені: «Бізнес не боїться ризиків. Бізнес боїться хаосу». І саме хаос ми маємо прибрати.LVIV INVEST FORUM підтвердив: інвесторів не переконують красиві слова. Їх утримують чесні правила. Якщо ми хочемо, щоб після війни Україна відродилася швидше, ніж будь-хто очікує, то наводити лад потрібно вже зараз.

6 років тому я склала присягу народної депутатки України.Не було ні святкування, ні особливих ілюзій. Того першого дня у парламенті бігала поміж колег, збираючи підписи для реєстрації законопроекту про створення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.З того дня і до сьогодні, без перебільшення, змінилося все. А найголовніше — мир та стратегічні плани поглинула повномасштабна війна. Війна забрала у нас спокій, тисячі життів, мільйони домівок.Зате показала дивовижну здатність працювати на знос і чітко бачити, хто чого вартий.Шість років у парламенті — це не тільки кнопки для голосування і закони. Це нескінченна боротьба не лише з опонентами, а й із системою, яка вчепилася у старі порядки мертвою хваткою. Це постійні спроби пояснити, що реформи не мемчики у фейсбуці, а життя людей і виживання держави.Кажуть, найкращий показник ефективності закону не кількість голосів «за» і не кількість згадувань прізвища під законопроектами. Найкращий показник тоді, коли він стає невидимим. Коли ним користуються, навіть не замислюючись. Як світло (ми ж не дякуємо щоразу вимикачу, а просто вмикаємо і живемо далі).Тож я щиро радію, що за час роботи в парламенті мені вдалося впровадити такі законодавчі зміни як: 🔹 єВідновленняПрограма, яка повертає людям не лише дах над головою, а й відчуття справедливості. Це цифровий і прозорий механізм, який уже допоміг десяткам тисяч родин.🔹 ЄДЕССБЄдина електронна система у сфері будівництва. Дозвільні процедури тепер прозорі та відкриті. Антикорупційний ефект — мільярди гривень.🔹 Регламент ЄС №305Встановлює європейські вимоги до будівельної продукції. Це перехід до виробництва якісних будівельних матеріалів без фальсифікату.🔹 Захист інвесторів у житлоЗакон про гарантування речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому. Документ запроваджує надійні запобіжники від махінацій у житловій сфері.🔹 Нові будівельні нормиЗакон 156-IX запровадив в країні параметричний метод нормування у будівництві – сучасний підхід до встановлення вимог до об'єктів, який визначає цілі, параметри безпеки, функціональності та якості.Не вдалося:🛑 Зламати систему корупції в містобудуванні на місцевому рівні.Реформа 5655 про цифровізацію містобудування. Багато хто закидав, що це «зрада», але час показує, що альтернативи немає. А корупція на місцях тільки процвітає і вкорінюється. Хто виграв? Думаю, відповідь очевидна.🛑 Законопроєкт №10308 про парковки і МАФи. Його мета — впорядкувати правила розміщення МАФів і парковок через електронні аукціони. Поки що рахунок 1:0 — не на користь прозорості. 🛑 Законопроєкт «Про засади відновлення України», так звана Конституція відбудови країни — на стопі. Незважаючи на те, що документ готовий і узгоджений зі всіма стейкхолдерами, уряд не включає його у свою дорожню карту дій.🛑 Не вдалося також ухвалити законодавство по BIM — цифровому моделюванню будівельних процесів, на який дуже чекає ринок та іноземні інвестори. А тепер висновки щодо уроків цих 6-ти років:1️⃣ Цифровізація — найкраща протидія корупції.2️⃣ Відновлення — не лише цегла й бетон, а повернення справедливості.3️⃣ У парламенті не буває дрібних рішень. Кожне голосування впливає на чиєсь життя.4️⃣ «Friendly fire» у політиці часто не помилка, а ознака морального рівня людей.5️⃣ Популізм та імітація реформ не менш небезпечні, ніж російські ракети.Шість років — це небагато й водночас велика частина мого життя. Це час, коли можна навчитися розрізняти шум і суть, друзів і статистів, критику і дешевий піар. Це роки, які навчили мене головному. У політиці можна вижити без рейтингів, але не можна без совісті.Я не ідеальна і не претендую на те, щоб подобатися всім. Але я точно знаю, що чесно робила і роблю свою роботу. А решту покаже час. Бо саме він єдиний справжній арбітр.

Війна навчила нас, що втратити дім можна за одну ніч.Так само держава має навчитися діяти швидко й різними способами. Дати тимчасовий притулок, забезпечити соціальним чи службовим житлом, створити механізми для будівництва в складчину або через іпотеку.Сьогодні ми продовжили роботу над законопроєктом №12377 «Про основні засади житлової політики». На четвертому засіданні робочої групи розглянули понад 200 поправок, які визначають повноваження держави та громад у житловій сфері. З головного на сьогодні - врахували правку щодо затвердження порядку забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та членів їх сімей житловими приміщеннями, Окрім цього, обговорили:🔹 Доцільність створення Національного агентства з житлової політики.Частина колег наполягала, що без спеціального органу новий закон не запрацює. Інші кажуть, що головне зараз — розмежувати функції формування і реалізації політики. Агентство може з’явитися вже тоді, коли буде фінансування і конкретні програми. 🔹 Тимчасове житло чи місця тимчасового перебування?Це більше, ніж термінологія. Йдеться про людей, які втратили дім через війну чи надзвичайні ситуації. Чи має держава надавати їм житло на короткий час, як це прописано в Цивільному кодексі? Чи варто включати цю категорію прямо в закон про житлову політику? Вирішили провести окрему нараду, бо тема стосується сотень тисяч родин.🔹 Кооператив чи товариство?У радянські часи ЖБК були реальним механізмом для будівництва квартир. Сьогодні ВПО готові скидатися грошима і будувати для себе житло, але правовий механізм розмитий. Одні пропонують залишити термін “кооператив” і просто оновити законодавство. Решта колег пропонує створити нову форму — “житлово-будівельне товариство”, щоб уникнути плутанини й схем забудовників. 📌 Попереду ще сотні правок. Але кожна така дискусія наближає нас до головного — сучасної житлової політики, де право на дім буде захищене не словами, а законом.

Війна показала нам просту істину: швидкість викликів і змін вимагає від громад нової якості рішень.Стійкість вимірюється не лише тим, як ми витримуємо удари сьогодні, а й тим, як готуємося до завтрашніх викликів.Тому справжня сила у довгостроковій перспективі: енергетичній, кліматичній, екологічній.📌 Саме цьому був присвячений форум «Громада 2.0: Кліматична стійкість своїми руками», організований Professional Association of Environmentalists of the World спільно з Офісом сталих рішень за підтримки Посольства Словенії в Україні. #SloveniaUkraineУ центрі дискусії — питання, які безпосередньо визначають, якою буде Україна завтра:🔹 сотні мільйонів тонн будівельних відходів, що залишає війна;🔹 заміновані 20 % території України;🔹 колосальний вуглецевий слід агресії;🔹 безпека: військова, енергетична, кліматична.Та поруч із викликами є й можливості. Громади вже сьогодні створюють комплексні стратегії відновлення з трьома ключовими компонентами: економічною, демографічною та екологічною. Саме в цих стратегічних рішеннях народжуються практики, які завтра можуть стати прикладом для всієї Європи.🤝 Я закликала громади ділитися найкращими прикладами кліматичної стійкості. Ми трансформуємо їх у атлас простих і дієвих рішень, щоб у критичний момент кожна громада мала готовий інструментарій для реагування.Але для справжніх змін цього замало. Місцеві ініціативи повинні підкріплюватися системною державною політикою. Тут важлива й роль парламенту: ми працюємо над тим, щоб у будь-якій реформі від Ukraine Facility до житлової політики була інтегрована «зелена складова». Це не лише міжнародні зобов’язання, а й вимога часу.Окрема подяка уряду Словенії за підтримку у цьому напрямі 🇺🇦🤝🇸🇮.Це партнерство, яке допомагає Україні будувати стійке та європейське майбутнє.Україна переможе. А перемога — це не лише відновлені стіни, а й громади, здатні витримати будь-які виклики💙💛#UkraineFacility #GreenDeal #GreenRecovery #Ukraine

Реалії українського ринку житла та соціальної політики держави у питанні забезпечення громадян сьогодні більше схожі на поєднання дикого заходу з диким популізмом.Це простір, де немає зрозумілих правил: оренда живе сама по собі без жодного регулювання, соціальне житло в країні відсутнє як клас, а службові квартири часто стають не інструментом підтримки, а «бонусом» для чиновників.Обіцянки держави про «дешеве і якісне житло» для понад 600 тисяч людей у чергах роками виглядають красиво, але в реальності не працюють. Черги радше символ корупції й хаосу, ніж реальний шанс отримати дах над головою.Усе це підживлюється ще й радянським Житловим кодексом 1983 року, який формально досі регулює сферу. І ця гра в «не чую, не бачу, нічого не кажу» могла б тривати й далі, якби не кілька жорстких тригерів:🔹 масштабні руйнування та потреба забезпечити житлом ВПО;🔹 європейська інтеграція і вимога виконувати індикатори Ukraine Facility.📑 Законопроєкт №12377 має змінити ситуацію. Він передбачає цифровізацію черг, створення Фонду соціального житла, інвентаризацію недобудов, оренду з правом викупу й нову модель соціальної оренди. Це крок від хаотичної й корупційної радянської спадщини до прозорих європейських стандартів.👉 Більше про реалії українського ринку житла, мої коментарі та думки експертів — у матеріалі порталу OBOZ.UA

В Україні дедалі частіше можна почути одне й те саме: у громадах бракує лікарів, у школах — учителів, у містах — поліцейських. Це не лише проблема зарплат чи мотивації. Дуже часто вирішальне питання звучить просто: «Де жити?»Службове житло має бути відповіддю на це запитання. Але десятиліттями система залишалася заручником радянського Житлового кодексу 1983 року. Квартири виводилися з фонду, приватизовувались, облік був хаотичним або взагалі відсутнім. У результаті громади втратили дієвий інструмент для залучення спеціалістів.Законопроєкт №12377 «Про основні засади житлової політики», ухвалений у першому читанні, змінює цю ситуацію:🔹 По-перше, службове житло стає виключно тимчасовим. Воно надається лише на час виконання службових обов’язків і втрачається після їх завершення. Це повертає житлу його справжню функцію — підтримувати людину там, де вона працює, а не створювати передумови для схем приватизації.🔹 По-друге, службове житло не може бути об’єктом приватизації. Квартира має служити не одній особі, а багатьом поколінням спеціалістів, які приходитимуть працювати в громади. Це принципова зміна, що унеможливлює зловживання.🔹 По-третє, ми створюємо єдиний цифровий облік. Кожна квартира, кожне рішення місцевої влади буде відображене в системі. Це гарантує прозорість і контроль — жодне службове житло не «зникне» й не буде використане непрозоро.🔹 І нарешті, громади отримують право самостійно визначати, для кого потрібне службове житло. У сільській місцевості це може бути лікар чи вчитель, у невеликому місті — військовий, поліцейський чи службовець. Саме громада знає, кого їй потрібно залучити.Такий підхід відповідає міжнародним практикам. У Німеччині, Польщі, США, Великій Британії службове житло — це ресурс кадрової політики, мобільності й соціальної підтримки. Воно завжди тимчасове, прозоре й ніколи не стає приватною власністю.Україна переходить на такі ж правила. Ще один приклад того, як ми відмовляємось від радянського архаїзму й будуємо систему, яка реально працює для громад і людей. Це означає: лікар у селі матиме можливість працювати там, де його чекають пацієнти. Учитель — там, де діти. Військовий — поруч зі своєю частиною.І все це відбуватиметься не завдяки чиновницькій «милості», а завдяки чітким і зрозумілим правилам.