🏚 Коли у світі говорять про житлову кризу, зазвичай йдеться про ціни, доступність житла чи хаотичну урбанізацію.Коли про житло говорить Україна — йдеться про ракети, зруйновані будинки та мільйони людей, які в один момент втратили дім.Про людину, яка стоїть серед уламків власного будинку і не питає про “концепції відновлення”. Вона питає лише одне: “Де мені жити завтра?”Саме про це я сьогодні говорила на World Urban Forum 13 у Баку під час дискусії «Housing at the centre of crisis recovery and reconstruction», присвяченої відновленню житла після воєн, гуманітарних криз та катастроф. І український досвід у цій розмові, на жаль, сьогодні один із найбільш показових.За роки повномасштабної війни росія знищила понад 13% житлового фонду України. Це понад 70 мільйонів квадратних метрів житла. Мільйони людей залишилися без дому, ще мільйони стали внутрішньо переміщеними особами або були змушені виїхати за кордон. І саме тому ми не могли дозволити собі відкласти житлову політику “на після війни”. Бо коли країна втрачає житло такими темпами, житлова політика перестає бути лише соціальною сферою. Вона стає питанням стійкості держави.Саме тому Україна почала будувати нові житлові механізми вже під час повномасштабної війни. Ми створили національний механізм компенсації за пошкоджене та знищене житло, запустили цифрові сервіси, які дозволяють швидко подати заявку та отримати компенсацію або житловий сертифікат. Уже понад 200 тисяч українських родин скористалися програмою єВідновлення. І дуже символічно, що першими коштами для компенсацій стали арештовані російські активи. Бо є щось абсолютно справедливе в тому, коли гроші країни, яка руйнує житло, починають працювати на його відновлення.Паралельно ми розширили програми доступної іпотеки для внутрішньо переміщених осіб та сімей, які потребують нового житла. Бо відновлення — це не лише про компенсацію втрат. Це ще й про можливість людини перестати жити в режимі тимчасовості та знову почати планувати своє життя.Але стратегічно для нас було важливо не просто латати наслідки війни, а змінити сам підхід держави до житлової політики. Саме тому цього року парламент ухвалив Закон «Про основні засади житлової політики». Фактично це перше комплексне оновлення житлової системи за роки незалежності.Багато це чи мало? Для країни, яка четвертий рік живе в умовах тотальної війни, — багато. Але якщо чесно дивитися на масштаб трагедії, ми розуміємо, що цього все ще недостатньо.Сьогодні у світі багато говорять про reconstruction. Але правда в тому, що країну відновлюють не бетон і не крани. Країну відновлює момент, коли людина знову отримує ключі від дому і розуміє, що у неї є майбутнє.