Повоєнні вибори — це не питання «коли».Це питання як.Це об’єктивна реальність, до якої держава має готуватися заздалегідь і відповідально. Перед нами велика кількість складних питань, на які потрібно знайти чесні й системні відповіді. Починаючи з безпеки всього виборчого процесу, фінансування виборів, доступності виборчих дільниць за кордоном і завершуючи забезпеченням права обирати та бути обраним для сотень тисяч військових.Сьогодні відбулося перше засідання РГ з напрацювання законодавчих пропозицій щодо особливостей порядку організації та проведення виборів в умовах особливого періоду та/або повоєнних виборів в Україні, у якій я працюю заступницею голови.Це складна робота, яка потребує не лише якісних правових норм, а й глибокого розуміння суспільних процесів, довіри та консолідації зусиль держави і громадянського суспільства.Окремий і надзвичайно серйозний вимір цієї роботи — зовнішні загрози. Точніше, одна добре відома загроза — росія.росія не сприймає вибори як демократичний процес. Для неї це інструмент гібридної війни. У самій рф вибори давно перестали бути вільним, конкурентним і легітимним механізмом волевиявлення та перетворилися на формальну процедуру підтвердження заздалегідь визначеного результату. Саме цю логіку вона намагається експортувати й за межі власних кордонів. Мета такого втручання — або привести до влади лояльне керівництво, або, якщо це не вдається, поставити під сумнів саму ідею вибору. Так формується модель «виборів без вибору», де легітимними визнаються лише «зручні» для росії результати, а всі інші оголошуються сумнівними або незаконними.Втручання у виборчі процеси є комплексною моделлю, яка починається задовго до дня голосування і не завершується оголошенням результатів. Йдеться про кібератаки на виборчі системи та реєстри, масове поширення дезінформації й фейків, фінансування лояльних політичних проєктів і псевдогромадських ініціатив, підкуп виборців, дискредитацію інституцій і результатів голосування ще до їхнього офіційного оголошення.Окремий і дедалі потужніший інструмент — соціальні мережі. Платформи на кшталт TikTok, Facebook, X та YouTube дозволяють за допомогою мільйонів ботів, скоординованих мереж акаунтів і алгоритмічного просування швидко масштабувати емоційні наративи. При планомірному використанні це дає змогу не переконувати фактами, а формувати відчуття «суспільної думки», нав’язувати страхи, сумніви й прості, але хибні відповіді на складні питання.Відносно недавні приклади виборів у Румунії, Грузії та Молдові демонструють, що таке втручання може бути як публічним і демонстративним через підтримку або блокування певних кандидатів і політичних ідей, так і прихованим через незаконне фінансування політичних кампаній, партій, громадських структур і медіа, які працюють на формування потрібного порядку денного. Часто це маскується під внутрішню політичну конкуренцію, але по суті є зовнішнім керованим процесом.Паралельно запускаються кампанії з підриву довіри до виборчих комісій, судів, громадських організацій у сфері виборів, а також до самих процедур і результатів голосування. Окремий виклик — торгівля страхом і маніпуляція ним. Велика війна, яка триває вже майже чотири роки, страх перед її ескалацією або повторенням можуть цілеспрямовано використовуватися проросійськими силами як інструмент політичної боротьби. Насправді це не про безпеку. Це про тиск, залякування і нав’язування «потрібних» рішень. І ми вже бачимо як це використовувалось під час виборів в Грузії і Молдові. Саме тому розмова про виборче законодавство — не про політичну доцільність і не про зручність. Це питання захисту суверенітету і стійкості держави.Наше завдання — побудувати такі правила й механізми, які забезпечать одночасно внутрішню і зовнішню легітимність виборів. Таку, за якої і українське суспільство, і всі політичні сили не матимуть підстав для сумнівів, а міжнародні партнери визнають: українська демократія витримала іспит на міцність навіть в умовах безпрецедентно агресивного зовнішнього втручання.