У Європейському Союзі колись могли сперечатися про стандарти огірків чи правила продажу сиру в маленьких містах. Це не насмішка, а показник рівня спокою, коли громади мають час розбиратися в нюансах добробуту. Українські громади живуть у зовсім іншій реальності. Тут питання не в огірках, а в тому, чи є світло після обстрілу, чи працює школа, чи повернеться бізнес на вулицю, де вчора впала ракета. ЄС обговорює дисбаланси розвитку, а Україна дисбаланси виживання.🇪🇺🇺🇦 У Києві відбувся Національний форум стійкості та доброго врядування, присвячений європейському курсу регіональної політики за підтримки European Union in Ukraine та UNDP Ukraine / ПРООН в Україні.💬 У своєму виступі я підкреслила, що різниця між політикою згуртованості ЄС та українською регіональною політикою не в оформленні документів, а в умовах, у яких живуть наші регіони. Європа має справу зі структурними дисбалансами. Українські громади працюють у ситуації, коли наслідки війни можуть за кілька днів змінити їхній бюджет, інфраструктуру та демографію. Тому ми не можемо механічно відтворювати європейські інструменти. Український підхід має враховувати прифронтові території, енергетичну вразливість і потребу у прозорій інфраструктурній відбудові.🏙 В Європі немає міста, яке жило без централізованої води, як Миколаїв. Немає мегаполісів, які переживають щоденні дронові удари, як Харків чи Суми. І немає громад, де щоденними завданнями стають тепло та автономні джерела енергії. Саме тому українські пріоритети лише зовні схожі на європейські. Європейський "підручник" хороший, але він створений для мирних систем, а ми працюємо в реальності, де “збалансований розвиток” означає підтримку громад, що втратили доходи, мережі та стабільність. Така сама різниця і в “зеленому переході”: ЄС говорить про клімат, Україна про збереження енергетики під ударами. У цифровому напрямі ми рухаємося швидше, оскільки прозорість стала необхідністю чесного відновлення.У межах виступу я виділила кілька ключових точок, без яких регіональна політика не буде ефективною:🔹 підтримка прифронтових громад як окремої категорії політики;🔹 енергонезалежність як складова регіональної стійкості;🔹 цифровий контроль і прозорість через DREAM;🔹 публічні інвестиції, спрямовані також на розвиток людського капіталу.📌 І головне, в Україні десятки стратегій розвитку, але вони існують паралельно. Це радше набір окремих маршрутів, а не єдина карта руху. Європейська політика працює як каркас, у який вписуються всі інші сфери. Нашим наступним кроком має бути саме синхронізація, щоб регіональна політика перестала існувати окремо від енергетичної, освітньої, цифрової чи інвестиційної. Без цього відбудова буде повільною, а дисбаланси лише поглиблюватимуться.