Війна...Не сказано тут більш нічого...А взагалі потрібно щось казати?Жила сім'я... приліт...тепер нема нікого,Зосталося лиш урвище від хати.............-Діти, годі вже там, йдіть до столу!-Кличе Вову й Галю матиВони прИйдуть, але зновуБудуть про батька у неї питати:- А як він там, мамо, а що там у нього?- Коли вже приїде? Я хочу до тата!І цим же ж маляткам не скажеш нічого,Що може їх душу ущент розірвати...Мати мовчить, а на думку приходитьНедавній дзвінок, що як грім із небесІ що ж воно все та отак-то виходитьНі зустрічей більше, ні смсА ці янголятка, вони ж так любилиВ обійми до тата з розгону стрибать,Спільні розмови, як разом училиЛітери, цифри, писать, рахувать.І що ж далі буде, і як далі жити?!Як їм пояснити, що батька нема?!І сльози надходять, що ж нам робити?!Коли вже скінчиться ця люта зима?!.......Мамо, спасибі, смачний був обід -Промовила Галя, - щось сталось, скажи?- у вашого тата небесний політТа він буде поруч із вами завжди!Ви знайте, він ВАС попри все дуже любитьПідкаже, якщо раптом щось не виходитьВи тільки навчіться уважненько слухатьЯкщо навіть слово до вас не доходить...Повірте, ВІН буде вами пишатись,За те, що ви мужньо долаєте цеТа ви не спішіть же його забуватиНехай у серцях наших вічно живе!.........І що потрібно ще сказати?Це може статися раптовоЛиш мить - вже урвище від хатиВійна...весь біль в одному слові...